На нашу думку, удосконалювання процесу управління в ОВС України вирішальною мірою залежить від розробки та впровадження комплексного підходу до кадрового та інформаційного забезпечення процесу управління в ОВС України. На цей час вкрай актуальним стає розгортання серії експериментальних досліджень з цієї проблеми в ОВС України. [403, с.7]. Вважаємо за доцільне визначити та обґрунтувати власну позицію щодо чинників удосконалювання процесу управління в ОВС України. У підрозділі 1.3 було зазначено, що інформатизація, інформаційне забезпечення сприяє не тільки підвищенню ефективності державного управління, але і його удосконалюванню. У підрозділах 5.1. та 5.2 це положення знайшло своє практичне підтвердження під час дослідження шляхів розвитку оперативно - розшукової та суто управлінської діяльності. Відповідно до системно - діяльнісного підходу щодо дослідження чинників підвищення ефективності державного управління. а також системного розуміння державного управління НІС, вважаємо, що під час визначення чинників удосконалювання процесу управління в ОВС України слід також виходити із системного підходу. Мається на увазі, що існує інтеґративний взаємозв'язок між інформаційним та кадровим забезпеченням процесу управління в ОВС України. Пропонується дослідити вплив кадрового забезпечення на інформатизацію процесу управління. вплив інформатизації на кадрове забезпечення процесу управління в ОВС України та визначити шляхи їх якісної трансформації.

Отже закономірним стає етап дослідження, що пов'язаний з кадровим забезпеченням інформаційної діяльності правоохоронних органів. Виникає питання щодо створення особливих умов для інтелектуального зростання співробітників ОВС України. На цей час зазначені конкретні заходи щодо удосконалення відомчої системи підготовки кадрів для ОВС України. Зокрема, мова йде про поліпшення інформаційного забезпечення відомчої системи за рахунок використання найсучасніших інформаційних технологій [404, с.13]. Особливість процесу управління в ОВС України полягає в тому, що формування цілей та комплексу управлінського впливу в умовах конкретної оперативної обстановки перетворюється в проблему, що потребує відповідного апарату для виконання інформаційно-аналітичної роботи: спостереження змін зовнішнього середовища і результатів діяльності, ведення прогностичних досліджень, вироблення рішень. Суб'єкт управління оцінює та вибирає варіанти функціонування системи в залежності від характеру намічених цілей і стану зовнішнього середовища. При цьому вимога наукової обґрунтованості – одна з найважливіших вимог, що висуваються до управлінських рішень. Її сутність полягає в тому, що рішення повинно враховувати потреби практики, а вироблення рішень повинно спиратися на наукові методи та сучасні інформаційні технології, відбивати колективний досвід і знання.

ОВС України функціонують в умовах невизначеності та неповноти інформації. У цих умовах традиційні методи управління, що засновані на так званому мистецтві керівника, повинні бути доповнені сучасними методами, що використовують новітні інформаційні технології. Серед спеціальних методів, що реалізують конкретні функції управління, відзначимо методи вибору (визначення) цілей, прогнозування розвитку ситуацій, планування комплексу управлінських заходів, організації керуючої системи, обробки інформації та її оперування, прийняття управлінських рішень [405]. Співробітники ОВС України у залежності від конкретної роботи повинні володіти різноманітними методами, а також мати відповідну підготовку в галузі права, що потребує відповідної кадрової політики.

Окреслимо коло питань, що пов'язані із кадровою функцією ОВС України, стосовно інформаційно-аналітичного забезпечення управління в ОВС України. Прийнято, що кадрова функція включає три взаємозалежних напрямки: кадрова політика, робота з кадрами і кадрова робота. Кадрова політика (у широкому розумінні цього слова) - це стратегія вибору, використання, підготовки та перепідготовки кадрів, що закріплена в чинному законодавстві України. Основними нормативними документами щодо роботи з кадрами в системі ОВС України є: Конституція України; Закон України "Про державну службу" [406]; Закон України "Про міліцію" [324-327]; Положення про Міністерство внутрішніх справ України [407]; Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України [408]; Інструкція про порядок застосування Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України [408]; Дисциплінарний Статут ОВС України [409]; Положення про Головне управління по роботі з особовим складом МВС України [410].

Особливе значення має обов'язкова відповідність знань, спроможностей і схильностей робітників тому колу обов'язків, що їм варто виконувати. Поява високоінтелектуальної економіки тягне за собою необхідність підготовки відповідного кваліфікованого персоналу. Зупинимося на одному з основних завдань Національної Програми інформатизації України - формуванні інтелектуального потенціалу нації з метою активного сприйняття і використання інформаційних ресурсів [87]. При цьому слід зазначити випереджаючий розвиток нормативно-правової бази регулювання відносин учасників створення, поширення та використання інформаційних продуктів і послуг. Відповідно до цієї Програми основними проектами, що мають відношення до кадрової політики є:

• створення інфраструктури автоматизованого навчання;
• створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення освіти та науки;
• створення і впровадження інтелектуальних комп'ютерних технологій навчання, тренувальних комплексів для автоматизованої підготовки кадрів.

