Актуальність теми дослідження. Україна стоїть на шляху побудови правової держави та створення якісно нового суспільства, в якому забезпечуються пріоритети загальнолюдських цінностей. Тобто, вона претендує на визнання її іншими державами світу цивілізованою країною, яка іде у своєму розвитку шляхами пріоритетності прав людини і верховенства закону.

Здійснені в Україні масштабні перетворення пов'язані зі змінами в економічній, соціальній та політичній сферах, формуванням у громадян держави принципово нових ціннісних орієнтацій та установок, призвели до перебудови державних інституцій та вимагають від юридичної науки якісно нових досліджень державотворчих процесів.

В зазначених умовах корінних соціально-економічних перетворень у державі зростає необхідність забезпечення належного громадського порядку, особистої безпеки громадян та громадської безпеки. Громадянам необхідна впевненість у безпеці і власній, і своєї сім'ї, і свого майна. Міліція створювалася суспільством, як структура, яка виступає гарантом такої безпеки, і тому виконує якісно нову роль у розв'язанні однієї з найголовніших проблем сучасності - охорони громадського порядку.

Закономірні процеси демократизації суспільства та держави, утвердження в громадській свідомості нових поглядів на права і свободи особистості отримали своє закріплення в Конституції України, прийнятій на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

В цих умовах охорона громадського порядку, забезпечення реальної безпеки громадян, боротьба з різними видами злочинності - першочергове завдання сьогодення. Ігнорування проблем, пов'язаних з охороною громадського порядку, як основного показника цивілізованості, може привести лише до одного - руйнування самої держави як суспільного утворення. Проблема ускладнюється й тим, що Україна пережила зміну соціальних формацій, що внесло деякий хаос і у суспільне життя і у свідомість громадян. Міцний та стабільний громадський порядок обов'язково стане передумовою економічного та соціального розвитку, а також політичної стабільності.

Відтак, проблеми охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю набувають особливої актуальності та потребують, на наш погляд, спеціального дослідження у контексті здійснення адміністративної реформи, виходячи, зокрема, з того, що органи внутрішніх справ є, по суті, різновидом органів виконавчої влади, які мають бути реформовані відповідно до нових вимог. Звертає на себе увагу те, що перебуваючи на порозі третього тисячоліття, більшість країн світу приділяє значну увагу удосконаленню організації та діяльності саме правоохоронних органів як одному з найважливіших інститутів демократичного суспільства, піднесенню цієї діяльності на рівень цивілізації. Тим паче, що професійна діяльність органів внутрішніх справ постійно перебуває у фокусі громадської уваги і суворого контролю.

Слід зазначити, що ця проблема ще не стала предметом розгорнутих наукових досліджень, особливо щодо вивчення адміністративно-правових відносин в сфері охорони громадського порядку, коли сьогоднішні стандарти відносно ролі, місця та характеру діяльності міліції вийшли далеко за межі тих уявлень, які склалися впродовж десятиліть в умовах жорсткого адміністрування та централізації за радянських часів.

Дослідження цієї проблеми значно полегшується тим, що у науковій літературі з адміністративного права вже розглянуті загально теоретичні та практичні питання охорони громадського порядку та удосконалення діяльності органів внутрішніх справ в сфері охорони громадського порядку.

Науковим розробкам щодо функціонування органів внутрішніх справ та відносин, які виникають при охороні громадського порядку присвячені роботи таких фахівців, як А.Б.Авер'янов, О.М.Бандурка, Д.М.Бахрах, Є.О.Безсмертний, Ю.П.Бітяк, В.В.Богуцький, В.І.Варенко, І.І.Веремєєнко, І.П.Голосніченко, С.Т.Гончарук, Є.В.Додін, М.М.Дорогих, М.І.Єропкін, В.Ф.Захаров, Д.П.Калаянов, А.П.Клюшніченко, Л.В.Коваль, Ю.М.Козлов, В.К.Колпаков, О.П.Коренєв, М.В.Корнієнко, Ю.Ф.Кравченко, В.А.Куліков, В.В.Лазарєв, Н.Р.Нижник, В.І.Олефір, В.М.Плішкін, Л.Л.Попов, Ю.І.Римаренко, Л.М.Розін, Г.А.Туманов, О.В.Серьогін, О.М.Якуба.

Специфіка даного дослідження, а також ідеологічна та політичнп однобічність адміністративного права за радянських часів змушує звернутися до вивчення наукових праць у сфері охорони громадського порядку дореволюційного часу. Зокрема, йдеться про таких науковців, як М.М.Бєлявський, Я.М.Бєльсон, В.А.Гаген, В.М.Гессен, В.О.Дерюжинський, Н.М.Коркунов, В.М.Лєшков, І.Т.Тарасов, О.С.Окольський, І.В.Платонов, Н.В.Рейнгардт, М.М.Шпилевський та ін.

