1.  В договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, зокрема:

1)  обов´язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;

2) обов´язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав;

3)  обов´язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця;

4)  обов´язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.

2. Умова договору, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.

3.  Умова договору, відповідно до якої користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.

Стаття, що коментується, встановлює правові підстави для включення в договір комерційної концесії окремих зобов´язань, що обмежують свободу дій тієї або іншої сторони в рамках договірних відносин.

Наведений в ч.І статті 1122 ЦК перелік особливих умов носить приблизний характер. Однак в усіх випадках договірні умови спрямовані на обмеження конкуренції не порушувати вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. та повинні відповідати вимогам антимонопольного законодавства України.

Передбачені в ч.І ст. 1122 ЦК зобов´язання правоволодільця не видавати концесію іншим

користувачам на тій же території і зобов´язання користувача не конкурувати з правоволоді-льцем на території дії договору обумовлені необхідністю чіткого визначення обсягу наданих за договором виключних прав (ч. 2 ст. 1116 ЦК) та умов їх використання на певній території і в певній сфері цивільного обігу.

Зобов´язання користувача погоджувати з правоволодільцем питання про місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення випливають з його обов´язку дотримуватися інструкцій і вказівок правоволодільця (ч. З ст. 1121 ЦК).

Правила чч.2, 3 статті 1122 ЦК мають обов´язковий характер і містять заборону на включення в договір умови, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, або користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі. Такі умови у разі включення їх в угоду є нікчемними.