Державна влада скрізь обмежувалась, спочатку в своїй поліцейській діяльності піклувалась тільки про внутрішню безпеку і при цьому тільки в містах. Таким чином, поліція як державна і урядова установа з самого початку виникає в якості лише міської установи, що мала завданням охорону безпеки.

У Петербурзі виконавча поліція була влаштована набагато ширше, ніж в інших містах. Поліцейське управління мало три ступені:

1) управління головне належало військовому генерал-губернатору, при якому знаходилась канцелярія;

2) управління загальне належало обер-поліцмейстеру і управі благочиння;

3) управління міських частин і кварталів.

Таких три ступені управління робили його надто складним, а загальне управління було поставлено вкрай незадовільно.

Загальне поліцейське управління являло двоїстість, якої не в змозі були позбутись багато чисельні узаконення, які прагнули конкретним способом розподілити предмети відомства між управлінням обер-поліцеймейстера і управою благочиния. Остання була розділена на два департамента, кожний з яких складався із голови, його товариша, радників і двох засідателів від міської громади.

Управа благочиння відала справами поліцейськими виконавчими, по першому департаменту. Він для столиці мав теж значення, яке для губернії мало губернське правління, а по другому департаменту - справами поліцейського суду (позовна, слідча і суд виправний). Для нагляду для виконання справ в управі благочиния був оставлений помічник губернського прокурора. Доручення цих же справ обер-поліцеймейстеру складало причину нескінченних непорозумінь. Управління обер-поліцеймейстера було разом з тим надто складне. Маючи в своїх руках не тільки владу над поліцією виконавчою по частинах міста, вона відала і адміністрацією поліцейською і, в значній мірі, поліцейським судом. Обер-поліцеймейстер мав для допомоги при своєму управлінні поліцеймейстерів, управління міської землемірної часті, управління міської лікарської часті, адресну експедицію, управління тюрем.

Під началом управи благочиння і обер-поліцеймейстера діяло управління міських частин і квартальних. У кожній частині міста був заїжджий будинок і в ньому два пристави. Перший пристав виконавчих справ був зобов'язаний вести всі розпорядження загального поліцейського управління і передавати їх управлінню кварталів, наглядаючи за точністю виконання наказів, а донесення кварталів йшли через нього в загальне управління. Другий пристав - слідчих справ відав слідчою частиною, передавав по слідчій роботі свої розпорядження управлінню кварталів і свої розпорядження доносив як обер-поліцеймейстеру, так і другому департаменту управи благочиння. Для нагляду за правильністю діяльності приставів у кожній частині міста були поставлені стряпчі поліцейських справ, які діяли, в свою чергу, під наглядом помічника прокурора і самого губернського прокурора. Кожна частина міста поділялась на окремі відділи і квартали; їм ввірялись під наглядом пристава як усі справи зовнішньої поліції, так і виконання всіх розпоряджень загального поліцейського управління. Під наглядом управління кварталу діяла поліцейська обслуга, розписана по міських будках, а за виконанням обов'язків наглядали городові унтер-офіцери.

Менш складною була побудова поліцейського управління Москви. Під головним віданням військового генерал-губернатора місцеве управління Москви складалось з обер-поліцеймейстера, приставів цивільних і кримінальних прав та двох ратманів. Слідча частина була підпорядкована слідчим приставам, які перебували при обер-поліцеймейстері. Поліцейська діяльність під віданням діючого в кожному відділі міста поліцеймейстера доручалась в кожній частині міста приставу частини. Останні, так само, як в Петербурзі, поділялись на квартали, і в кожному кварталі перебував квартальний наглядач, а при ньому квартальний поручник. Ще менші складності були в поліцейських управліннях інших міст. У губернських містах влада над поліцейськими органами, приставами частин в міських частинах і квартальними наглядачами в кварталах ввірялась поліцеймейстеру. Під його присутністю поліцію складали пристави часті і два ратмани від міських обивателів. У містах повітових замість поліцеймейстерів призначались городничі.

Не дивлячись не деяку різницю в самому устрої міських органів виконавчої поліції, на них покладались однакові обов'язки поліції виконавчої, під якою до найновіших перемін розумілась така кількість різноманітних справ і доручень, що точне виконання їх було просто неможливе. На виконавчу  поліцію покладалось багато судових справ, провадження слідства і вкрай формальне розмежування границь відомства поліцейських органів. Міський поліцейський орган не міг у своїй діяльності переступити межу міста, так як там уже була зона виключно поліцейської діяльності повітового поліцейського органу; на тих же підставах наглядач з одного кварталу не міг діяти в іншому кварталі, тощо. Поліцейським органам призначалось недостатнє утримання, яке не дозволяло замінити ці посади компетентними особами. Формалізм і тяганина в роботі була зумовлена неналежним устроєм поліцейських управлінь. На усунення цих недоліків спрямовувались реформи 60-х років.

Ще задовго до нової судової реформи задумано було звільнити  виконавчу поліцію від обов'язків, покладених на неї по судовому відомству. Створена для цього особлива комісія прийшла до висновку про можливість звільнити виконавчу поліцію від провадження карних слідств і доручити цю справу самим судам, і ввівши для цього особливі органи в складі самих судів. Видана 8 червня 1860 p. "Установа судових слідчих" стала початком реформ поліцейського управління. З введенням судових слідчих поліція відсторонена від провадження карних слідств. Її функція стала обмежена провадженням тільки дізнання, для виконання якого для поліції тоді ж був складений указ. У тих же повітах і містах в 1865 p. стали вводитись мирові судді і нові судові статути. 20 листопада 1864 p. участь поліції у виконанні суду повністю  ліквідовано і замінено тільки наданням сприяння судовим установленням, на точній підставі судових установ.