Отже, відсутність системного та комплексного дослідження адміністративно-правових відносин в сфері охорони громадського порядку, необхідність впровадження дійових форм його охорони та законодавчого унормування, а також відсутність належного наукового забезпечення діяльності спеціальних органів виконавчої влади по охороні громадського порядку обумовлює актуальність теми дослідження, її теоретичну та практичну важливість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обумовлена рішенням Колегії МВС України від 28 лютого 1995 року "Про удосконалення організації науково-дослідної діяльності у системі МВС України". Дисертація також є складовою частиною наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України ("Основні напрями наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 1995-2000 рр."). Крім того напрямок дослідження відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженій Указом Президента України від 17 вересня 1996р., Указу Президента України від 18 лютого 2002р. №143/2002 "Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян", Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в XXI столітті, Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ "Народ і міліція - партнери".

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є комплексне системне дослідження поняття громадського порядку у контексті адміністративно-правових відносин, проблеми охорони громадського порядку, розкриття їх змісту та правового регулювання, а також розробка науково-практичних рекомендацій по удосконаленню державної системи охорони громадського порядку в сучасних умовах.

У відповідності до поставленої мети в процесі дослідження вирішувались наступні завдання:

• розробка визначення поняття "громадський порядок" та класифікація його видів;
• з'ясування суті громадського порядку та визначення його елементів;
• дослідження проблеми охорони громадського порядку в історико-правовому аспекті;
• систематизація суб'єктів охорони громадського порядку, їх задач та компетенції;
• дослідження змісту та правового регулювання охорони громадського порядку;
• розкриття місця і ролі органів внутрішніх справ, громадян та громадськості в загальнодержавній системі охорони громадського порядку, у контексті реформування міліції;
• порівняльний аналіз діяльності органів внутрішніх справ України та поліції зарубіжних країн в сфері охорони громадського порядку;
• дослідження діяльності спеціально уповноважених органів виконавчої діяльності в сфері охорони громадського порядку;
• створення моделі громадського порядку з метою виділення позитивних та негативних елементів, які впливають на громадський порядок та наближення практичної діяльності з охорони громадського порядку до зразкової моделі;

• підготовка пропозицій по удосконаленню правового регулювання охорони громадського порядку.

Об'єктом дослідження виступає реальний стан суспільних відносин у сфері адміністративно-правового регулювання охорони громадського порядку.

Предмет дослідження складають громадський порядок, вітчизняна та закордонна нормативна база, що його регулюють та діяльність спеціальних органів виконавчої влади по охороні громадського порядку.

Методи дослідження. Застосований теоретико-методологічний арсенал  зумовлений метою дослідження та характером досліджуваного об'єкта. Дисертант здійснює науковий аналіз, опираючись на загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз соціальних явищ у сфері, яка є предметом дослідження.

У роботі застосовуються також окремі наукові методи пізнання: логіко-семантичний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, системно-функціональний, соціологічний, статистичний, логіко-юридичний, історико-правовий, конкретно-соціологічний, системно-структурний, формально-логічний.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній літературі комплексним дослідженням адміністративно-правових відносин, що виникають в процесі діяльності органів виконавчої влади у сфері охорони громадського порядку.

Відповідно до такого підходу отримано результати, що характеризуються науковою новизною:

• пропонується альтернативна класифікація громадського порядку: громадський порядок у широкому розумінні, громадський порядок у політико-правовому розумінні та громадський порядок у вузькому, тобто поліцейському (міліцейському), розумінні, а також у відповідності до приведеної класифікації даю їх визначення;

• сконструйовано модель громадського порядку і на основі даної моделі визначено елементи громадського порядку: зміст; засоби його регулювання; цілі встановлення громадського порядку;
• доведено необхідність не лише охорони громадського порядку, а й управління ним;

• визначено, що адміністративне право регулює суспільні відносини у двох сферах соціальної дійсності: управлінській та поліцейській, тобто регламентує певні галузі державної діяльності та упорядковує відносини, які випливають із цієї діяльності, і на цій основі обгрунтовується підгалузь адміністративного права - поліцейське право;

• визначається, що найпоширенішими суб'єктами адміністративно-правових відносин виступають виконавча влада в особі державного службовця, з одного боку, та громадянин - з іншого. Саме у сфері охорони громадського порядку виконавча влада створює регулюючий вплив на громадянина шляхом спостереження, нагляду та контролю за його поведінкою;
• визначено роль громади в сфері охорони громадського порядку: чим стабільніша громада і чим тісніші зв'язки між членами громади, тим стабільніший громадський порядок в даній громаді; визначається, що діяльність громади має адміністративне, релігійне, господарське і правоохоронне значення, що чітко проявляється в сфері охорони громадського порядку;

• обгрунтовано на основі аналізу зарубіжного досвіду та аналізу нормативної бази України необхідність єдиного нормативного акту, який би регулював відносини в сфері охорони громадського порядку;
• запропоновано класифікацію поняття "поліція": у широкому та вузькому розумінні;
• діяльність органів виконавчої влади по охороні громадського порядку розглядається як поліцейська діяльність.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що при безпосередній участі автора були розроблені і впроваджені у навчальний процес кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України теми, які стосуються діяльності органів внутрішніх справ по охороні громадського порядку. Деякі пропозиції використані при розробці "Концепції розвитку органів внутрішніх справ в XXI столітті"; створенні програми Міністерства внутрішніх справ України "Народ і міліція - партнери".