Аналізуючи захисну діяльність профспілок в Україні, слід відмітити, що незалежність і самостійність профспілкового руху тривалий час було обмежено шляхом його сильної централізації, підпорядкування державі та Комуністичній партії. В результаті була спотворена та обмежена і сама основна функція профспілок - захисна. В той же час необґрунтовано розширювалася виробнича спрямованість у діяльності профспілок. В цій ситуації не було умов для удосконалення форм і методів виконання функції захисту трудових прав та соціально-економічних інтересів працюючих. Не можна було ефективно вирішувати більшість проблем, які порушували члени профспілок. Профспілковий рух був позбавлений по доктринальним причинам, - різних форм протесту, включаючи страйки. Через це профспілкова діяльність втрачала своє значення і авторитет як в очах трудящих, так і в очах політичної та державної влади. Втрата впливу профспілкових форм серед трудящих призвела до створення на початку 90-х роках XX століття нових альтернативних, незалежних самостійних профспілок. У профспілках відбувся перехід від організаційного монізму до плюралізму. Справа дійшла до ґрунтовної перебудови та програмного і структурного оновлення профспілкового руху в нашій країні.               

          Це підтверджують і події у всіх східноєвропейських країнах, де централізована модель профспілок переживає кризу. Продовжуються пошуки більш ефективної реалізації профспілками захисної функції. Росте його незалежність і самостійність, цей рух знаходить нове місце в суспільно-політичній системі. З врахуванням нових соціально-економічних, політичних і правових умов захисна функція профспілок потребує наукового аналізу.           

          Незалежність профспілок від держави повинна розумітися як формальна, юридично гарантована свобода представництва та захисту прав і інтересів працівників по відношенню до державної влади. Підтримувати незалежність надзвичайно важко, позаяк діяльність профспілок потребує спільної участі в реалізації багатьох урядових рішень та одночасно частого протиставлення багатьом рішенням органів державної влади та роботодавцям, якщо вони не відповідають правам та інтересам працівників. Це положення обмежує виконання профспілками захисної функції.     

          Концентруючи свої міркування над захисною функцією профспілок, дисертант приділив багато місця аналізу повноважень, які повинні слугувати реалізації цієї функції. Проте, правове регулювання, навіть найкраще, не може запобігти деформації профспілкового руху. Профспілки, як багатоаспектна  категорія, можуть розглядатися в багатьох площинах, наприклад, в правовій, політичній, соціологічній, економічній та інших. При цьому необхідно мати на увазі, що функціонування профспілкового руху важко вичерпним чином врегулювати законом. Захисна діяльність профспілок в сучасних умовах потребує спільної дії всіх учасників соціального партнерства. Зростання авторитета профспілок залежить від конкретних дій, які від імені трудящих і в їх інтересах вони будуть проводити в життя.          

          В нинішній час участь профспілок у вирішенні проблем, які мають головне значення для захисту прав і інтересів трудящих, не може полягати в заміні ними державних органів та роботодавців. Це повинні бути цілком нові захисні форми, пов'язані зі змінами, які відбуваються в державному устрої, а також з перетвореннями в сфері власності.  

          Профспілки повинні бути відкриті для спільної участі в перетвореннях економіки та соціальному житті, якщо воно сприяє розвитку свободи, демократії або громадській справедливості в державі, на підприємстві. Вони повинні бути відкриті для співробітництва в області реформування трудового права. Це питання набуває особливої ваги в зв'язку з розробкою нового Трудового кодексу України.    

          Проведене дисертаційне дослідження дало змогу авторові зробити ряд висновків і пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства про працю.     

1. Профспілки є і залишаються наймасовішою громадською організацією,

яка об'єднує значну кількість працюючих. Ця організація займає важливе місце серед інших громадських організацій тому, що вона об'єднує людей праці, а праця є основною умовою для існування самого суспільства. При загальному падінні чисельності профспілок зберігається досить високий показник охоплення працівників профспілковим членством.

          2. Профспілки охоплюють працюючих усіх регіонів країни, всі галузі економіки, всі форми власності та господарювання. Відбувається поступове відокремлення об'єднань найманих працівників і об'єднань підприємців (роботодавців).       

