Розділ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДОЛОГІЧНОЇ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Сторінки матеріалу:
- Розділ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДОЛОГІЧНОЇ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
- Сторінка 2
- Сторінка 3
Огляд літератури за темою дисертаційної розвідки, присвяченої категорії спадкового договору, вимагає ознайомлення з літературою з цього питання щонайменше за трьома напрямками: 1) дослідження спадкового договору як підстави виникнення, зміни та припинення майнових прав та обов'язків однієї особи на майно іншої особи після смерті останньої, а також з'ясування місця спадкового договору у системі цивільно-правових договорів; 2) дослідження загальних умов спадкування та інших підстав переходу майна після смерті однієї особи (спадкодавця, відчужувача) до іншої (спадкоємця, набувача), що ґрунтуються на вільному волевиявленні власника майна; 3) дослідження генезису та чинників формування спадкового договору, а також інших інститутів спадкового права, які мають подібність до вказаного договору, що зумовлює необхідність розмежування їх одне від одного.
При зверненні до першого із означених напрямків досліджень привертає увагу майже повна відсутність наукових публікацій, присвячених спадковому договору, в цивільному праві Україні. Така ситуація з публікаціями на цю тему, на нашу думку, пояснюється тим, що ні ЦК УРСР 1922 р., ні ЦК УРСР 1963 р. не містили норм, які б регулювали відповідні відносини, а отже не виникала і необхідність наукових розвідок із вказаної проблематики.
Натомість, ЦК України, прийнятий 16 січня 2003 р., містить главу 90 "Спадковий договір", запровадження якого мотивоване доцільністю звернення до досвіду європейської цивілістики у цій галузі та потребами практики[5].
Невеликий строк, який минув після прийняття нового Цивільного кодексу, та обставина, що Кодекс має набрати чинності лише з 1 січня 2004 р. і зумовили, як здається, вкрай невелику кількість спеціальних наукових праць з цього питання.
Виняток складають кілька наукових статей, коментарі до ЦК України 2003 р., а також навчальна література, де розглядаються відповідні питання.
Поміж них, зокрема, привертає увагу згадувана вище ґрунтовна стаття В.В. Васильченка, присвячена з'ясуванню юридичної сутності спадкового договору та визначенню його місця в системі цивільного права, котра була опублікована в журналі "Право України".
Спираючись на аналіз положень першоджерел римського права та праці романістів та цивілістів, головним чином, Російської імперії, автор статті робить спробу обґрунтувати своє бачення походження категорії спадкового договору. Приєднуючись до думки В. Нікольського про те, що "закликання до спадкування через спадковий договір є власне запровадженням народів германського походження"[6], В. Васильченко, разом з тим, у кінцевому підсумку приходить до висновку, що виникненню самої ідеї можливості існування договірних спадкових відносин сучасне цивільне право зобов'язане стародавньому римському праву[7].
Використовуючи не лише положення глави 90 ЦК України, але й цивільне законодавство інших країн, якому тут дається достатньо детальна характеристика, В. В. Васильченко аналізує елементи спадкового договору, порядок його укладення, відмінності вітчизняної конструкції цього договору від класичного варіанту тощо, а також висловлює свої міркування стосовно його юридичної природи, доводячи, що він є інститутом не договірного, а саме спадкового права.
Проте, не зважаючи на глибину та високу наукову цінність публікації, про яку йдеться, вона, природно, не могла охопити усі важливі питання проблематики спадкового договору, котрий, як істотна новела спадкового (цивільного) права України, викликає чимало питань, критики і навіть сумнівів у доцільності його запровадження, у всякому разі у тій редакції норм, що є зараз у главі 90 ЦК України 2003 р [8].
Поняття, елементи, порядок укладення та виконання спадкового договору також частково були предметом аналізу та коментування. Деякі з таких публікацій мають форму загальної характеристики цього інституту спадкового права[9], інші містять достатньо докладний коментар норм глави 90 ЦК України 2003 р. та розгляд низки питань, пов'язаних з їхнім запровадженням[10]. Так, Є.І. Фурса не лише викладає положення проекту ЦК України стосовно спадкового договору, але й піддає короткому аналізу зміст норм, що пропонуються, а також звертає увагу на деякі спірні питання, які можуть виникнути у процесі їх застосування. Зокрема, звертається увагу на проблеми, що можуть виникнути при визначенні моменту переходу права власності на речі, які є предметом договору; при визначенні можливості вчинення набувачем дій до смерті або після смерті відчужувача з врахуванням при цьому відмінностей між спадковим договором і договором про довічне утримання, при визначенні співвідношення між спадковим договором, заповітом, заповідальним відказом тощо[11].
Разом з тим, згадані вище та інші навчальні, науково-популярні та навчально-методичні праці, що тією чи іншою мірою стосуються спадкового договору в цивільному праві України, вже в силу свого призначення не містять вичерпного або достатньо повного аналізу як самого договору, так і відносин, що виникають внаслідок укладення спадкового договору, при його розірванні, виконанні, припиненні тощо.