Очевидно, що і МВС України на підставі цих глобальних проектів планує розробку внутрішньовідомчих і міжвідомчих інформаційних проектів, що являють собою складову частину (не ізольовану, а взаємопов'язану і взаємозалежну від інших частин) структури основних проектів. Це знайшло свій відбиток у Програмі інформатизації органів внутрішніх справ України на 1998-2000 рр. [313], де передбачається, наприклад, створити на базі провідних вузів системи ОВС України центри підготовки та перепідготовки працівників ОВС України щодо застосування інформаційних технологій у службовій діяльності [411]. Проте, на наш погляд, варто більше приділити уваги проблемі "управління та кадри", тому що вона тісно пов'язана з проблемами "управління інформацією", або "інформаційне управління" і "управління та інформація". Єдність інформації та управління дуже наочно виявляється в процесах навчання і, відповідно, у теорії навчання та виховання - педагогіці. Інформаційний вибух останніх десятиліть призвів до чіткого усвідомлення істини: метою навчання повинно бути не тільки (і навіть не стільки) засвоєння учнем якогось визначеного об'єму інформації, скільки вироблення в нього уміння працювати з цією інформацією в майбутньому.

Не менше важливим питанням оцінки кадрів у процесі управління є ступінь їхньої фахової придатності. З інформаційних позицій ця проблема зводиться до оцінки орієнтованого інтелекту. З численних робіт з оцінки інтелектуальної діяльності можна зробити висновок, що інтелект - це показник продуктивності вирішення завдань суб'єктом при тих або інших обмеженнях за часом. Вирішення завдання – це інформаційний процес, що пов'язаний із досягненням мети і зняттям невизначеності. Крім цього, варто мати на увазі, що функціонально повним набором інформаційних завдань, що пов'язані з процесом управління, є накопичення та збереження інформації, а також її сприйняття, розпізнавання, прогнозування та прийняття рішення. Звідси випливає, що в загальному випадку говорити про інтелект співробітника ОВС України - значить говорити про продуктивність рішення їм множини різнопланових завдань. Для цілого ряду випадків коло завдань, що розв'язуються співробітником, може бути визначений місцем, що їм займається в ієрархії управління (функціональні обов'язки): йому задаються цілі, які він повинний досягати як елемент системи управління, і, нарешті, у своїй діяльності він зобов'язаний керуватися визначеним зводом законів, наказів, правил, інструкцій та принципів, що у певній мірі регламентують його поведінку.

Варто зауважити, що кожний окремий орган управління (суб'єкт управління) може вирішувати різноманітне, але щораз конкретне число завдань управління, тобто має обмежену пропускну спроможність. Тому ієрархія завдань породжує ієрархію органів управління, що може бути значно складніше ієрархії завдань управління та ієрархії організаційної структури об'єктів управління (див. підрозділ 3.2). Очевидно, що якщо теоретична частина (що спирається на інтелектуальний потенціал співробітників) є "кістяком" рішення, то інформація складає "плоть та кров" цього рішення. У процесі прийняття рішення, безсумнівно, велике значення має інтелектуальний рівень співробітника. Проте, в силу обмеженого обсягу інформації та складності алгоритмів, що її опрацьовують, людина потребує інформаційної підтримки. Для керівників ОВС України різних рівнів інформація є засобом, а інформаційна система - основою для здійснення управління та прийняття управлінського рішення. При цьому нагадаємо, що створення автоматизованих інформаційно-аналітичних систем (до речі, також продукту інтелектуальної діяльності людини) дозволяє оперативно й обґрунтовано реалізовувати основні функції ОВС України.

На наш погляд, достатньо цікавим є визначення процесу управління, що наведено у роботі [314]: процес управління вважається таким, що здійснився, при передачі команди з боку суб'єкта та при її адекватному сприйнятті з боку об'єкта; в іншому випадку, управління вважається таким, що не здійснилося.

Вважаємо за доцільне розглянути проблему управління, що здійснилося та не здійснилося, в системі ОВС України. При цьому аналізувалася можливість часткового переходу від адміністративних методів управління до більш інтелектуальних, що передбачає можливість зворотного впливу підлеглого на керівника. Зауважимо, що співробітник є суб'єктом і об'єктом управління [154, с. 66], тим, що керує та тим, яким керують. Звичайно, що ефективність управління залежить у кінцевому рахунку від того, наскільки якісно працює керуючий, наскільки обґрунтовані прийняті їм рішення, високі його організаторські здібності, ефективний контроль за виконанням рішень. З іншого боку, ефективність управління в не меншому ступені залежить від керованого, від того, наскільки близькі та зрозумілі йому управлінські рішення, форми організації управління і контролю, наскільки відповідально він ставиться до справи, що йому доручена. Одним словом, тут важливо брати до уваги як суб'єкта управління, так і об'єкта управління, їхні відносини в управлінському процесі, ступінь налагодженості зв'язків, взаємодію керуючих та керованих [412, с. 151]. Безумовно, при цьому особливого значення набувають чинник висококваліфікованості підлеглих (фахової придатності); чинник створення керівником зворотного зв'язку; чинник посилення уваги до якості прийнятих рішень (синтез інтелектуальних спроможностей керівників та інформаційно-аналітичних систем), їхньої прийнятності для підлеглих; чинник законності відмови виконання управлінських рішень (у світлі, наприклад, Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ Української РСР). При цьому може скластися ситуація перевпорядкування чинників, що призводить до певних колізій (розладу системи).