Комплексний системний аналіз існуючого організаційного та правового забезпечення чинної системи органів, служб і підрозділів адміністративної служби міліції їх діяльність по припиненню правопорушень свідчить, що його стан не відповідає вимогам сьогодення. Тому результати дослідження можна викласти у наступних концептуальних висновках:

               В сучасній адміністративно-правовій доктрині відсутня єдність поглядів щодо властивостей адміністративно-примусових заходів припинення (наприклад, щодо державно-правової природи, примусового характеру), що необхідно усунути, оскільки комплексний аналіз різноманітних джерел дав змогу чітко виділити наявність всього арсеналу ознак цього різновиду заходів, в тому числі і тих, щодо яких у деяких науковців є протилежні погляди. Доцільно здійснити класифікаційний розподіл адміністративно-примусових заходів припинення правопорушень за різноманітними критеріями (суб'єкт застосування, суб'єкт щодо якого здійснюється застосування, спосіб, характер впливу заходу на особу тощо), що має велике теоретичне та практичне значення, оскільки надає можливість усвідомлювати сутність різноманітних адміністративно-примусових заходів припинення правопорушень, їх мету та взаємозв'язок, забезпечити ефективний вплив на суб'єктів правовідносин, сприяє забезпеченню громадського порядку та громадської безпеки, попередженню адміністративних правопорушень.

            В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми - визначення сутності та особливостей адміністративного примусу та припинення, його місця в правоохоронній діяльності адміністративної служби міліції, мети та видів, правових і фактичних підстав застосування його заходів. Основним завданням дослідження було вироблення на основі аналізу теоретичних засад, системи правового регулювання та практичної реалізації адміністративною службою міліції адміністративно - примусових заходів припинення адміністративно-правової теорії, які застосовуються в правоохоронній діяльності міліції, і визначення шляхів удосконалення цієї діяльності. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

        Визначаючи місце адміністративного припинення в системі методів правоохоронної діяльності адміністративної служби міліції, зроблено висновок, що головною властивістю, яка обумовлює специфіку міліції як суб'єкта виконавчої влади, є саме наділення правом застосування примусу. Причому, примус тут розуміється широко - як використання беззастережних однобічних приписів, яке включає не тільки прямі (фізичні), але й опосередковані його форми. Аналізуючи систему джерел правового регулювання діяльності адміністративної служби міліції щодо застосування заходів адміністративного припинення  теоретично доведено залежність стану правопорядку від організації адміністративно - примусової діяльності адміністративної служби міліції.

         Ефективність застосування адміністративних заходів припинення в умовах розбудови правової держави та з урахуванням положень Концепції адміністративної реформи в Україні пов'язана з удосконаленням координації дій підрозділів адміністративної служби міліції, до компетенції яких входить це застосування, налагодженням внутрішніх і зовнішніх інформаційних зв'язків, створенням сучасної систематизованої нормативно-правової бази, яка відповідає європейським стандартам. Під час оцінки ефективності застосування адміністративно - примусових заходів припинення правопорушень важливо методично вірно розв'язати два завдання: визначити величину витрат на застосування адміністративних заходів припинення та встановити можливий ефект від їх реалізації. Заходи адміністративного припинення мають базуватися на виявленні  та дослідженні факторів, причин і мотивів його застосування.

        Сутність та особливості адміністративного примусу вперше визначаються шляхом з'ясування його державно - владного характеру, з точки зору розуміння його як виду державного примусу, єдиного примусу, який може застосовуватися від імені всього суспільства до будь - яких   осіб та організацій, що перебувають на території держави, а також включає в себе заходи, які не можуть використовувати інші соціальні суб'єкти. З'ясовуються основні властивості адміністративного примусу, у визначенні акцент зроблено саме на примусовому характері заходів припинення, які застосовуються незалежно від волі і бажання правозобов'язаних  суб'єктів, на що раніше дослідниками практично не зверталася увага.

       Особливості, систематизацію та класифікацію заходів адміністративного припинення, які застосовуються адміністративною службою міліції, здійснено з використанням ознак, сформульованих дисертантом, зокрема, враховано всі обставини, пов'язані з регламентацією правових та фактичних підстав, умов, порядку і кінцевої мети застосування цих заходів.

       Правові засади застосування адміністративною службою міліції адміністративного припинення та примусу вперше проаналізовано з огляду на їх важливість з точки зору забезпечення прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів різних юридичних осіб. Аналіз системи джерел правового регулювання діяльності міліції щодо застосування заходів адміністративного примусу дозволив зробити висновок про те, що в наш час воно здійснюється без врахування існування цього примусу як самостійного адміністративно - правового інституту. На думку дисертанта, цей інститут адміністративного права повинен мати джерелом відповідний закон, який би врегулював основні положення адміністративного примусу та припинення, підстави та порядок застосування ряду заходів, які не належать до адміністративних стягнень.

       В аналізі сутності адміністративно - запобіжних заходів вперше акцент зроблено на обґрунтуванні їх примусового характеру       та можливостей застосування за відсутності правопорушень як питань, з'ясованих в науці недостатньо, охарактеризовано особливості, умови та порядок застосування адміністративною службою міліції окремих їх видів - заходів, які використовуються з метою безпосереднього попередження чи виявлення правопорушень, та заходів, які застосовуються з метою забезпечення громадського порядку і громадської безпеки за різних надзвичайних обставин.

      В характеристиці заходів адміністративного припинення основну увагу приділено визначенню нормативних та фактичних підстав їх застосування адміністративною службою міліції, характеру впливу цих заходів на протиправну ситуацію, а також їх видів. Вперше аргументовано поділ заходів припинення, які застосовуються адміністративною службою міліції, залежно від таких основних критеріїв: мета застосування-самостійні, оперативні, допоміжні (забезпечувальні); характер впливу-особистісні, організаційні і майнові; форма процесуального вираження-усні, письмові  та такі, що виражаються в певних матеріально- технічних діях; характер сфери застосування-заходи загального і спеціального призначення.

      В дисертації сформульовано численні конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання правоохоронної діяльності адміністративної служби міліції та її практичного здійснення. Їх може бути враховано для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, зокрема, законів України "Про міліцію", "Про боротьбу з корупцією", "Про дорожній рух", "Про загальну структуру і чисельність міністерства внутрішніх справ України". КпАП України, проектів  Адміністративно-процедурного кодексів та Кодексу про адміністративні проступки тощо.

       Підсумовуючи проведене дослідження, дисертант робить висновок про те, що в адміністративно-примусовій діяльності адміністративної служби міліції накопичилось чимало проблем, обумовлених як недосконалістю нормативно-правового її регулювання, так і недоліками, породженими труднощами функціонування самої міліції, проблемами кадрового, матеріально-фінансового, організаційного та іншого забезпечення її правоохоронної діяльності, вирішення яких сприятиме удосконаленню цієї діяльності і в результаті - зміцненню законності і правопорядку в Україні.