Актуальність теми. Сучасна Україна перебуває на шляху демократичних перетворень. Політичні, економічні, соціальні та правові реформи, що проводяться в нашому суспільстві, безпосередньо стосуються всіх верств населення, зокрема й неповнолітніх, які складають чверть населення країни.  Ратифікувавши 27 лютого 1991 року Конвенцію про права дитини (1983 р.), Україна взяла на себе низку зобов¢язань у сфері захисту неповнолітніх, які знайшли своє відображення в національному законодавстві. На пріоритетність молодіжної політики вказано в Конституції України (1996 р.), Декларації "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" (1992 р.), в Указах Президента "Про Національну програму "Діти України" (1996 р.), "Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми "Діти України" на період до 2005 р." (2001р.), "Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики безнаглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві" (1998 р.) та в багатьох інших нормативних актах.

В умовах реалізації судово-правової реформи особливого значення набуває створення моделі ювенальної юстиції як комплексного механізму захисту неповнолітніх, зокрема й тих, що потрапили до сфери дії кримінального процесу.

Прагнення України стати повноправним учасником міжнародного співтовариства призвело до ратифікації низки міжнародних документів, що стосуються захисту прав неповнолітніх, які вчинили злочин (Мінімальні стандартні правила, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила, 1985 р.) та ін.). На положення цих нормативних актів повинні спиратися як українські законодавці, так і органи, що ведуть процес, однак аналіз і зіставлення норм національного законодавства і міжнародно-правових документів свідчить про необхідність їх подальшого узгодження.

Суттєвий внесок у розробку теоретичних і практичних проблем, що виникають під час провадження в кримінальних справах неповнолітніх,  зроблений в роботах багатьох науковців - фахівців  не тільки в галузі кримінально-процесуального права, але й кримінального права, криміналістики та кримінології. Зокрема:   Ю. П. Аленіна, З. А.   Астемірова,   Ю. В. Бауліна, В. Д. Бринцева, О. Х. Галімова, Л. М. Голубєвої, Н. І. Гуковської, А. І. Долгової, А. Я. Дубинського, В. С. Зеленецького, Л. Л. Каневського, В. П. Кашепова, Л. М. Кривоченко, О. С. Ланда, О. О. Левендаренка, В. В. Леоненка, Є. Д. Лук¢янчикова, Г. М. Міньковського, Є. Б. Мельникової, В. В. Ніколюка, Г. М. Омельяненко, В. Т. Очередіна, Д. П. Письменного, В. Я. Рибальської, Н. Ш. Сафіна, В. В. Сташиса, В. В. Шимановського, В. Ю. Шепітька та інших.

Разом з тим слід зазначити, що більшість цих робіт виконана до прийняття нових Кримінального (далі КК) та Цивільного (далі ЦК) кодексів України, окремі норми яких встановлюють особливості кримінальної та цивільно-правової відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини, Сімейного кодексу України (далі СК), а також внесення суттєвих змін до Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК) (21 червня 2001р. та 12 липня 2001р.). Крім того, значна їх частина присвячена аналізу лише окремих аспектів провадження в кримінальних справах неповнолітніх. У зв¢язку з цим залишаються дискусійними проблеми кримінально-процесуального статусу неповнолітнього та інших суб¢єктів, які приймають участь у цій категорії справ, порядку застосування щодо неповнолітнього заходів процесуального примусу, звільнення його від кримінальної відповідальності та інші спірні питання, що потребують вирішення в новому КПК.

Вказані обставини й обумовлюють вибір теми дисертаційного дослідження та визначають її актуальність.

Зв¢язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми "Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави" № 0186. 0. 09903.

Мета і задачі дослідження. Основна мета роботи полягає в науковому аналізі проблем, що виникають у сфері кримінально-процесуального регулювання провадження в справах про злочини неповнолітніх, а також у визначенні на підставі Конституції України, міжнародно-правових стандартів та відповідних новел у нормативній базі України, шляхів удосконалення судочинства в цій категорії справ. Окреслена мета дослідження зумовила необхідність розв¢язання конкретних завдань: 1) проаналізувати особливості провадження в кримінальних справах неповнолітніх та сформулювати пропозиції до законодавства, спрямовані на підвищення дієвості кримінального судочинства в цій категорії справ; 2) обґрунтувати необхідність особливого підходу до захисту прав неповнолітніх, які вчинили злочин і потрапили у сферу дії кримінального процесу; 3) дослідити відповідність чинного кримінально-процесуального законодавства вимогам міжнародних стандартів та розробити рекомендації щодо імплементації положень міжнародних актів у національне законодавство з урахуванням його особливостей.

Об¢єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які виникають під час провадження в справах про злочини неповнолітніх.

Предметом дисертаційного дослідження є проблеми, що мають місце в кримінальному процесі в цій категорії справ.

Методи дослідження. Для досягнення вказаної в дисертації мети були використані загальний діалектичний метод наукового пізнання кримінально-процесуальної дійсності, а також спеціальні методи, зокрема: історико-правовий (використовувався для вивчення історичного розвитку теорії і практики кримінального судочинства з окремих питаннь); порівняльно-правовий (застосовувався для вивчення та порівняльного аналізу кримінально-процесуального законодавства України та інших країн з метою використання позитивного світового досвіду); структурного і системного аналізу (дозволив зробити аналіз елементів загального предмета доказування та його співвідношення з обставинами, що підлягають доказуванню в кримінальних справах неповнолітніх); статистичний метод (застосовувався для дослідження статистичної інформації щодо діяльності суду, прокуратури, слідчих та кримінальної міліції у справах про злочини неповнолітніх) та інші. При цьому вказані методи використовувалися з урахуванням їх взаємозв¢язку та взаємозалежності, що забезпечує повноту, всебічність та істинність наукових результатів.

Емпіричну базу роботи становлять дані, одержані внаслідок вивчення матеріалів 450 справ про злочини неповнолітніх, результати узагальнення опублікованої практики Верховного Суду України та країн СНД, а також стандартизованого опитування суддів, прокурорів, слідчих, працівників служб у справах неповнолітніх та спеціальних підрозділів міліції з метою визначення їх професійної позиції стосовно проблем, що існують у практиці провадження в кримінальних справах осіб, які не досягли вісімнадцяти років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем, які виникають під час провадження в кримінальних справах неповнолітніх, після ратифікації Верховною Радою України міжнародно-правових актів, що стосуються захисту прав неповнолітніх, прийняття в Україні низки важливих нормативних актів (КК, ЦК, СК), внесення змін у КПК (21 червня 2001 р. та 12 липня 2001 р.).

Найбільш значними, такими, що мають як теоретичне, так і практичне значення, є положення, які виносяться на захист: