Актуальність теми дисертаційного дослідження. Конституція України 1996 р. закріпила істотні державні перетворення, проголосила народ сувереном, єдиним джерелом влади у державі. Для того щоб таке проголошення не залишалося декларацією, повинні існувати реальні процедури виявлення і здійснення волі народу, перетворення народовладдя з формального атрибуту держави на реальний політико-правовий інститут і механізм.

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена як її недостатньою теоретичною розробленістю на сучасному етапі, так і практичною значущістю цих проблем та їх вирішення. За радянських часів у науці державного права приділялася увага дослідженню участі громадян в управлінні державними і громадськими справами. Але сьогодні таке дослідження є необхідним з урахуванням нових чинників, політико-правових реалій, обумовлених тим, що Україна стала незалежною суверенною державою. Новими є і конституційне законодавство, і суспільно-політичний лад держави. Висновки ж сучасних теоретичних досліджень з цього питання не безперечні, далеко не всі аспекти розглядуваної проблеми висвітлені. Актуальним є переосмислення ідеї участі громадян в управлінні державними справами з урахуванням сучасних соціальних, економічних, політичних, геополітичних, історичних, національних, інституційних передумов такої участі, рівня політичної культури громадян та їх загального культурно-освітнього рівня, розвитку громадської думки.

У науці конституційного права питання про конституційні права і свободи особи, їх розвиток, систему тощо досліджені значно повніше, ніж проблема механізму їх практичної реалізації, не говорячи вже про розробку механізму реалізації кожного конкретного суб`єктивного права. Вважаємо, що акценти в конституційно-правових дослідженнях прав і свобод громадян на сучасному етапі об`єктивно мають бути спрямовані на пошук шляхів їх реалізації та механізму їх здійснення в сучасних умовах державотворення.

Конституція України піднесла на якісно новий рівень систему юридичних гарантій прав і свобод особи. Але сучасний стан їх наукового осмислення не охоплює всіх аспектів даної проблеми. У зв`язку з цим виникає потреба не тільки в формулюванні загальної теорії правових гарантій, а й у розробці теорії конституційних гарантій (їх поняття, видів, системи й ролі) відносно окремих конституційних суб'єктивних прав у політичній сфері, і, зокрема, щодо гарантування основоположного політичного права громадян - брати участь в управлінні державними справами. Вирішення відповідних теоретичних питань має об`єктивно сприяти вдосконаленню механізму втілення цього права в життя.

Вивчення права громадян України на участь в управлінні державними справами обумовлено необхідністю критично переосмислити діючі в цій сфері законодавчі акти України, практику їх застосування, для того щоб виробити рекомендації щодо їх удосконалення, забезпечення цього права громадян у системі відповідних конституційних правовідносин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах та відповідно до цільової комплексної програми "Права людини і проблеми становлення, організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування"             № 0186.0.070865.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в науковій розробці, узагальненні та системному аналізі конституційно-правових засад права громадян України на участь в управлінні державними справами; обґрунтуванні необхідності та розробці конкретних практичних пропозицій щодо вдосконалення конституційно-правового механізму та гарантій його реалізації; заповненні теоретичних прогалин, які мають місце в конституційно-правовій теорії з цієї проблематики.

Для досягнення наміченої мети в дисертації поставлено такі завдання:

• визначити історико-правові передумови конституційної регламентації прав громадян України у політичній сфері, насамперед права на участь в управлінні державними справами;
• проаналізувати розвиток ідеї участі громадян в управлінні державними справами у правовій науці за радянських часів та у науці конституційного права на сучасному етапі;
• визначити зміст та сформулювати поняття участі громадян України в управлінні державними справами;
• з'ясувати особливості конституційно-правового регулювання права громадян на участь в управлінні державними справами в Україні та правомочностей, що входять до його складу;
• проаналізувати міжнародно-правові стандарти права громадян на участь в управлінні державними справами та досвід їх втілення у конституціях зарубіжних (здебільшого європейських) країн;
• визначити поняття і структуру конституційно-правового механізму реалізації права громадян України на участь в управлінні державними справами, виявити недоліки механізму реалізації, а також чинники, що впливають на його здійснення в сучасних умовах;
• розмежувати форми реалізації права громадян на участь в управлінні державними справами за різними критеріями, проаналізувати конкретні форми такої участі;
• визначити систему конституційно-правових гарантій права громадян України на участь в управлінні державними справами;
• сформулювати пропозиції щодо подальшого вдосконалення конституційно-правового механізму реалізації права громадян України на участь в управлінні державними справами.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері реалізації громадянами України права на участь в управлінні державними справами.

