1. Компетенція адміністративних судів поширюється на:

1. спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних по  вноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових  актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2. спори з приводу прийняття громадян на публічну службу,  її проходження, звільнення з публічної служби;
3. спори між суб'єктами владних повноважень з приводу ре  алізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі де  легованих повноважень, а також спори, які виникають з при  воду укладання та виконання адміністративних договорів;
4. спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у ви  падках, встановлених законом;

73

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

2. Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1. що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2. що належить вирішувати в порядку кримінального судо  чинства;
3. про накладення адміністративних стягнень;
4. щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (поло  ження) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої ді  яльності або виключної компетенції.

1. Коментованою статтею встановлено підвідомчість або предметну компетенцію адміністративного суду, під якою розуміється коло справ, віднесених законом до розгляду і розв'язання системою адміністративних судів.

Створення у системі судів загальної юрисдикції системи адміністративних судів потягло за собою необхідність розмежування компетенції між адміністративними судами та судами загальної юрисдикції, господарськими судами, Конституційним Судом України, громадськими організаціями. При визначенні підвідомчості справ адміністративним судам слід спиратися на критерії підвідомчості, що вироблені і використовуються процесуальною доктриною та практикою. До таких критеріїв належать суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Щодо першого критерію, то обов'язковим учасником публічно-правового спору є суб'єкт владних повноважень, за другим - предметом судового розгляду у адміністративному суді є публічно-правовий спір.

Підвідомчість може бути альтернативною, виключною, імперативною та договірною в залежності від того, чи відносить закон вирішення спорів до компетенції виключно одних конкретних органів, чи до компетенції декількох за вибором заявника чи згодою сторін.

Виключна підвідомчість означає, що розгляд певної категорії справ віднесено лише на розгляд адміністративного суду.

Альтернативна підвідомчість передбачає віднесення розгляду спору до компетенції кількох органів за вибором особи, яка звертається за захистом своїх прав і законних інтересів.

74

Імперативна підвідомчість означає, що адміністративна справа розглядається кількома юрисдикційними органами у визначеній законом послідовності.

Практичне значення підвідомчості знаходить прояв у проце-суально-правовихнаслідках недотримання правил про підвідомчість справ адміністративному суду. Якщо справа не є підвідомчою адміністративному суду, суддя на стадії подання позову та порушення адміністративної справи може відмовити у прийнятті позовної заяви (ч.І ст. 109 КАС України). У випадку, коли непідвідомчість справи адміністративному суду виявляється на стадії судового розгляду, адміністративний суд припиняє провадження у справі (ч. 1 ст. 157 КАС України).

Коментованою статтею встановлюється, що адміністративним судам підвідомчі: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Отже, підвідомчість судам публічно-правових спорів є виключною.

2. До спорів, що не підвідомчі адміністративним судам, належать спори: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Розмежовуючи підвідомчість публічно-правових спорів адміністративним судам, КАС України встановлює коло спорів, які, хоча і мають публічно-правовий характер, вирішуються в порядку іншого судочинства.

Так, юрисдикція адміністративних судів з вирішення публічно-правових спорів обмежується, насамперед, юрисдикцією Конституційного Суду України.

75

При визначенні меж підвідомчості публічно-правових спорів адміністративним судам і Конституційному Суду України, слід зазначити, що Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 1 листопада 1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" відзначив, що суди загальної юрисдикції не вправі, застосовуючи Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, перераховані у ст. 150 Конституції, оскільки це віднесене до виключної компетенції Конституційного Суду. Однак, будь-який суд загальної юрисдикції має право на підставі ст. 144 Конституції визнати неконституційними чи такими, що суперечать законам України рішення органів місцевого самоврядування, а також - на підставі ст. 124 Конституції - акти органів державної виконавчої влади - міністерств, інших центральних органів, місцевих державних адміністрацій тощо.

Також публічно-правовими спорами є кримінально-правові відносини щодо переслідування особи за вчинення злочину, які вирішуються в порядку кримінального судочинства. Однак природа цих відносин, їх суб'єктний склад унеможливлює їх віднесення до юрисдикції адміністративних судів і вони, згідно з законом, розглядаються і вирішуються у межах кримінального судочинства.

Розгляд справ про адміністративні проступки, накладення адміністративних стягнень також не належать до компетенції адміністративного суду і здійснюються в порядку, передбаченому КпАП України.