У 1862 p. знайшли можливим, до здійснення повної реформи поліцейського управління, ввести в устрій повітової і міської поліції деякі суттєві зміни. Тимчасовими правилами про влаштування поліції в містах і повітах губерній, керованих по загальному управлінню, виданими 25 грудня 1862 p., введені наступні важливі зміни:

1. Ліквідовано розмежування відомства міської і повітової поліції, що надто шкодило успіхам поліцейської діяльності. Цими тимчасовими правилами міська і земська поліція об'єднані в одну загальну повітову поліцію, відомству якої ввірений весь повіт з повітовими і неповітовими містами, посадами, містечками і поселеннями. Із відомства повітової поліції виключені тільки губернські міста і деякі значні міста і містечка, в яких створене окреме поліцейське управління (саме, крім губернських міст, таке окреме поліцейське управління мали: міста, підпорядковані градоначальствам Одеському, Таганрозькому і Керченському, 18 повітових міст - Балта, Бердичів, Бердянськ, Болхов, Бобруйськ, Брестлитовськ, Вольск, Динабург, Єлець, Кременчук, Козлов, Моршанськ, Мценськ, Ніжин, Ростов-на-Дону, Рибінськ, Сизрань, Феодосія і 5 неповітових міст - Бахчисарай (Тавр. Губ.), Дубівка (Cap.губ.), Карасубазар (Тавр. Губ.), Сергіїв посад (Москов.губ.), Радзивилів (Вол.губ.).

2. Склад повітового поліцейського управління значно змінений  порівняно з попереднім: замість попереднього земського справника і дворянського засідателя земського суду, що вибирались від дворянства, призначені повітовий справник з помічником, визначені губернатором, при чому губернаторам наказано не обмежувати себе правилами про відповідність чинів з розрядом посади в особі визначення воєнних офіцерів, що перебувають під покровительством Комітету поранених. Попередній земський суд замінений загальним присутствієм повітового поліцейського управління, яке підпорядковане головуванню справника, його помічника і засідателів від дворян сільських обивателів. Повітове поліцейське управління діє через станових приставів по кількості станів повіту і через міських приставів, їх помічників і поліцейських наглядачів у містах. Нижчі поліцейські чини збережені попередні: соцькі і десяцькі, в губерніях північно-західного краю тисяцькі і п'ятисоцькі, в  містах поліцейські служителі міських поліцейських команд. Але крім соцьких і десяцьких, можливість діяльності станових приставів і всього повітового поліцейського управління забезпечується положенням про звільнення селян 19 лютого 1861 року поліцейською функцією на волосних старшин.

3. Міське поліцейське управління тими ж тимчасовими правилами  дещо посилено, порівняно з попереднім. Для міст, посадів і містечок, не підпорядкованих повітовій поліції, міське поліцейське управління складають: поліцеймейстер, його помічник, підпорядковані їм пристави частини, їх помічники і поліцейські наглядачі, а загальне присутствіє складено під головуванням поліцеймейстера, із його помічника (а в деяких містах із декількох помічників), де такий призначався, і двох депутатів, що обирались міським товариством.

4. Це загальне положення про устрій міської поліції не стосується столиці і м. Вільни. Поліцейське управління м. Вільни, якого надали до загального влаштування поліції в імперії, перетворено на таких засадах: управління приставів ліквідовано і місто замість 13 кварталів поділено на 7 дільниць, тобто два квартали об'єднані в один і ввірені дільничним приставам. Дільниці розділені по варшавській системі на малі околодки - ввірені околодочним наглядачам. Затверджений і поліцейський резерв.

Улаштування Петербурзької поліції піддавалось чисельним  перетворенням. Ще при існуванні управління військового генерал-губернатора в 1862 p. були височайше затверджені та зроблені в 1858 і 1859 pp. розпорядження про перетворення команд при поліції. За цими правилами, для посилення зовнішнього нагляду, дозволено в доповнення до штатних поліцейських чинів мати вільнонайманих чинів.

Інша важлива зміна в 1858 p. спрямована була на збільшення засобів утримання контор квартальних наглядачів: встановлений особливий збір за прописку паспортів, свідчень, видачу свідоцтв, довідок і т.ін. (пост. 31 березня 1858 p. № 326932) [168]. У 1866 p. ліквідовано головне поліцейське управління столиці, скорочені посади військового генерал-губернатора. Справи, підвідомчі генерал-губернатору як головному поліцейському управлінню, розподілені були таким чином: справи військового відомства і комендантська частина передані в управління командуючого військами петербурзького військового округу, а справи поліцейського міського управління - обер-поліцеймейстеру. Обер-поліцеймейстер по справах виконавчої поліції, безпосередньо підпорядковувався міністерству внутрішніх справ, а по справах охорони громадської безпеки і громадського порядку - III відділу. Ця реформа загального поліцейського управління в столиці в тому ж році ще доповнена ліквідацією 2-го департаменту управи благочиния. Зосередження всього поліцейського управління в руках  обер-поліцеймейстера викликало реформу самого управління.

При цьому управлінні поліцеймейстера перебувала і розшукна поліція. Розшукна частина, упорядкована в 1867 p., складалась з начальника  розшукної поліції, поліцейських наглядачів і канцелярії. Разом з тим повністю перетворена і зовнішня частина петербурзької поліції.

Найголовніші недоліки попереднього упорядкування поліції спонукали перебудувати її повністю за іншою системою, а саме — за Варшавською. Суть її полягає в скороченні поліцейських інстанцій, у зменшенні письмового діловодства та іншому розподілі зайнятості і, нарешті, в підготовці належного поліцейського персоналу шляхом устрою поліцейського резерву.