1. Програма прогнозування, яка спрямована на отримання комплексу рекомендацій, найрізноманітніших варіантів формування майбутнього, наприклад, діяльності правоохоронних органів, розвитку інформаційно-комунікаційних технологій й засобів масової інформації. Мова також йде про міждисциплінарні дослідження, які сприяють здобуттю нових, цікавих результатів, наприклад, право та інформатика - правова інформатизація управління в органах державної влади, зокрема ОВС України.

2. Схема "Навчальна компанія", яка підтримує перенесення технологій, поширення технологічних та управлінських навичок, промислового інвестування у сфери практичного навчання, дослідження і розвитку забезпечення навчально - промислової бази для випускників, а також спрямована на довгострокове партнерство між університетами та комерційними структурами. Форми програми – інтернатура для молодих науковців чи інженерів у промисловості, подібно інтернатурі молодих лікарів у клініках.

3. Схема "Партнерство у сфері вдосконалення кваліфікації", яка забезпечує наукові дослідження аспірантів (ад'юнктів) – неодмінно зі значним практичним ухилом – у дослідно-технологічних організаціях, проходячи водночас курс академічного навчання під наглядом університету.

4. Схема заснування наукових парків місцевого рівня, яка сприяє передачі технологій. Наукові парки - це підприємства з комерційною формою власності, на яких встановлено формальні й робочі стосунки з університетами або важливими дослідницькими центрами. Наукові парки, які нерідко розташовуються поблизу університетів або й на їх території, створюють ринок для університетських наукових компетенцій та дослідницьких засобів, а також виконують функцію "інкубаторів" для невеликих високотехнологічних фірм, засновниками яких часто виступають науковці або випускники університетів. У ролі "інкубаторів" вони здатні підводити комерційну основу під ідеї, які виникають у процесі академічних досліджень. Слід зазначити, що на сьогодні в Національному університеті внутрішніх справ, як і в інших відомчих навчальних закладах вельми перспективним залишається розвиток позабюджетної освітянської діяльності [417]. Вважаємо, що цей процес сприяє, зокрема, і співпраці в інформаційній сфері державних органів влади (ОВС України) та комерційних організацій. Це особливо актуально під час формування та розвитку ринкової економіки, інформаційного суспільства.

Кожна з цих схем може зробити свій внесок у створення інноваційної системи високих технологій, яка неодмінно має лягти в основу сучасної інтелектуально і соціально орієнтованої економіки. Безумовно, під час аналізу причин успіху або невдачі тієї чи іншої схеми в Україні необхідно пам'ятати про неприпустимість вилучення широкого спектру механізмів дії цих схем з контексту державності. Приклад зарубіжних країн показує, що співпраця університетів і промисловості є не лише державною політикою, а й цілісним середовищем, цілісною Інноваційною Системою, яка докладає чималих зусиль до укладання "гармонічного шлюбу між вищою освітою і промисловістю".

На сьогодні ситуація на ринку праці змінилася і тому вимоги до гнучкості освіти незрівнянно зросли. Тому Міністерству освіти і науки України необхідно пришвидшити розробку державної компоненти стандартів вищої освіти і, в першу чергу, звернути увагу на розробку переліку кваліфікацій фахівців з вищою освітою, узгодивши з ним і перелік спеціальностей, а не навпаки. Аналіз, який був проведений, дозволяє зробити висновок, що в багатьох вищих навчальних закладах, наприклад, Харківського регіону за підтримкою, зокрема місцевих органів влади здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою за схемою "молодший спеціаліст–бакалавр–спеціаліст–магістр". В провідних навчальних закладах регіону здійснюється підготовка творчих фахівців, які здатні розв'язувати нестандартні завдання, приймати розумні рішення в нетипових умовах. Така підготовка передбачає вивчення блоку фундаментальних дисциплін та навчання мистецтву ефективного, творчого їх застосування при вирішенні конкретних питань. Можна констатувати, що сьогодні за формою навчання в університетах реалізовано ступеневу підготовку. Певний досвід роботи в цьому напрямку є і в Національному університеті внутрішніх справ. Але нам всім ще треба багато зробити, щоб прийти до цієї системи навчання за змістом. Завдання полягає в тому, щоб перейти від традиційного збору даних до освітнього моніторингу, який передбачає постійне стеження за станом системи освіти на основі цілісної, оптимальної та вірогідної інформації, яку одержано науково обґрунтованими методами та оброблено з використанням сучасних технологій.

