Делькредере – угода, за якою комісіонер бере на себе обов’язок відповідати за укладеною ним угодою з третьою особою перед комітентом у разі невиконання її або неналежного виконання третьою особою.

Держава – організація політичної влади в суспільстві, яка виражає інтереси і волю пануючої в ньому частини населення, здійснює управління суспільними процесами за допомогою системи загальнообов’язкових норм поведінки і механізму їх впровадження в життя.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза – вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об’єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об’єктах, встановленні відповідності об’єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм – в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об’єкта для здоров’я та життя людини.

Державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (санітарні норми) – обов’язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров’ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення.

Державний акт на право приватної власності на землю – документ, виданий уповноваженим державним органом, що підтверджує право приватної власності на земельну ділянку.

Держанний контроль – діяльність державних органів щодо перевірки дотримання законності та правопорядку.

Джерела міжнародного права – сукупність елементів, які впливають на становлення змісту юридичних норм, а саме: потреби в нормах, які регулюють соціальне життя, спільна правова свідомість, вимоги морального характеру тощо.

Днепозитивність – принцип цивільного процесуального права, який полягає у можливості розпоряджатися процесуальними засобами захисту.

Дієздатність – закріплена законом здатність суб’єкта права (громадянина чи юридичної особи) набувати своїми діями суб’єктивні права та породжувати юридичні обов’язки.

Добросовісний набувач – набувач, який не знав і не повинен був знати, що майно придбане в особи, яка не мала права, його відчужувати.

Довіреність – письмове уповноваження, видане однією особою іншій для представництва перед третьою особою.

Довірча власність – інститут, особливість якого в тому, що одна особа стає власником майна, відокремленого іншою особою для здійснення певних дій, вказаних відокремлювачем, і набувач, який довірчим власником, використовує придбане майно тільки з метою, визначеною засновником, внаслідок чого одна частина повноважень (розпорядження майном) належить одній особі, а друга частина (отримання вигоди, доходів від цього майна) – іншій особі.

Договір дарування – договір, за якнм одна сторона передає безоплатно іншій стороні майно у власність (господарське відання або оперативне управління).

Договір довічного утримання – договір, згідно з яким одна сторона – особа, непрацездатна за віком або за станом здоров’я (відчужувач), – передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або його частину, натомість набувач майна зобов’язується надати відчужувачу довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

Договір доручення – цивільна угода, за якою одна сторона (повірений) зобов’язана виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (укласти договір, отримати майно тощо).

Договір купівлі-продажу – договір, за яким продавець зобов’язується передати майно у власність покупцю, а покупець – прийняти майно і сплатити за нього визначену грошову суму.

Договір майнового найму (оренди) – договір, за якнм наймодавєць (орендодавець) зобов’язаний надати наймачеві (орендарю) майно у тимчасове користування з метою отримання прибутку.

Договір найму жилого приміщення – договір, за яким одна сторона (наймодавець) повинна надати іншій стороні (наймачу) для проживання жиле приміщення за встановлену плату.

Договір найму соціального житла – правочин, за яким жиле приміщення в державному чи комунальному житловому фонді надається у володіння та користування у межах: норм надання житла громадянам, які потребують соціального захисту та поліпшення житлових умов.

Договір на утримання жилого будинку – правочин, за яким власники квартир (будинків) беруть участь у відшкодуванні витрат на утримання будинку, прибудинкової території та сплачують вартість одержаних послуг.

Договір типовий – затверджена компетентним органом письмова форма договору із заздалегідь визначеними умовами.

Договір у цивільному праві – угода двох або кількох осіб про встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов’язків.

Додаткова жила площа – жила площа, яка надається деяким категоріям громадян понад норму, встановлену законодавством.

Докази – фактичні дані (відомості про факти), одержані у передбаченому законом порядку, що мають значення для вирішення справи.

Доказування судове – процесуальна діяльність суб’єктів кримінального, цивільного, господарського, адміністративного процесу із збирання, перевірки і оцінки доказів, а також формування на їх підставі певних тез і наведення аргументів для їх обгрунтування.

