На основі аналізу системи та змісту адміністративно-правових засобів забезпечення громадської безпеки в Україні як об'єкта адміністративно-правової охорони, її соціально-правової характеристики та співвідношення з громадським порядком, розгляду адміністративно-запобіжних заходів та заходів адміністративного припинення, їх видів, місця та значення в системі адміністративного примусу, адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері громадської безпеки, забезпечення законності застосування адміністративних стягнень, адміністративно-правових заходів профілактики і припинення адміністративних правопорушень в дисертації відзначено, що: Громадська безпека - є необхідною умовою та органічною складовою цивілізованого способу життя, успішного функціонування суспільства, держави, їх інститутів. Надається більш широке тлумачення громадської безпеки, ніж те, що є в КУпАП.

Головними серед висновків, наведених у результаті дослідження є:

1. Під змістом громадської безпеки слід розуміти систему взаємопов'язаних суспільних відносин, що проявляються в поведінці людей, їх діяльності, вчинках переважно в громадських місцях. Громадська безпека зводиться до результатів реалізації усіх видів соціальних норм та принципів поведінки, що відображають інтереси людей, а також тих, хто реально має та виконує владні повноваження.

2. Суть громадської безпеки полягає в її соціальній значимості -   забезпечення нормальних умов життя, побуту і відпочинку людей, суспільного спокою, ефективної трудової діяльності, охорони честі і гідності людини. Вона розглядається як стан захищеності духовних та матеріальних цінностей суспільства, встановленого порядку діяльності державних і громадських організацій, охорони прав і свобод людини і громадянина, усього суспільства від зовнішніх та внутрішніх загроз, який забезпечує умови для нормальної життєдіяльності та розвитку.

3. Громадська безпека і громадський порядок - взаємопов'язані категорії, що мають певні притаманні їм особливості, але при цьому вони не є тотожними. Громадська безпека охоплює всю систему суспільних відносин, що складаються у сфері адміністративно-політичної та соціально-економічної діяльності, є об'єктом правового регулювання, а правова охорона громадської безпеки пов'язана з існуванням комплексу правових норм, що створюють необхідну базу для підтримки і зміцнення правопорядку. Належні громадська безпека і правопорядок - це результат дії законності, реалізованої свободи суб'єктів правовідносин.

Громадський порядок в дисертації визначається як налагоджений стан життєдіяльності суспільства та його послідовного розвитку, впорядкований всіма видами соціальних норм. Громадська безпека - це стан громадського порядку, порядку діяльності держави і громадських формувань, охорони прав і свобод громадян, захищеності від внутрішніх та зовнішніх загроз. При такому співвідношенні цих категорій будь-яке порушення громадського порядку містить в собі певну суспільну небезпеку, а наявна громадська небезпека порушує громадський порядок.

4. Отримала підтримку та подальше обґрунтування позиція тих вчених, які вважають, що громадська небезпека є однією з основних ознак будь-якого правопорушення (злочин, адміністративне правопорушення, дисциплінарний проступок). Будь-яке правопорушення в тій, чи іншій мірі впливає на стан суспільної безпеки. Тому важливо, на наш погляд, громадську безпеку та громадський порядок розглядати не як родові, а як загальні об'єкти адміністративних правопорушень і закріпити це у законодавстві України про адміністративні правопорушення. З цією метою у ст.1 КУпАП  після слів "організації" додати "громадського порядку" та "громадської безпеки".

На основі аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, поглядів науковців щодо застосування заходів профілактики (адміністративного запобігання) та припинення адміністративних порушень громадської безпеки, надається та обґрунтовується пропозиція відносно доцільності прийняття комплексного нормативно-правового акту на рівні закону, у якому б були об'єднані усі види адміністративно-попереджувальних заходів та заходів припинення адміністративних правопорушень, що створюють загрозу громадській та в цілому суспільній небезпеці.  

5. В структуру системи законодавчого регулювання і забезпечення громадської безпеки входять норми різних галузей права - конституційного, кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного та інших. Адміністративно-правові засоби забезпечення громадської безпеки становлять більшість серед інших правових приписів та організаційних заходів, оскільки стосуються сфери управління та захисту прав і свобод громадян при їх здійсненні. Норми, що регулюють відносини у сфері громадської безпеки, - комплексне явище, - вони знаходяться в різних інститутах адміністративного права (порядок управління, охорона довкілля, державна служба, адміністративна відповідальність і т.і.).

Адміністративні засоби охорони громадської безпеки - це визначені законодавством способи впливу на відношення в сфері громадської безпеки, що застосовуються уповноваженими на це органами і посадовими особами з метою її надійної охорони та забезпечення, запобігання та недопущення правопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності правопорушників.

