Актуальнiсть теми дослiдження. В перiод реформування нашого суспiльства, зокрема, здiйснення правової реформи i формування правової держави пiдвищену актуальнiсть мають  проблеми, пов'язанi з державнiстю i демократiєю, правом, законом  та законнiстю, гласнiстю i соцiальною справедливiстю. Тiсно пов'язанi з ними проблеми переконання та примусу як основних   методiв   державного    регулювання   громадських вiдносин.   Всi цi проблеми широко дискутуються громадськiстю України. Iз чисто  теоретичних вони давно вже переросли в стан повсякденних, таких, що мають безпосереднє вiдношення до широких верств населення. Цей iнтерес пояснюється дуже важливим значенням права i законностi в умовах формування правової держави.

Велике значення в забезпеченнi правопорядку має механiзм адмiнiстративного примусу: через засоби адмiнiстративного примусу досягається мета попередження i припинення правопорушень, притягнення правопорушникiв до вiдповiдальностi i вирiшуються завдання загальної та iндивiдуальної профiлактики. Департамент адміністративної служби міліції та його основний підрозділ міліція громадської безпеки вирiшуює цi завдання разом з iншими iнституцiями, але застосування заходiв адмiнiстративного  примусу  посiдає  в  її дiяльностi дуже значне мiсце. Правильне й рацiональне застосування методiв переконання та примусу є гарантом забезпечення  громадського порядку, гармонiчної реалiзацiї громадянами їх прав i свобод.

Провiдним, головним методом державного управлiння i боротьби з правопорушеннями, включаючи адмiнiстративнi проступки, є метод переконання. Але в тих випадках, коли вичерпанi можливостi основного методу, до осiб застосовуються заходи примусу, в тому числi й адмiнiстративного. Органи внутрiшнiх справ мають значнi повноваження на застосування заходiв адмiнiстративного примусу з метою забезпечення громадського порядку та боротьби з правопорушеннями. Заходи адмiнiстративного примусу - це вiдчутнi заходи дiяння стосовно прав та свобод громадян. Ось чому кожний крок працiвника органiв внутрiшнiх справ при застосуваннi заходiв адмiнiстративного примусу має спиратися на закон, вiдповiдати законовi. Бiльше того, в перiод побудови правової держави, коли значно виникає потреба в суворому дотриманнi законностi в стосунках з громадянами, правильне застосування засобiв адмiнiстративного примусу вiдiграє велику роль в реалiзацiї прав i свобод громадян, у змiцненнi дисциплiни, органiзованостi та порядку в усiх сферах нашого життя.

Швидка зміна характеру громадських відносин в українському суспільстві, непослідовність і недостатня ефективність реалізації положень Концепції адміністративної реформи, певні труднощі розв'язання питань удосконалення національної правової системи, зокрема щодо правового статусу, функцій, завдань і стуктури огранів виконавчої влади, зумовлює необхідність здійснення подальших наукових досліджень.

Здійснювані державою та її органами великомасштабні комплексні заходи з протидії правопорушенням є ще недостатніми для ефективного впливу на змісцнення правопорядку в суспільстві. Закони, які приймаються, поки що не забезпечують вирішення сьогоденних потреб регулювання та охорони суспільних відносин, забезпечення надійної громадської безпеки та громадського порядка.

У суспільстві реалізація приписів нормативно-правових актів, виконання управлінських рішень безпосередньо здійснюються на місцевому рівні. Саме тому, на погляд автора, одним з перспективних шляхів поліпшення діяльності системи органів внутрішніх справ є оновлення статусу підрозділів департаменту адміністративної служби міліції, більш чітке визначення їх компетенції, форм і методів взаємодії з іншими правоохоронними органами та громадськістю.

Питання правового регулювання організації та діяльності міліції громадської безпеки як основного підрозділа адміністративної служби міліції постійно досліджувалися вченими України, та інших країн. Зокрема дисертантом вивчено й використано праці:

            В.Б.Авер'янова, Г.Т.Агеєнкової, О.Ф.Андрійко, О.I.Ахмедова,  Д.М.Бахраха, О.М.Бандурки,  В.М.Бездєнєжних,  Ю.П.Битяка,  А.С.Васильева, І.П.Голосніченко, С.Т.Гончарука,  Р.I.Денисова, Є.В.Додіна, М.I.Єропкiна, В.Л.Зеленько, Р.А.Забарного,  Ю.П.Калюжного,  Д.П.Калаянова,  В.Р.Кiсiна,  А.Т.Комзюка, О.П. Клюшниченко,  В.В.Копєйчикова, А.П.Коренєва, С.I.Котюргiна, В.В.Лазарєва, М.Я.Масленникова, В.Ф.Опришко, Л.Л.Попова, Л.М.Розiна, Ю.С.Рябова, П.П.Сергуна, А.О.Селіванова, В.Д.Сущенка,  В.М.Самсонова, Г.А.Туманова, Ю.О.Тихомирова, Г.Й.Ткача, М.М.Тищенко, О.С.Фролова, Б.Б.Шаповалова,  А.П.Шергiна,  В.К.Шкарупи, О.Н. Ярмиша  та iнших.

