Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 227. Право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена

1. Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття.

2. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам.

3. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці усиновлення від самої дитини.

1. Згідно з ч. 1 ст. 227 СК усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття.

Воля усиновлювача на приховання факту усиновлення, як і воля на його розголошення, є досить складним явищем, оскільки це пов'язано насамперед з інтересами дитини, адже саме дитина є головною особою, заради якої зберігають таємницю усиновлення. Тому усиновлювачу надане право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам.

2. Усиновлювач може сам обирати варіант поведінки щодо розголошення таємниці перед дитиною: пояснити дитині, що вона усиновлена, або приховувати його. І тому суперечливою видається точка зору тих науковців, які вважають, що розкриття дитині таємниці усиновлення навіть самим усиновлювачем можливо лише при надзвичайних обставинах. У противному випадку сама таємниця усиновлення позбавлялася б сенсу і тої посиленої охорони, яку їй забезпечує законодавець. Тому воля усиновлювача на розголошення таємниці усиновлення не є абсолютною та суверенною: усиновлювач не може за власним бажанням розголосити цю сімейну таємницю. До такого кроку він повинен бути вимушений надзвичайними обставинами не стосовно усиновленої дитини, а щодо всіх третіх осіб.

3. Як слушно відзначає З.В. Ромовська, збереження таємниці усиновлення важливе не лише для усиновлювача та усиновлюваного, а й їх нащадків. Тому при розголошенні таємниці усиновлення "особа, яка зараз сама є матір'ю, батьком, та її діти мають підстави вважати порушеними свої інтереси".

4. Аналіз чинного законодавства свідчить, що збереження таємниці усиновлення стосується як дитини, яку усиновлюють, так і сторонніх осіб. У зв'язку з цим суперечливою видається позиція тих науковців, які вважають за недоцільне збереження таємниці усиновлення, якщо вона відома усиновленому3. Адже, як відзначалося, таємниця усиновлення пов'язана з її секретністю і для оточуючих. Як свідчить практика, досить часто усиновлювачі, які усиновили, наприклад, підлітка, не бажають розголошувати цей факт, оскільки сторонні особи по-різному оцінюють відносини між усиновлювачами та дитиною і можуть негативно на них вплинути. До того ж слід враховувати й моральний фактор: зазвичай ані дитина, ані усиновлювач не заінтересовані у тому, щоб оточуючі знали про факт усиновлення.

Таким чином, таємницю усиновлення можна зберегти від самої дитини при усиновленні її у ранньому віці. В інших випадках її зберігають від оточуючих.

5. Відповідно до ч. 4 ст. 227 СК, якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці усиновлення від самої дитини.