Документ – передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носії.

Допоміжні будівлі і споруди жилого будинку – будівлі і споруди, що розташовані на земельній ділянці,, виділеній або одержаній в установленому порядку для будівництва жилого будинку і призначені для його обслуговування та господарських потреб мешканців, зокрема, сміттєзбірник, трансформаторна підстанція, сарай, замощені дворові під’їзди, паркан, ворота тощо.

Допоміжні приміщення багатоквартирного жилого будинку – приміщення жилого будинку, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, зокрема, сходові площадки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення.

Дублікат – другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал.

Е

Евікція – відсудження покупцем набутого ним майна на тих засадах, що майно було відчужено поза волею власника, а також з інших причин, які існували ще до продажу майна.

Експеримент – форма пізнання об’єктивної дійсності, один з основних методів наукового дослідження явищ, спроба, дослід.

Експертиза – розгляд, дослідження експертом якихось справ, питань, що потребують спеціальних знань.

Експерт – особа, що володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, якій слідчим органом, суддею чи судом доручено провести експертизу і за її результатами подати висновок.

Експлуатація будинку – використання приміщень будинку за призначенням.

Експлуатація жилого будинку – використання приміщень будинку для проживання людей.

Експлуатаційні вимоги – встановлені нормативними документами умови (вимоги) до стану будинку та його елементів, виконання яких забезпечує його ефективну експлуатацію.

Експлуатаційні показники будинку – сукупність технічних, об’ємно-планувальних, санітарно-гігієнічних, економічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.

Елементи буднику – конструкції та технічне обладнання будинку, призначені для виконання встановлених функцій, зокрема, фундаменти, стіни, перегородки, перекриття, покрівля, системи водопостачання та водовідведєння, опалення, ліфтн тощо.

Ж

Жила площа квартири – площа жилих приміщень квартири, в яких згідно з діючими нормами можливе обладнання спальних місць.

Жиле приміщення – опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання, яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів шодо шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання.

Жилий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, призначена і придатна для постійного в ній проживання.

Жилий будинок коридорного (галерейного) типу – будинок, у якому квартири (або кімнати гуртожитків) мають виходи через загальний коридор (галерею) не менше ніж на двоє сходів.

Жилий будинок секційного типу – будинок, що складається з однієї або кількох секцій.

Жилий осередок гуртожитку – група жилих кімнат, об’єднаних підсобними приміщеннями загального користування.

Житло – жилий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Житлове законодавство – сукупність норм, які регулюють житлові відносний.

Житловий кодекс України – кодифікований законодавчий акт, який регулює житлові та пов’язані з ними соціальні відносини.

Житловнй комплекс – єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, із розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс.

Житловий кооператив – добровільне об’єднання громадян з метою задоволення житлових потреб шляхом об’єднання їх майнових пайових внесків для придбання жилого будинку (будинків) і подальшої його (їх) експлуатації.

Житловий фонд – жилі будники і жилі приміщення в інших будівлях на території України.

Житловий чек – приватизаційний папір, який одержується всіма громадянами України і використовується при приватизації державного житлового фонду.

Житлово-будівельний кооператив – добровільне об’єднання громадян з мстою задоволення житлових потреб шляхом об’єднання їх майнових пайових внесків для участі в будівництві або реконструкції жилого будинку (будинків) і подальшої його (їх) експлуатації.

З

Забезпечення виконання зобов’язань – вжиття спеціальних заходів майнового характеру, які спонукають сторони до неухильного і реального виконання зобов’язань.

Завдаток – грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів іншій стороні на підтвердження укладення договору і на забезпечення його виконання.

Загальна площа жилого багатоквартирного будинку – сума загальних площ усіх квартир і нежилих приміщень будинку.

Загальна площа квартири (жилого будинку) – площа жилих та підсобних приміщень квартири з урахуванням площі лоджій, балконів і терас.