Актуальність теми дослідження. В умовах трансформації економічної системи нашої країни, виникнення нових організаційно-правових форм господарської діяльності та різних форм власності, запровадження нових фінансово-кредитних інститутів та механізмів, зростання конкуренції відбувається переосмислення предмету фінансового права, виникає потреба сформувати нові критерії, щоб визначити та розмежувати правовий вплив на ті чи інші відносини. Серед актуальних питань є реалізація статусу державних банків та державних фінансових установ, формулювання спеціальної мети їх діяльності та специфічних завдань і функцій, особливості управління такими установами, а відтак адекватне правове регулювання.

Правове регулювання діяльності державних банків є комплексним. Воно передбачає вплив адміністративного, фінансового, цивільного правового регулювання, а також застосування норм корпоративного права щодо відповідних відносин, які виникають у зв'язку із створенням та реалізацією правового статусу державних банків. Брак досліджень хоча б в одній із цих галузей зумовлює незавершеність і недосконалість правового регулювання. Як наслідок - неефективна діяльність державних банків, а отже втрати для державного бюджету та клієнтів цих банків, проблеми у фінансово-кредитній системі тощо. Або навпаки, через надмірне адміністративне та фінансове регулювання діяльності державних банків може виникнути загроза порушення конкурентного середовища на ринку фінансових послуг, економічна та фінансова неадекватність результатів роботи державного банку, маніпулювання рухом кредитних та інвестиційних коштів з боку державних органів влади та багато іншого. Як правило, статус державних банків розглядають у контексті цивільно-правового регулювання та корпоративного права. Та ця робота вивчає реалізацію публічно-правового статусу державних банків, їх роль у фінансовій системі країни,  взаємозв'язки із іншими  ланками фінансової системи, а також правовий режим заощаджень, який попри те, що він є невід'ємним складником фінансової системи будь-якої держави, в Україні не досліджували й не виокремлювали юристи-фахівці фінансового права. Фінансове забезпечення діяльності державних банків є одним із видів діяльності держави у сфері фінансів, тож вивчати проблеми формування, збільшення або зменшення статутного капіталу банку; визначати правовий режим майна та ресурсів державних банків; обґрунтовувати винятковість завдань, функцій та напрямів діяльності державних банків потрібно саме з позицій науки фінансового права. Тобто необхідно сформувати науковий та практичний підходи до розв'язання проблем, що виникають у зв'язку з реалізацією правового статусу державного банку, здійснення ним відповідних операцій, реструктуризації або припинення його діяльності, а також підготувати практичні рекомендації щодо розробки спеціального законодавства та його застосування.

Фундаментальною основою досліджень публічно-правового статусу державних банків є роботи юристів - фахівців у галузі фінансового права, зокрема це праці українських професорів Л.К. Воронової, П.С. Пацурківського, М.П. Кучерявенка, Н.Ю. Пришви, Л.А. Савченко, д.ю.н. А.А. Нечай, д.ю.н. І.Б. Заверухи, а також науковців Російської Федерації: професорів Н.І. Хімічевої, О.М. Горбунової, М.Ф. Карасевої, О.Ю. Грачової, Ю.А. Крохіної. Науковий доробок цих авторів містить аналіз фінансових правовідносин; визначає зміст і структуру фінансово-правової норми; предмет фінансового права та його систему, метод правового регулювання фінансових відносин; зміст та структуру фінансової системи держави; загальні та спеціальні положення бюджетного права,  та процесу; державного боргу; податкового права; фінансового контролю та ін. це створило достатні наукові передумови для розроблення цієї теми дисертаційного дослідження.

В основі предмету дисертаційного дослідження є банківське право. Серед українських науковців правовий статус банків, правовий режим здійснення окремих банківських операцій та функціонування банківської системи загалом досліджують проф.  А.О. Селіванов, проф. О.П. Орлюк, проф. Є.В. Карманов, проф. І.А. Безклубий, к.ю.н. В.Л. Кротюк, к.ю.н. Т.А. Латковська, к.ю.н. Я.О. Берназюк та інші. Вагомими є досягнення російських науковців у царині теорії банківського права, зокрема професорів Г.А. Тосуняна, В.А. Вікуліна, Н.Ю. Єрпильової, О.І. Худякова та ін.

У відповідній частині дослідження було враховано окремі теоретичні напрацювання у сфері корпоративного права. Йдеться про праці професорів та доцентів В.С. Щербини, В.М. Коссака, І. Спасібо-Фатєєвої, В.М. Кравчука, Е.Р. Кибенка, Д.В. Ломакіна, В.К. Мамутова, О.М. Вінник, О.С. Янкової та ін.

