1. Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні.

За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.

2. Якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат та сестра мають право знати про нове місце її проживання.

1. За загальним правилом, встановленим ст. 210 СК України,усиновлення братів та сестер різними особами не допускається. Як зазначалося, усиновлення є юридичним актом, на підставі якого припиняється кровний зв'язок усиновлюваного з усіма його родичами за природним походженням. Це означає, що брат і сестра, не усиновлені в одну сім'ю, юридично вже не будуть братом і сестрою. Виходячи з можливості такого важливого наслідку, стає зрозумілим бажання законодавця не розлучати їх. Подібна заборона пояснюється й тим, що у більшості випадків брати та сестри знають про своє походження від одних батьків, проживали разом, їх пов'язують родинні почуття. Якщо таких умов немає (наприклад, у випадку усиновлення дітей віком до року або при необізнаності братів та сестер про свою спорідненість), заборона їх окремого усиновлення ґрунтується на виключно гуманістичних засадах. Як відзначає З.В. Ромовська, "для дитини, яка є сиротою або з інших причин була позбавлена батьківського піклування, дуже важливим є збереження родинних відносин, особливо з рідними братами та сестрами"

2. Однак різноманітність життєвих обставин не дозволяє зробити подібну заборону абсолютною, і закон робить виключення для випадків, коли окреме проживання братів та сестер найбільшою мірою відповідає їхнім інтересам, наприклад, при перебуванні одного з дітей у спеціальному лікувально-виховному закладі або якщо усиновлення одного з них було здійснене раніше іншими особами, або коли брати і сестри не знають про свою спорідненість тощо. Відповідно до ч. 2 ст. 210 СК за наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.

На жаль, поняття "обставин, що мають істотне значення" є досить невизначеним і на практиці може призвести до негативних наслідків. У літературі справедливо відзначається, що, якщо батьківського піклування позбавляється декілька дітей, складно розраховувати на те, що хтось погодиться усиновити їх усіх. Такі діти наперед приречені на виховання у дитячих закладах, хоча деяких з них, особливо малолітніх, можна влаштувати в сім'ю, що відповідало б їхнім інтересам.

Тому у кожному конкретному випадку суд, орган опіки та піклування повинні визначити інтереси дітей бути усиновленими даними усиновлювачами разом чи окремо.

3. Доцільною видається й необхідність передачі на виховання в одну сім'ю не лише рідних братів та сестер, а й тих дітей, які раніше виховувалися одним усиновлювачем, але через скасування або визнання усиновлення недійсним були повернені до дитячого закладу. Безумовно, така вимога не може бути категоричною,адже згідно зі ст. 21 Конвенції про права дитини кожна дитина має право на усиновлення1, і це її суб'єктивне право реалізується індивідуально, в інтересах самої дитини. Однак у випадку, коли діти виховувалися в одній родині і сприймали себе як брат і сестра, подібне прирівняння їх до рідних братів та сестер видається слушним.