Предметом дослідження є конституційно-правове регулювання права громадян України на участь в управлінні державними справами, подальше вдосконалення законодавства в цій сфері правовідносин.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає загальнонауковий діалектичний метод, який дає можливість проаналізувати проблеми участі громадян в управлінні державними справами у взаємозв'язку і взаємозалежності, цілісності та всебічності, динаміці розвитку. Із спеціальних методів дослідження в роботі використовувалися: історико-правовий - для аналізу історичних передумов конституційно-правової регламентації прав громадян України у політичній сфері; порівняльно-правовий - для аналізу та порівняння міжнародно-правових стандартів права громадян на участь в управлінні державними справами, досвіду їх втілення у конституціях зарубіжних країн та України; формально-логічний - для розмежування і формулювання понять та визначень (участь в управлінні державними справами, конституційно-правовий механізм її реалізації, конституційно-правові гарантії такої участі тощо); системно-структурний - для класифікації та визначення системи форм реалізації права громадян на участь в управлінні державними справами, його конституційно-правових гарантій; статистичний та соціологічний - для з'ясування кількості звернень громадян до державних органів, висвітлення рівня політичної активності громадян України на виборах, референдумах, під час реалізації інших форм народовладдя.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці таких радянських учених-юристів як: М.В. Вітрук, Л.Д. Воєводін, В.М. Горшеньов, В.Є. Гулієв, Ю.М. Козлов, В.В. Копєйчиков, В.Ф. Коток, Б.П. Курашвілі, В.О. Кучинський, Б.М. Лазарєв, О.І. Лєпьошкін, В.І. Новосьолов,               О.В. Оболонський, В.С. Основін, В.А. Патюлін, Ф.М. Рудинський,             В.В. Смірнов, І.М. Степанов, А.П. Таранов, Ю.О. Тихомиров, М.П. Чудаков, В.М. Чхіквадзе, Г.Х. Шахназаров, В.С. Шевцов; сучасних українських учених: Ю.П. Битяк, А.З. Георгіца, Л.Т. Кривенко, С.Л. Лисенков,              О.Г. Мурашин, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, В.В. Речицький, В.С. Семенов, В.Є. Скомороха, В.І. Співак, М.І. Ставнійчук, Ю.М. Тодика, О.Ю. Тодика, В.Л. Федоренко, М.І. Хавронюк, М.В. Цвік, В.Д. Яворський; російських дослідників: С.С. Алексєєв, М.В. Баглай, Н.В. Варламова,        Б.С. Ебзеєв, А.І. Ковлер, К.І. Козлова, С.О. Кондратьєв, О.О. Кутафін,      О.А. Лукашева, М.І. Матузов, В.Є. Чиркін; західних учених - С. Бартоліні,   Б. Гурне, Р. Далтон, М. Дюверже, Ж.-П. Жакке, Ф. Люшер, Г. Ханай; дореволюційних дослідників - М. Драгоманов, В. Гессен, М. Грушевський, П. Логінов, М. Міхновський, Б. Чичерін та ін.

Емпіричну базу дослідження складають: практика участі громадян України в управлінні державними справами, Конституція України, міжнародно-правові акти з прав людини, що стосуються політичних прав громадян, конституції зарубіжних країн, поточне законодавство України, законопроекти, спрямовані на регламентацію суспільних відносин у розглядуваній сфері, підзаконні нормативно-правові акти, рішення Конституційного Суду України, а також вітчизняне законодавство, яке регулювало відносини щодо участі громадян в управлінні державними справами.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Дисертаційна робота є першим в Україні на сучасному етапі комплексним науковим дослідженням конституційного права громадян України на участь в управлінні державними справами, в якому сформульовано низку понять, концептуальних теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо вдосконалення реалізації громадянами цього права:

1. У дисертації проаналізовано конституційно-правові, історичні, міжнародно-правові аспекти забезпечення права громадян України на участь в управлінні державними справами, що раніше не були предметом аналізу у вітчизняній правовій науці або вивчалися недостатньо. По-новому досліджено зміст і особливості конституційно-правової регламентації цього права шляхом порівняння сучасного українського конституційного законодавства з міжнародно-правовими актами у сфері політичних прав та свобод людини і громадянина, а також з конституціями зарубіжних країн.

2. Уперше визначені основні риси та сформульоване поняття участі громадян України в управлінні державними справами як активної, публічної, добровільної, цілеспрямованої, законної діяльності громадян України у галузі здійснення державної влади, що гарантована закріпленням у Конституції України відповідного суб'єктивного права, і яка має на меті формування та контроль за діяльністю державних органів усіх гілок державної влади, вплив на прийняття, виконання та контроль за реалізацією державних рішень для втілення громадянами своїх суспільно значущих інтересів і забезпечення стабільного розвитку та соціального порядку в державі.

3. Запропоновано нове визначення конституційно-правового механізму реалізації права громадян України на участь в управлінні державними справами як системи конституційно-правових засобів нормативного (матеріального і процесуально-процедурного) та інституційного характеру, що забезпечує здійснення цього права громадян у сфері політичних правовідносин.

4. Обґрунтовано необхідність удосконалення інституційного елемента механізму реалізації права громадян на участь в управлінні державними справами, а отже, його інституційних гарантій, шляхом створення при Центральній виборчій комісії України або при одному з провідних юридичних навчальних закладів Українського центру навчання виборчим технологіям, завданням якого стала б науково-дослідна робота щодо вдосконалення конституційного законодавства в аспекті участі громадян в управлінні державними справами, а також підготовка фахівців для проведення виборчих і референдумних кампаній на професійному рівні.