Також важливими в роботі стали економічні дослідження, оскільки фінансові правовідносини ґрунтуються власне на економічних відносинах. Діяльність державних банків традиційно розглядали через призму ощадної діяльності, адже історично склалося, що саме ощадна справа була предметом діяльності державних банків. Тож одним із напрямів дисертаційного дослідження стало опрацювання різноманітних наукових та історичних джерел з цієї проблематики, а також щодо банківської діяльності, кредиту тощо. Корисними та цікавими дослідженнями, що сформували певні авторські переконання, стали роботи професорів Т.С. Смовженко, В.І. Міщенко, В.М. Кравець, О.В. Кравець та ін. Автор опирався на вже доведені положення та дефініції таких фахівців (українських та колишнього СРСР) як: Ю.М. Белугін, Е.А. Вознесенський, О.Д. Василик, В.С. Сухарський, О. Кірєєв, Ю. Заруба, А.О. Єпіфанов, І.В.Сало, І.І.Дяконова, Н. Кожель, Л.А. Дробозіна, В.М. Родіонова, А.З. Дадашев та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планам, темами.  Дисертація виконана у відділі проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України як складова загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної ради України, зокрема програми "Стратегія розвитку законодавства України" (державний реєстраційний № 0103U007975).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - проаналізувати публічно-правовий статус державних банків, виокремити фінансово-правові відносини, що виникають у процесі створення та функціонування державних банків, а відтак сформулювати теоретичні та практичні висновки, пропозиції з приводу вдосконалення чинного законодавства у цій сфері та оптимізації функціонування державних банків. Щоб досягти цієї мети, потрібно було вирішити такі завдання:

• дослідити природу правового впливу на відносини, що виникають у зв'язку зі створенням та функціонуванням державних банків;
• обґрунтувати публічно-правовий статус державного банку та визначити фінансово-правовий вплив на певні відносини, що виникають у зв'язку з його реалізацією;
• встановити та довести взаємозв'язок та взаємодію інституту державних банків (державних фінансових установ) з іншими фінансовими та фінансово-правовими інститутами;
• визначити роль державних банків та державних фінансових установ у фінансовій системі держави, дослідити взаємозв'язки різних елементів (ланок) фінансової системи через призму публічно-правового статусу державних банків;
• дослідити історичні, політичні та правові передумови створення та функціонування державних банків на території України та у зарубіжних країнах;
• сформулювати закономірності розвитку ощадної справи в Україні, стан її правового регулювання та виокремити проблеми правового регулювання, що існують сьогодні у цій сфері;
• дослідити організаційно-правові та фінансово-правові проблеми функціонування Державного ощадного банку України та сформулювати перспективи його розвитку і напрями вдосконалення чинного законодавства в Україні;
• дослідити організаційно-правові та фінансово-правові проблеми функціонування Державного експортно-імпортного банку України та сформулювати перспективи його розвитку і напрями вдосконалення чинного законодавства в Україні;
• дослідити організаційно-правові та фінансово-правові моделі функціонування та реалізації правового статусу державних банків у зарубіжних країнах на прикладі Банків розвитку.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації публічно-правового статусу державних банків в Україні.

Предметом дослідження є правові норми, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі створення, функціонування та припинення державних банків, здійснення управління державними банками, а також визначають їх завдання та функції; теоретичні проблеми щодо значення та ролі державних банків; тенденції та перспективи розвитку правової регламентації функціонування державних банків в Україні. 

Методи дослідження обрано з огляду на предмет дослідження та відповідно до поставлених мети та завдань.

В основу дисертаційного дослідження покладено комплекс загальнонаукових та спеціальних методологічних принципів пізнання соціально-правових явищ. Базовою методологічною основою проведення дисертаційного дослідження є діалектичний метод, який обґрунтовує взаємозв'язок та взаємообумовленість усіх соціальних процесів та суспільних явищ, зокрема тих, що виникають з приводу правового регулювання публічних фінансів. Крім цього, за допомогою спеціально-юридичного методу було досліджено природу правового впливу на відносини, що виникають у сфері банківської діяльності, а також безпосередньо діяльності державних банків; сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відповідних відносин. Застосування цього методу можна вважати принциповим при аналізі окремих законодавчих положень і норм, що визначають правовий статус державних банків або ж спеціальні сфери реалізації їх правового статусу  (підрозділи 1.3., 1.5., 2.2., 2.3., 3.1., 3.2.). Застосування логічного методу дослідження обумовило послідовність висловлених суджень, понять і висновків; дало змогу сформулювати такі базові елементи дослідження як зміст фінансової системи; елементи фінансової системи та їх взаємозв'язок; обґрунтувати виокремлення у фінансовій системі держави інституту заощаджень; обґрунтувати тезу про приналежність фондів коштів державних банків до системи публічних фінансів; вибрати оптимальну модель функціонування державних банків в Україні та ін. Поєднання логічного та історико-правового методів дало змогу сформулювати історичні закономірності становлення та розвитку інституту державних банків, їх ролі в житті держави та її економічної і фінансової систем; проаналізувати чинну ситуацію у сфері ощадної діяльності, з огляду на функціонування системи ощадних кас на території колишнього СРСР; дослідити процес, а також стан та перспективи відшкодування заощаджень населення України, здійснених в Ощадному банку УРСР згідно з чинним законодавством. Зокрема, цей метод автор застосовував у п. п. 1.2., 2.1., 3.1.

Використання системно-структурного методу дало змогу авторові проаналізувати особливості правового статусу державних банків порівняно до інших банків в Україні; взаємозв'язки у системі управління державними банками, а також між фондами коштів державних банків та централізованим фондом грошових коштів держави - державним бюджетом; зосередитися на перспективних формах організації управління державними банками в майбутньому та ін. (підрозділи 1.3., 1.4., 1.5., 2.3., 3.2.).

Порівняльно-правовий метод було застосовано при дослідженні фінансово-правових передумов створення та функціонування державних банків, зокрема при історичному дослідженні цього інституту в різні періоди часу та в різних країнах, а отже й при формулюванні висновків про доцільність запозичення окремих аспектів у національну практику правового регулювання (підрозділи 1.2., 2.1., 3.3.).