1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об´єкти та суб´єктів цих прав;

нерухоме майно - земельні ділянки, а також об´єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення;

обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

КОМЕНТАР

Коментована стаття не тільки законодавчо закріплює поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, але й визначає її місце в системі заходів, що забезпечують охорону цивільних прав.

Метою охорони і забезпечення юридичних гарантій уповноваженої особи є мінімізація її ризиків при здійсненні належних прав щодо нерухомого майна, зокрема ризиків при переході прав на нерухоме майно в разі його відчуження.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно також забезпечує можливість обліку об´єктів нерухомого майна, що безумовно сприяє стабілізації цивільного обороту в цілому і обороту об´єктів нерухомості зокрема.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є публічною діяльністю, юридичним наслідком якої є офіційне підтвердження державою виникнення, переходу або припинення прав на нерухомість або обтяження таких прав. Таким чином, державну реєстрацію слід розглядати невід´ємною складовою юридичного факту щодо виникнення, зміни або припинення суб´єктивних прав на нерухоме майно (разом із актом волевиявлення уповноважених осіб і закріпленням цього акту у нотаріальній формі).

В такому контексті публічно-правовий характер державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не змінює приватноправової природи цих прав, а свідчить про те, що держава забезпечує властивими їй засобами гарантованість цих прав, що слугує інтересам не тільки правонаділених осіб, але суспільства в цілому, оскільки правова визначеність є однією із характерних ознак стабільного правопорядку.

При державній реєстрації речових прав на нерухоме майно офіційне визнання державою цих прав здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Цей реєстр є єдиною загальнодержавною інформаційною системою. Єдність є важливим чинником, що також забезпечує стабільність цивільного обороту речових прав на нерухоме майно і правопорядку в цілому.

Внесення запису в єдину інформаційну систему максимально мінімізує можливості зловживань в обороті речових прав на нерухоме майно і значно зменшує ризики порушення законних прав фізичних і юридичних осіб на нерухоме майно.

Здійснення реєстраційної діяльності державою означає, що вона гарантує дотримання правопорядку в цій сфері можливістю застосування всіх належних їй публічно-правових засобів і механізмів.

В коментованому законі використовується термін «нерухоме майно», яким охоплюються всі види нерухомих об´єктів, передбачених ст. 181 ЦК України.

Ознакою «нерухомості» об´єкту є його непорушний зв´язок із земельною ділянкою, що унеможливлює переміщення цього об´єкту в інше місце, без його знецінення або зміни призначення.

У такому розумінні слід розглядати і самі земельні ділянки, які беззаперечно належать до об´єктів нерухомості.

У коментованому законі до заборон розпорядження та/або користування нерухомим майном використовується термін «обтяження», який підкреслює зв´язок цих заборон перш за все з самим об´єктом. Підставою для цих заборон, які є формою обмежень суб´єктивних речових прав на нерухоме майно, можуть бути вказівки на це закону або актів уповноважених органів державної влади чи їх посадових осіб або цивільно-правові договори.