          На законодавчому рівні визначено, що роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня. В дисертації зроблено висновок про те, що не можуть бути також членами профспілки заступники керівника і його помічники тому, що вони інтегровані у структуру управління і здійснюють свою діяльність в інтересах керівника. Сформульована пропозиція доповнити ст.7 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" таким положенням: "Керівники, їх заступники та помічники не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня".             

          3. В сучасних умовах функціями профспілок є захисна і представницька. При чому, основною функцією профспілок, слід вважати захисну, а представницька функція є допоміжною у захисті прав найманих працівників, вона створює належні передумови для реалізації захисної функції. Визнання захисної функції профспілок головною, основною передбачає, що всі інші напрями їх діяльності повинні мати підпорядкований характер і не суперечити їй.

          4. Під захисною функцією профспілок, слід розуміти комплексну діяльність профспілок на будь-якому організаційному рівні спрямовану на попередження порушення трудових та соціально-економічних прав трудящих, захист та їх відновлення.             

          Підкреслюючи широке розуміння змісту захисної функції, додамо, що вона об'єднує правові і не правові засоби захисту трудових прав та соціально-економічних інтересів найманих працівників.            

          5. Основні права та гарантії діяльності профспілок передбачені у Законі України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Але крім цього Закону є багато інших нормативно-правових актів, які закріплюють окремі права та гарантії діяльності профспілок. Законодавче забезпечення діяльності профспілок можна вважати в основному сформованим. Разом з тим, воно потребує удосконалення. Вважаємо за необхідне встановити в Законі України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" і доповнити ст.93 Конституції України положенням про необхідність надання профспілкам права законодавчої ініціативи на рівні Федерації профспілок України. Слід також завершити розробку Закону України "Про соціальне партнерство" в якому передбачити форми участі профспілок в укладені угод.            

          6. Досліджуючи участь профспілок у припиненні трудових відносин, зроблено висновок, що участь профспілкового органу у звільненні працівників з ініціативи роботодавця, слід розглядати, як важливу форму захисту працівників від необґрунтованого звільнення. А тому в умовах переходу України до ринкової економіки, підвищення відповідальності працюючих за результати праці та рівня дисципліни, вважаємо, що звільнення за винні дії (прогул; систематичне порушення трудової дисципліни; поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння і т. ін.) повинно відбуватись без отримання згоди профспілки. При допущенні грубих порушень трудової дисципліни і своїх професійних обов'язків такі працівники не можуть розраховувати на підтримку з боку профспілок. Разом з тим, при звільненні таких працівників за наявності винних дій, профспілки мають здійснювати захисну функцію в інших формах (наприклад, шляхом звернення до роботодавців з проханням врахувати пом'якшуючи обставини при здійсненні дисциплінарного проступку, підтримання інтересів працівника у судових органах, в роботі комісій по соціальному страхуванню).       

          З врахуванням вище викладеного пропоную ч.1 ст.43 Кодексу законів про працю України викласти в новій редакції: "Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2, 5 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник".         

          Ці підстави не є за своєю природою дисциплінарними і потребують уважного розгляду законності підстав для звільнення. А участь профспілок буде важливою гарантією для забезпечення законності при припиненні трудових відносин за цими підставами.          

          7. З метою забезпечення єдності та посилення ролі профспілок при захисті від незаконного звільнення у всіх статутах слід встановити норму і внести зміни до п.2.13 Примірного положення про первинну профспілкову організацію -організаційну ланку членської організації Федерації профспілок України такого змісту: "Засідання профкому вважається правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як 2/3 членів профкому".          

          8. Аналіз Генеральних, галузевих та регіональних угод, колективних договорів, їх змістовне наповнення та ступінь дотримання Урядом і роботодавцями угод і колективних договорів свідчать у значній мірі про формальний характер і низьку ефективність. Жодна з Генеральних угод не виконана в повному обсязі. Залишаються невирішеними головні проблеми працівників: адекватної ціни робочої сили, вчасна виплата заробітної плати, надання гарантій зайнятості. Продовжується практика вирішення Урядом питань, що безпосередньо торкаються інтересів працівників, без погодження з профспілками. Водночас, профспілки недостатньо використовують можливості судового захисту прав працівників та вирішення спірних питань у комісіях з трудових спорів: у судовому порядку оскаржуються лише незначна частина неправомірних дій роботодавців; вирішенню питань у комісіях з трудових спорів перешкоджає відсутність цих комісій на половині підприємств країни.