5. У сукупності форм участі громадян України в управлінні державними справами по-новому виділяються окремі їх види за різними ознаками: 1) за суб'єктним складом (організаційні форми участі в управлінні): індивідуальна і колективна; 2) за процесуальною ознакою: ініціативні та процедурні; 3) за механізмом реалізації: конкретні форми участі громадян України в управлінні державними справами, які втілюються через правомочності політичного характеру, що входять до складу цього комплексного суб'єктивного права (право обирати і бути обраним, брати участь у всеукраїнському референдумі, рівного доступу до державної служби, на звернення, право брати участь у відправленні правосуддя); визначені ознаки і зміст цих правомочностей.

6. Уперше викладається цілісна система форм участі громадян України у виборчому та референдумному процесі. Громадяни можуть бути активними учасниками виборів як: власне виборці; члени виборчих комісій; кандидати на виборну посаду; особи, які здійснюють громадський контроль за проведенням виборів (офіційні спостерігачі; уповноважені особи, представники політичних партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу). Визначаються такі форми участі громадян України у референдумах: ініціювання збирання підписів під вимогою проведення всеукраїнського чи місцевого референдумів; організація і проведення відповідних зборів громадян; збирання підписів громадян під вимогою проведення референдуму; ведення агітації "за" або "проти" пропозиції про оголошення референдуму; робота в комісіях з референдуму; присутність у день проведення референдуму в приміщеннях для голосування або на засіданнях комісій з референдуму при підрахунку голосів і визначенні результатів голосування тощо.

7. Пропонується при реалізації рівного права доступу громадян України до державної служби використовувати переважно конкурсний відбір як найбільш об'єктивну процедуру зарахування на державну службу, що усуває можливість заняття відповідальних посад нефахівцями і забезпечує високий професіоналізм, демократичність і результативність управління.

8. Звернення громадян, залежно від їх предмета, по-новому поділяються на звернення: а) зі суспільно значущих, публічних питань, що є вирішальними з точки зору участі громадян в управлінні державними справами; б) з особистих питань. Акцентується увага на необхідності визначення у конституційному законодавстві України вимог до колективних письмових звернень. Пропонується забезпечити доступність інтерактивного спілкування громадян України з представниками державної влади за допомогою комп'ютерних технологій.

9. Уперше заперечується конституційна обґрунтованість положень Закону "Про судоустрій України" щодо обов'язку громадян України брати участь у відправленні правосуддя як народних засідателів і присяжних, оскільки в Основному Законі України цей конституційний обов`язок не закріплений. Така участь є суб'єктивним правом, яке громадяни можуть реалізувати за власним бажанням, з урахуванням досвіду, вільного часу, зацікавленості у питаннях здійснення правосуддя.

10. Уперше конституційно-правові гарантії права громадян України брати участь в управлінні державними справами висвітлені у вигляді багатоступеневої системи, до якої входять: 1) загальні конституційні гарантії всіх прав та свобод людини і громадянина, що поширюються й на право участі в управлінні державними справами; 2) окремі (особливі) конституційні гарантії групи політичних прав і свобод, основоположним серед яких є право на участь в управлінні державними справами; 3) спеціальні гарантії реалізації права громадян брати участь в управлінні державними справами; 4) специфічні гарантії прав, які входять до комплексного права політичної участі (виборчих прав, рівного права доступу до державної служби, права на звернення тощо).

Дисертація є самостійно виконаним, цілісним та завершеним науковим дослідженням конституційного права громадян України на участь в управлінні державними справами. Сформульовані в роботі положення й наукові висновки є результатом особистих досліджень та обґрунтувань, що зроблені автором на основі критичного аналізу понад двохсот наукових і нормативних джерел, а також аналізу практики використання конституційних норм щодо участі громадян України в управлінні державними справами. У дисертаційному дослідженні окремі питання розглядаються вперше, інші - аналізуються по-новому або додатково обґрунтовуються.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:

• у науково-дослідній сфері - для подальшої розробки теорії участі громадян в управлінні державними справами, проблем народовладдя, розвитку політичних прав громадян;
• у сфері правотворчості можуть бути враховані як теоретичний матеріал при розробці й прийнятті законів України та інших нормативно-правових актів, що визначають механізм реалізації громадянами права на участь в управлінні державними справами;
• у правозастосовній діяльності - для оптимізації форм і методів участі громадян України в управлінні державними справами;
• у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, навчально-методичних рекомендацій з конституційного права України, у викладанні курсу конституційного права України, у науково-дослідній роботі студентів;
• у правовиховній роботі серед населення дисертація може служити підвищенню правової культури посадових осіб та громадян України, подоланню відчуження громадян від влади, вкоріненню в масову свідомість переконання про необхідність залучення до управління державними справами та роз'ясненню можливих форм такої участі і тим самим сприяти формуванню у громадян демократичної політико-правової культури.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дослідження доповідалися на: "круглому столі" "Конституція України - гарант розвитку творчих здібностей молоді" (Харківський регіональний інститут Української академії державного управління при Президентові України, 27 червня 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення" (м. Київ, 13-15 листопада 2002 р.); науковій конференції молодих учених "Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті" (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 25-26 грудня 2002 р.); ХІV Харківських політологічних читаннях "Особистість в умовах сучасних політичних відносин" (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 20 червня 2003 р.); науковій конференції молодих учених та здобувачів "Нове законодавство України та питання його застосування" (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 26-27 грудня 2003 р.); викладалися у трьох наукових роботах, представлених на Всеукраїнські конкурси на кращу наукову роботу серед аспірантів вищих навчальних закладів з питань виборів та референдумів в Україні, що проводилися Міністерством освіти і науки України та Центральною виборчою комісією України у 2002, 2003, 2004 роках, за результатами яких автор дисертації отримав дипломи переможців; а також обговорювалися на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що сформульовані у дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у дев`яти наукових працях: п'яти статтях у фахових виданнях та чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях, політологічних читаннях, "круглому столі".