У відповідності до поставленої мети та сформульованих задач, на основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. В юридичній літературі виділяється досить широкий спектр видів адміністративно-правових відносин, і, як свідчить аналіз практичної діяльності органів внутрішніх справ, адміністративні правовідносини є найбільш об'ємною та різноманітною галуззю реалізації правових відносин в сфері охорони громадського порядку.

1. Органи внутрішніх справ, як різновид органів виконавчої влади, виконуючи покладені на них обов'язки, вступають в адміністративно-правові відносини з громадянами, підприємствами, установами, організаціями та їх посадовими особами. Вступаючи в зазначені зв'язки, органи внутрішніх справ здійснюють свої адміністративні повноваження. Найбільш широке коло цих повноважень здійснює міліція охороняючи громадський порядок.

1. В ході здійснення адміністративних повноважень міліція забезпечує охорону порядку в громадських місцях; забезпечує дотримання правил паспортної та дозвільної системи, правил проживання іноземців та осіб без громадянства на території України; забезпечує безпеку дорожнього руху; забезпечує охорону громадського порядку в особливих умовах; здійснює адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі; застосовує різноманітні заходи адміністративного примусу. Таким чином, міліція України, виконуючи покладені на неї обов'язки, вступає в адміністративно-правові відносини, які пов'язані із забезпеченням охорони громадського порядку, власності, прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій від злочинних посягань та інших антисуспільних дій.

1. В сучасній юридичній літературі та чинному законодавстві не склалася єдина думка щодо поняття "громадський порядок", що спричиняє певні труднощі у сфері охорони та забезпечення громадського порядку. Зокрема, відсутність загально визнаного поняття "громадського порядку" в правовій науці тягне за собою неадекватність у сфері законодавчого забезпечення протидії посяганням на громадський порядок (кримінальне та адміністративне законодавство по різному визначають об'єкт посягання на громадський порядок). Реалії сьогодення вимагають від юридичної науки виробити адекватне поняття "громадський порядок", що матиме не лише важливе теоретичне значення, а й суттєве практичне значення.

У зв'язку з цим нами пропонується альтернативна класифікація видів громадського порядку: громадський порядок у широкому розумінні; громадський порядок у політико-правовому розумінні; громадський порядок у вузькому (поліцейському) розумінні.

1. Теорія права та проведене дослідження дає нам змогу стверджувати, що громадський порядок у широкому розумінні - це вся система суспільних відносин, що склалися в даному суспільстві, тобто, це система урегульованих правовими та іншими соціальними нормами суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності в державі, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян. В свою чергу, необхідність створення вказаного режиму життєдіяльності обумовила виникнення держави, тобто важливим елементом громадського порядку в широкому розумінні виступає громадський порядок в політико-правовому розумінні, без якого неможливе упорядковане та системне життя людей в державі.

1. Пропонується наступне визначення громадського порядку в політико-правовму розумінні - це порядок, який встановлюється в державі самою державою, забезпечується і охороняється нею шляхом надання своїм громадянам широкого спектру прав та покладання обов'язків на державні органи по забезпеченню встановлених прав з метою всебічного задоволення інтересів громадян і суспільства та підтримки стабільності в державі.

1. Громадський порядок у вузькому, або поліцейському, розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян. Це не звужене поняття, а таке, що має об'ємний зміст і виступає у різних формах.

1. Громадський порядок в поліцейському розумінні характеризується наступною сукупністю ознак:

• громадський порядок встановлюється в громадських місцях, які є різними за призначенням та терміном використання;
• громадський порядок залежить від упорядкування громадських місць;
• громадський порядок залежить від правомірної та моральної поведінки громадян;
• громадський порядок - це морально-правовий стан суспільства, який характеризується ознаками міцності та стабільності.

1. Громадський порядок - це масштабна та всеохоплююча категорія. Фактично кожне правопорушення і кожний злочин, що скоюються в суспільстві мають своїм об'єктом, якщо не прямим, то побічним, громадський порядок, тому що кожне правопорушення і кожний злочин мають антисуспільний або, інакше кажучи, антигромадський характер.

Сутність громадського порядку полягає в елементах, що його складають:

• зміст громадського порядку;
• засоби його регулювання;
• цілі встановлення громадського порядку.

Таким чином, громадський порядок виступає як певна стійка система взаємопов'язаних і утворюючих цілісну єдність ознак-елементів, основу якої складають безпека та правомірна поведінка громадян в громадських місцях, громадський благоустрій, охорона громадського порядку спеціальними органами. Ці елементи громадського порядку є головними, суттєвими.

1. Стан громадського порядку значною мірою залежить від кожного члена суспільства окремо та від соціуму, тобто громади, загалом:

• зміцненню громадського порядку сприяє правомірна поведінка громадянина, тобто виконання ним встановлених правил поведінки у громадських місцях;
• стабільність громадського порядку в кожній громаді залежить від стану зв'язків між членами громади та стабільності громади.

