При встановленні підсудності справ різним складам суду є обґрунтованим застосування правил альтернативної підсудності, які надають особі можливість обрати компетентний, на її думку, склад суду і забезпечують її суб'єктивне право на "свого" суддю. Альтернативна підсудність в даному випадку проявляється у праві сторін вимагати розгляд справи в колегіальному порядку одним з таких складів: або суддями та народними засідателями, або колегією професійних суддів, або судом присяжних.

23. Встановлена статтею 17 КПК України гранична межа підсудності справ одноособово судді у вигляді десяти років позбавлення волі (а при відсутності клопотання підсудного і понад десять років) є надзвичайно високою і не відповідає вітчизняній та світовій практиці. Отже, підсудність суду в складі одноособового судді повинна бути обмежена справами про злочини невеликої тяжкості, за скоєння яких максимальне покарання не перевищує трьох років.

24. Існуюча в Україні практика обмеження участі народу у здійснені правосуддя є необґрунтованою. Коло справ підсудних колегіальному складу суду за участю народного елементу повинно бути максимально розширено, зокрема, слід передати на розгляд суду присяжних справи про особливо тяжкі злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років.

25. Панівною ознакою визначення підсудності справи суду присяжних є максимальна міра покарання передбачена кримінальним законом за скоєння даного діяння, проте необхідні і додаткові ознаки, направлені на розширення або звуження підсудності присяжним засідателям окремих категорій справ. Обґрунтованим випадком розширення підсудності суду присяжних є віднесення на його розгляд справ про злочини неповнолітніх, що набуває своєї актуальності у разі впровадження ювенальної юстиції. Звуження підсудності суду присяжних слід застосувати щодо військових судів, де впровадження цього інституту не відповідає його правовій суті. Здійснення правосуддя професійними військовими суддями, наділеними комплексом процесуальних гарантій незалежності, є найбільш оптимальним шляхом розвитку військової юстиції.

         26. Впровадження суду присяжних повинно проходити одночасно на всій території України, а не поетапно в окремих областях, що дозволить забезпечити право особи на здійснення правосуддя законним складом суду та дозволить запобігти виникненню практики передачі кримінальних справ з суду одного регіону (де відсутній суд присяжних) до іншого (де суд присяжних діє).

         27. Норми Конституції, які визнають право особи на захист своїх прав і свобод в суді, в тому числі суді присяжних, є чинним конституційним правом, що створює ситуацію, коли у особи є право, але влада відмовляється його забезпечити. Спираючись на пряму дію норм Конституції України (статті 8, 21, 55, частини 4 статті 124, частини 2 статті 129), обвинувачений має право вимагати розгляду його справи судом присяжних у випадку, якщо за скоєний ним злочин передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Проте, враховуючи відсутність на даний час законодавчої бази для створення і діяльності суду за участю присяжних і необхідність дотримання діючого порядку судочинства, судам слід приймати такі справи до свого провадження, однак, обмежитись у винесенні найвищої міри покарання. Йдеться про введення мораторію на довічне позбавлення волі до прийняття відповідного закону, що забезпечить права і гарантії особи при здійсненні правосуддя в повному обсязі. Це дає також підстави визнати попередні вироки, що карали до найвищої міри покарання незаконними і такими, що підлягають скасуванню.