Стрімка інформатизація суспільства неминуче тягне за собою ствердження нових освітніх стандартів, впровадження новітніх технологій у сфері освіти. Ці процеси знаходять адекватне відображення у системі вищої освіти. Сьогодні ми повинні готувати фахівця з вищою освітою як людину, яка вільно орієнтується у світовому інформаційному просторі, що має необхідні знання та навички для того, щоб здійснювати пошук, обробку та збереження інформації, використовуючи сучасні інформаційні технології, комп'ютерні комунікації та системи. На наш погляд, саме такі спеціалісти мають бути спроможні вирішувати завдання правової інформатизації суспільства, забезпечення та захисту прав і свобод людини, правового виховання громадян (зокрема, підростаючого покоління) та реалізовувати актуальний принцип сьогодення – від "освіти на все життя" до "освіти через усе життя". Це має усвідомлюватися і ОВС України: необхідно готувати правоохоронців нової генерації.

Таким чином, інформаційна політика МВС України повинна формуватися та реалізовуватися з обов'язковим урахуванням стратегії та тактики кадрового забезпечення [418], тобто це нерозривні складові удосконалювання процесу управління в ОВС України. Враховуючи те, що управління в ОВС України забезпечується виконанням ряду функцій, можна зробити наступний висновок: ефективна реалізація інформаційної функції ОВС України потребує відповідної реалізації їх кадрової функції, що, в свою чергу, визначається активним, але зваженим впровадженням новітніх інформаційних технологій. Враховуючи іманентний взаємозв'язок інформаційної та кадрової функцій, пропонується під час розробки організаційно-правових засад управління ОВС України НІС зважати на забезпечення якісної сутності кадрового забезпечення, що, як слідство, дозволить удосконалювати процес управління в ОВС України.

*     *     *

1. Акцентовано увагу на тому, що удосконалювання ОВС України як суб'єкта державного управління НІС безпосередньо пов'язано з удосконалюванням процесу управління в ОВС України. Процес управління розглянуто на двох стадіях – розробка та реалізація управлінських рішень, тобто у цільовому та організаційному аспектах [3, с. 292 – 312; 419-421].
2. Проаналізовано ступень готовності співробітників ОВС України до роботи з інформаційними системами, активного використання новітніх інформаційних технологій у своїй професійній діяльності. Запропоновано впровадити новітні інформаційні технології на обох стадіях процесу управління [419].
3. Доведено, що інформаційна підтримка процесу розробки та прийняття управлінських рішень повинна розроблятися з урахуванням інформаційних потреб та індивідуальних особливостей співробітників ОВС України, що потребує розробки дружніх користувальницьких інтерфейсів [419].
4. Для удосконалювання другої стадії процесу управління в ОВС України запропоновані механізми формування відомчих інформаційних ресурсів, державного замовника, стандартизації та сертифікації інформаційних засобів та систем тощо [419, 421].
5. Виходячи із широкого трактування управління в ОВС України, проаналізовано шляхи удосконалювання оперативно-розшукової діяльності, що робить свій внесок в удосконалювання в цілому процесу управління в ОВС України. Стратегія інформатизації оперативно-розшукової діяльності ОВС України базується на комплексному вирішенні завдань удосконалювання предметної галузі - ОРД та інформаційних технологій [422].
6. Обґрунтовано доцільність проведення інформатизації ОРД за наступними напрямками: інформатизація структурних підрозділів, які здійснюють ОРД; інформатизація завдань, які виконуються під час ОРД. Базовий принцип інформатизації ОРД – принцип правового регулювання 422].
7. Проаналізовано функціонале призначення, нормативно-правові засади створення автоматизованих інформаційних підсистем для інформаційної підтримки ОРД, основні напрямки розвитку системи інформаційного забезпечення [422-424].
8. Доведено, що правове використання певних інформаційних підсистем та розробка нових на міждержавному рівні спричинить помітний вплив на вирішення проблем транснаціональної злочинності і захисту прав та свобод громадян [342-344, 374, 422].
9. Удосконалювання процесу управління в ОВС України вирішальною мірою залежить від розробки та впровадження комплексного підходу до кадрового та інформаційного забезпечення процесу управління в ОВС України.
10. Тенденція прямування України до інформаційного суспільства та інформаційної держави спрямовує діяльність ОВС України на формування інтелектуального потенціалу їх співробітників, що значною мірою визначається ефективною реалізацією кадрової функції ОВС України [345, 373].
11. Кадрова функція в ОВС України включає три взаємозалежних напрямки: кадрову політику, роботу з кадрами і кадрову роботу. Досліджено пріоритетні напрямки розвитку всіх складових кадрової функції та організаційно-правові механізми їх реалізації [373].
12. Враховуючи необхідність комплексного вирішення проблем "управління та інформація" і "управління та кадри", а також іманентний взаємозв'язок інформаційної та кадрової функцій, запропоновано під час розробки організаційно-правових засад управління ОВС України НІС зважати на забезпечення якісної сутності кадрового забезпечення, що дозволить удосконалювати процес управління в ОВС України.