В сфері охорони громадського порядку завдання громади суто профілактичне, тобто охорона громадського порядку в общині здійснюється шляхом:

-     регулярності, яка спостерігається в житті громади;

- нагляду за громадським порядком громадськими та адміністративними службами.

1. Проблема охорони громадського порядку почала виникати з утворенням великих міст, і перші поліцейські установи створювались саме з метою охорони громадського порядку. Як бачимо, громадський порядок - важлива сфера державного регулювання, тому в державі створюються спеціальні органи, на які покладається обов'язок по охороні громадського порядку. Крім того всі державні органи, виконуючи покладені на них обов'язки, в межах своєї компетенції здійснюють охорону громадського порядку.

Тому, на основі проведеного дослідження, пропонуємо розрізняти наступні види поліцейських органів, тобто термін "поліція" може вживатися у двох значеннях:

по-перше, поліція - це державний апарат, на обов'язки якого лягає основний тягар по охороні громадського порядку та правопорядку, являє собою універсальний апарат примусу і в більшості країн називається поліцією;

по-друге, термін "поліція" є широким і компактним, таким, що об'єднує в одну систему всі наглядово-контрольні органи, які застосовують адміністративний примус та адміністративну юрисдикцію з метою охорони громадського порядку, тобто здійснюють поліцейську діяльність.

Таким чином, "поліція" являє собою частину виконавчої влади, яка здійснює специфічне управління - охорону громадського порядку шляхом адміністративного нагляду. Значення поліції суто обслуговуюче: вона нічого не створює, а тільки охороняє існуюче шляхом спостереження, попередження і припинення.

1. Поліцейська діяльність - це охоронна діяльність держави, яка має своїм предметом охорони громадський порядок, а також існуючі блага, особисті та майнові. Поліцейська діяльність має за мету охорону всіх форм громадського порядку і спрямована, в першу чергу, проти ексцесів в громадських місцях.

Поліцейська діяльність як наглядово-примусова діяльність по наведенню порядку в громадських місцях - необхідний атрибут держави.

В цілому, поліцейська діяльність на Україні, ким би вона не здійснювалась - міліцією громадської безпеки, пожежним наглядом, санітарно-епідеміологічним наглядом чи іншими наглядовими службами, - складається з трьох частин:

1. наглядової діяльності за піднаглядними об'єктами;
2. вживання заходів прямого адміністративного примусу з метою попередження та припинення протиправного діяння;
3. здійснення адміністративної юрисдикції ("поліцейського суду").

1. Адміністративний нагляд  - найстародавніший спосіб поліцейської діяльності. Адміністративний нагляд - це вузькоспеціалізоване спостереження компетентних органів виконавчої влади (міліція, санепідемнагляд і т.п.) за порядком в громадських місцях і за діяльністю посадових осіб адміністративних відомств.

14. Адміністративна діяльність міліції, як різновиду органів виконавчої влади, в залежності від сфери свого застосування та методів діяльності підрозділяється на чотири основні види:

1. зовнішня служба, тобто практичне здійснення охорони громадського порядку в громадських місцях;
2. паспортна система та міграційна робота;
3. дозвільна система;
4. забезпечення безпеки руху транспорту та пішоходів.

1. Поняття громадського порядку виділяють вчені та законодавці в усіх країнах, що досліджувались, проте називається він по різному і має певні відмінності у змісті, що вкладається в ці поняття. У Великобританії та Канаді - це королівський порядок, який по суті є державним порядком, тобто громадський порядок у широкому розумінні. У США - це публічний порядок, який складає порядок у місцях загального користування, тобто є по суті громадський порядок у вузькому розумінні. У Франції - це спокій або добрий порядок, тобто стан справ у суспільстві, який служить попередженню та усуненню деяких обставин, які виходять за межі звичайних нормативних незручностей життя в суспільстві, наприклад, непомірний гамір, перешкоди при пересуванні, загрози нападу з боку осіб, які знаходяться в нетверезому стані, загрози спричинення тілесних ушкоджень та т.ін.

1. У відповідності до визначених у дослідженні форм громадського порядку, охорону громадського порядку здійснюють різні органи виконавчої влади, на які покладається цей обов'язок. Діяльність кожного органу регламентована певним чином окремими нормативним актами. Тобто відсутній єдиний нормативний акт, який би регулював відносини в сфері охорони громадського порядку. В законодавстві досліджуваних країн існують нормативні акти, які чітко регламентують поняття громадського порядку, громадського місця, визначають функції та обов'язки державних органів по охороні громадського порядку, що на відміну від України сприяє ефективному забезпеченню громадського порядку.

Тому вбачається необхідність єдиного законодавчого акту, який би регламентував громадський порядок та узгоджував між собою всі інші нормативні акти поліцейського характеру.