     Разом с тим, треба зазначити, проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності адміністративної служби міліції щодо припинення правопорушень у вітчизняній науці комплексно не досліджувались. А відсутність відповідної монографічної літератури свідчить про складність цих питань, так і про недостатню увагу до них з боку вчених. Беззаперечна наукова значимість теоретичного розроблення проблематики в цій сфері та її актуальність зумовлюють потребу в проведенні поглибленого дослідження цілісного механізму адміністративно-правового регулювання діяльності міліції громадської безпеки як основного підрозділу адміністративної служби міліції. Актуальність дисертаційної роботи зумовлюється також і такими обставинами, що в цей час здійснюються заходи з реформування окремих систем управління, модернізації державної служби та пошуку оптимальної структури органів внутрішніх справ України. Крім того забезпечення законностi заходiв адмiнiстративного примусу органами внутрiшнiх справ несумiсне з проявами з їхнього боку суб'єктивiзму, свавiлля, будь-якого утиску процесуальних гарантiй громадян. Конкретнi органи чи посадовi особи, застосовуючи закони про адмiнiстративний примус, передусiм мусять самi їх добре знати, бути професiйно грамотними i боротись за законнiсть i культуру стосовно громадян. Це дослiдження також присвячене саме проблемам обгрунтованостi застосування заходiв адмiнiстративного припинення підрозділами департаменту адміністративної служби міліції. У ньому йдеться про поняття та призначення заходів припинення  в адмiнiстративно-примусовiй дiяльностi цих органiв.

        Автор розкриває коло обставин  що пiдлягають встановленню при застосуваннi заходiв адмiнiстративного припинення. Незважаючи на вiдносну простоту, дiя проти адмiнiстративних правопорушень в усiх випадках повинна бути цiлеспрямованою, тобто спрямованою на виявлення фактичних обставин здiйсненого поступку. В умовах здiйснюваних в суспiльствi реформ потрiбен новий погляд на стан i перспективи адмiнiстративно-примусової дiяльностi міліції та обгрунтованiсть застосування примусових заходів.

Сформульованi на основi наукового аналiзу рiзними вченими висновки i пропозицiї, часто прямо протилежнi одне одному, далеко не завжди сумiснi з адекватним розумiнням соцiальної ролi мiлiцiї. Викладенi обставини свiдчать про актуальнiсть розробки теоретичних передумов полiпшення дiяльностi підрозділів міліції громадської безпеки департаменту адміністративної служби мiлiцiї по застосуванню заходів адмiнiстративного примусу, що вплинуло на вибiр теми i направлення дослiджень.

Дисертацію виконано з урахуванням сучасних розробок суспільних наук. ЇЇ нормативною базою стали чинні в Україні основоположні конституційні й адміністративно-правові акти. При підготовці дисертації автором використано публікації з питань методики управління органами внутрішніх справ. Оскільки дослідження має комплексний характер, поряд із юридичною вивчалася політична та соціологічна література, публікації в пресі, статистичні матеріали й результати конкретних соціологічних досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження перебуває в безпосередньому зв'язку з державними планами й програмами науково-дослідної роботи та відповідає планам наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України ("Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 років," затверджені наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), Донецького юридичного інституту МВС України ("Основні напрями наукових досліджень Донецького юридичного інституту МВС України на 1998-2003 роки"). Актуальність цього напряму досліджень обгрунтовано в Концепції адміністративної реформи в Україні (затвердженій указом Президента України від 22 липня 1998 р.№ 810), у Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період до 2005 року (схваленій рішенням колегії МВС України від 18 грудня 2000 р.№ 9 км/1) тощо. Робота є складовою частиною наукового дослідження кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності академії ДПС України "Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування" (реєстраційний номер 0105 V 000657).

Метою дисертаційного дослідження є вдосконалення правового регулювання організації та діяльності підрозділів департаменту адміністративної служби міліції по припиненню правопорушень з метою забезпечення охорони громадського порядку й громадської безпеки шляхом внесення конкретних пропозицій і надання рекомендацій. Для досягнення цієї мети дисертантом вирішувалися такі завдання:

1)  визначити місце адміністративної служби міліції в системі державної влади та місцевого самоврядування;

    2)  дати оцінку соціальної ролі адміністративної служби міліції в Україні та проаналізувати правові норми, які закріплюють її адміністративно-правовий статус, завдання і функції;

    3)  здійснити аналіз обов'язків і прав адміністративної служби міліції з точки зору їх збалансованості й забезпечення конституційних принципів верховенства права та законності, захисту прав людини й громадянина при застосуванні примусових заходів припинення правопорушень;

    4) розглянути механізм адміністративно-правового регулювання діяльності адміністративної служби міліції ;

    5)  розкрити співвідношення поняття заходів адміністративного припинення щодо захисту громадського правопорядку, особистої та громадської безпеки як об'єктів правоохоронної діяльності адміністративної служби міліції;

   6)  визначити роль та місце заходів адміністративного припинення в адміністративно - примусовій діяльності міліції;

  7)  визначити роль адміністративно-правового статусу працівника адміністративної служби міліції у формуванні іміджу та авторитету органів внтрішніх справ України;

  8)  розробити рекомендації щодо вдосконалення правової бази організації та діяльності адміністративної служби міліції по застосуванню заходів адміністративного припинення, реорганізації її структури й управління з урахуванням розвитку місцевого самоврядування в Україні.  

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері організації та діяльності підрозділів департаменту адміністративної служби міліції по припиненню правопорушень.

Предмет дослідження становить сукупність нормативно-правових актів, інших складових механізму адміністративно-правового регулювання, які визначають організаційно-правові засади діяльності підрозділів адміністративної служби міліції по застосуванню заходів адміністративного припинення.