6. У забезпеченні громадської безпеки важливу роль відіграють міри адміністративної відповідальності. Вона розглядається як складне соціальне явище, оскільки, по-перше, є складовою частиною юридичної відповідальності, по-друге, має власну внутрішню структуру та складові елементи, якими слід вважати: функції, принципи, завдання, цілі, норми матеріального та процесуального права, протиправна поведінка та її наслідки для суспільства, суб'єкти такої поведінки, відношення суб'єкту до скоєного ним правопорушення та його наслідків (вина); правові відносини, органи адміністративної юрисдикції; санкції; процесуальні дії; учасники провадження (потерпілі, свідки, експерти, адвокати, та інші), тощо.

Всі ці елементи взаємопов'язані, взаємодіють один з одним, створюють складну систему відносин, зв'язків, процесів такого складного соціального явища, як адміністративна відповідальність.

7. На погляд дисертанта слід підвищити роль Кодексу України про адміністративні правопорушення в системі іншого законодавства про адміністративні правопорушення шляхом, по-перше, перегляду норм Особливої частини КУпАП і відпрацюванні складів адміністративних правопорушень щодо зменшення  кількості бланкетних норм, які відсилають до підзаконних, відомчих нормативів та стандартів; по-друге, включення до КУпАП усіх статей, що передбачають адміністративні стягнення, які зараз містяться у різних кодексах і законах України і діють паралельно з КУпАП; по-третє, усі майбутні закони України щодо адміністративної відповідальності фізичних осіб, мають одночасно вносити зміни і доповнення до КУпАП, по-четверте, зменшення кількості складів адміністративних правопорушень через виключення складів, які фактично не скоюються. 

8. Запропоновано авторське визначення поняття адміністративного правопорушення, яке відрізняється від нині закріпленого у ст.9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадську безпеку, громадський порядок, колективну, державну та інші види власності, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку адміністративна відповідальність передбачена законами України, та визначена в цьому Кодексі.

9. Чинне українське законодавство про адміністративні правопорушення, судячи по конструкції значної кількості складів адміністративних правопорушень, спрямоване на забезпечення, перш за все, саме державних інтересів і лише опосередковано - приватних прав і інтересів. Це не узгоджується з вимогами ст. 3 Конституції України, яка людину визначає найвищою соціальною цінністю.

10. Не врегульованими в чинному адміністративному законодавстві залишаються питання щодо визначення кола осіб, які мають право ставити питання перед медичними установами про проведення медичного чи психіатричного огляду осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, та отримання необхідних відомостей (даних) про стан здоров`я таких осіб для вирішення питання щодо їх неосудності. Відповідні зміни та доповнення слід внести одночасно і до КУпАП, до закону України  "Про психіатричну допомогу", закону України  "Про  судову експертизу" та інші.

Крім цього у КУпАП повинно бути визначено - які саме органи адміністративної юрисдикції мають право приймати рішення на підставі відповідних висновків медичних психіатричних установ про визнання особи неосудною. На нашу думку, це має бути прерогативою лише суду (судді).

11. Обґрунтовується необхідність внесення у КУпАП норми, яка б чітко визначала і закріплювала поняття "посадова особа", "службова особа" у  ст. 15 КУпАП, яка визначає особливості відповідальності за адміністративні правопорушення військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, а також інших державних службовців щодо яких діють дисциплінарні статути та спеціальні положення про дисципліну, чітко визначити коло (перелік) цих державних службовців.

12. На думку автора перелік заходів, які можуть бути використані для забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, вже не відповідає наявним загрозам і не може задовольнити потреби органів, які виконують функції адміністративної юрисдикції та боротьби з правопорушеннями, особливо в галузі інформаційних технологій, радіоелектроніки, комп'ютерної техніки. Треба передбачити можливість використання засобів фіксації та зберігання інформації з використанням комп'ютерних технологій, теле-аудіозапису та інші. Закріпити процесуальними нормами підстави, порядок їх використання та оцінки при вирішенні питань, пов'язаних з адміністративною відповідальністю.

13. Запропоновано із КУпАП виключити ряд статей, зокрема, ст.157 (дрібна спекуляція), ст.161 (незаконний відпуск або придбання бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів). До ст.22 КУпАП  внести доповнення щодо більш чіткого законодавчого визначення терміну "малозначущості", а також критеріїв (підстав) звільнення від адміністративної відповідальності. В деяких, чітко визначених випадках, збільшити строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, що сприяло б більш якісній підготовці адміністративних матеріалів до розгляду.

 14. Згідно п.2 ст.92 Конституції України адміністративна відповідальність має визначатися лише законами. Цим конституційним вимогам, як уявляється, не відповідають положення ст.5 КУпАП та Закону України "Про місцеве самоврядування".