У галузі досліджень інститутів спадкування за німецьким (германським) правом, передусім, треба згадати твори німецьких науковців Лампрехта, Фікера, а також працю Б. Панченка з цього приводу, у яких достатньо детально розглядалися питання походження та розвитку інститутів спадкового права, у тому числі, договорів, пов'язаних зі спадковими відносинами[55]. Ознайомлення з ними свідчить про те, що відносно походження спадкового договору в цій правовій системі в науковій літературі єдності нема, хоча більшість погоджується з тим, що цей вид договору своєю появою зобов'язаний саме німецькій правовій думці.

Разом з тим, припущення про німецьке (германське) коріння спадкового договору не звільняє від необхідності врахування досліджень, присвячених встановленню походження основних інститутів спадкового права в українському та давньоруському праві. Ознайомлення з відповідними джерелами та працями дасть змогу зробити остаточний висновок щодо наявності або відсутності  аналогічного інституту або його зачатків в тих правових системах, котрі стали головним підґрунтям формування сучасного спадкового права України.

Зокрема, відомості про чинники виникнення, формування та розвитку головних інститутів спадкового права на територіях, котрі входять до складу сучасної держави Україна або знаходилися чи знаходяться з нею у культурних та економічних зв'язках, містяться в працях А.К. Митюкова[56],                             Н. Рождественського[57], П.П. Цитовича[58] та ін. Ознайомлення з відповідними дослідженнями дозволяє зробити попередній висновок про відсутність у давньоруському праві, так само, як і в звичаєвому праві України[59] договорів про спадкування, а отже про необхідність пошуку його генезису в римському приватному праві або в німецькому (германському) праві на межі середньовіччя та нового часу.

Підсумовуючи огляд літератури у галузях, що тією чи іншою мірою стосуються проблематики дисертаційного дослідження, можна зробити висновок про те, що питання спадкового договору в цивільному праві України залишаються практично не дослідженими.

Єдина стаття, спеціально присвячена цьому інституту в цивільному праві України (В. В. Васильченко), має, скоріше, характер постановки проблеми і вже в силу свого призначення й обсягу не дає відповідь на низку питань, які являють значний теоретичний і практичний інтерес.

Праці зі спадкового права інших країн не можна вважати такими, що дають підстави стверджувати про достатньо повне розкриття проблеми, оскільки вони або ґрунтуються на законодавчому матеріалі, що має низку помітних відмінностей від правових рішень, застосованих у ЦК України          2003 року, або містять аналіз лише окремих аспектів теоретичних та практичних проблем, що виникаються у зв'язку із укладенням та виконанням спадкового договору.

Аналіз літератури з питань, пов'язаних з проблематикою дисертаційного дослідження, свідчить також про необхідність врахування і використання здобутків вітчизняної та зарубіжної теорії цивільного права у галузі регулювання спадкових відносин та договірних стосунків, що має безпосереднє значення для встановлення сутності спадкового договору, його місця у системі договорів цивільного права України та категорій, пов'язаних із спадкуванням, особливостей визначення змісту спадкового договору, порядку його укладення, зміни, розірвання та припинення, а також забезпечення належного виконання.

Спираючись на таке теоретичне підґрунтя, дисертаційне дослідження доцільно провести за такими напрямками: встановлення поняття та характерних властивостей спадкового договору у цивільному праві України; детальний аналіз його основних елементів, визначення місця поміж інших категорій спадкового та договірного права; розгляд специфіки укладення, зміни, розірвання та припинення спадкового договору; встановлення та аналіз цивільно-правових засобів забезпечення належного виконання спадкового договору, а також захисту прав та інтересів його учасників.