До цього слід додати, що й праці науковців тих держав, у контексті трансформацій правових систем яких тривалий час розвивалися цивільне право та цивілістична думка України (Російської імперії, а потім СРСР), теж практично не містили досліджень категорії спадкового договору, невідомого російському імперському, ні радянському цивільному праву. Певним винятком на загальному тлі виглядають праця В.І. Курдиновського, присвячена договорам, пов'язаним із спадкуванням[12], та праця В. Нікольського, що стосується різноманітних питань спадкового права, у тому числі, спадкового договору [13].
Проте, слід зазначити, що наукові розвідки вказаних авторів можуть бути використані лише під певним кутом зору. І навіть не тому, що вони виконані у минулому та позаминулому століттях і їхня емпірична основа застаріла, але, головним чином, тому, що вони відповідно до методологічних підходів того часу присвячені, передусім, аналізу законодавства у цій галузі різних європейських країн, у першу чергу, Німеччини.
Крім того, книга В.І. Курдиновського, яка за визначеною її автором метою являє собою дослідження усієї сукупності договорів, пов'язаних із спадкуванням, присвячена, скоріше, не дослідженню спадкового договору у його трактуванні в ЦК України та низці інших чинних Цивільних кодексів (наприклад, Австрійського цивільного кодексу, Німецького цивільного кодексу), а розгляду договорів, пов'язаних зі спадкуванням[14], тобто, домовленостей про спадкування, а не про перехід майна після смерті його власника, як це має місце при, власне, спадковому договорі[15].
Звичайно, порівняльний аналіз цивільного законодавства різних країн і нині являє інтерес. Однак, не можна ігнорувати ту обставину, що за час, який минув після видання зазначених робіт, у національних доктринах цивільного права сформувалися ідеї, підходи та концепції у відповідній галузі, які не можуть не враховуватися у процесі дослідження спадкового договору та пов'язаних з цим питань.
Це дозволяє зробити висновок, що поняття, характерні риси, правова природа, місце в системі договорів, питання укладення, а особливо виконання, спадкового договору в системі цивільного права України поки що залишаються недостатньо вивченими і потребують спеціального ґрунтовного дослідження.
Оскільки категорія "спадкового договору" стосується двох більш загальних понять "договір" і "спадкування", у процесі дисертаційного дослідження, як зазначалося вище, має бути врахована також література, в якій розглядалися питання з тих аспектів договірного та спадкового права, що мають відношення до проблематики дисертації.
Такими аспектами договірного права, які мають бути враховані в процесі дисертаційного дослідження, на нашу думку, є питання встановлення змісту договору та його тлумачення; укладення, належного виконання та розірвання.
Слід зазначити, що останнім часом загальним питанням договірного права приділяється чимала увага. Не зупиняючись на характеристиці усіх праць, що можуть мати значення для цієї наукової розвідки і можуть бути використані в її процесі, звернемо увагу лише на твори, передусім, вітчизняних авторів, останніх років.
Насамперед, тут мають бути враховані праці спеціально присвячені категорії договору в цивільному праві України, визначенню його поняття, характерних властивостей та елементів[16].
Крім того, важливе значення має дослідження поняття та характеристика договору в системі інших підстав виникнення зобов'язань та інших цивільних правовідносин.
Найбільш спеціалізованими з таких праць вітчизняних авторів є навчальний посібник В.В. Луця з проблем договірного права та коментар до цивільного законодавства, що регулює договірні відносини, підготований Д.М. Притикою, В.Я. Карабанем та В.Г. Ротанем.
У коментарі до цивільного законодавства, що регулює договори, значна увага приділяється визначенню поняття договору та розмежуванню його із суміжними правовими явищами, характеристиці свободи договору та визначенню її меж, порядку укладення, зміни та розірвання, забезпеченню виконання тощо[17].
Що стосується книги В.В. Луця, то, хоча вона присвячена ніби спеціальному питанню контрактів у підприємницькій діяльності, проте значна частина її обсягу відводиться загальним питанням визначення поняття договору, умовам його дійсності, укладенню, тлумаченню та виконанню[18], що має значення для характеристики також і спадкового договору.
Такий самий характер стосовно загальних положень договірного права має колективна монографія "Зобов'язальне право", значна частина якої приділена характеристиці підстав виникнення, особливостям виконаня та припинення договірних зобов'язань[19].
Звичайно, дослідженнями вітчизняних цивілістів у цій галузі не вичерпується перелік праць, котрі містять принципові положення стосовно договірного права, які мають бути враховані у процесі виконання цієї дисертації. Поміж творів правознавців інших країн, що містять корисну інформацію у цьому ракурсі варто згадати твори В. Ансона[20], М. І. Брагінського та В. В. Вітрянського[21], Є. Годеме[22], Н. М.Голованова[23], О. С. Йоффе[24], Ю. В. Романця[25], Р. Саватьє[26] та ін.[27].