Так, відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. Цивільного процесуального кодексу України, "[я]кщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) "; "[з]обороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини". Аналогічні положення вміщені у ч.ч. 5, 6 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Правила щодо аналогії права та аналогії закону вміщені і в ст. 8 ЦК України. Таким чином, вирішуючи спір за аналогією закону і, тим більше, за аналогією права, суд зобов´язаний творити нові правила поведінки. За таких умов виникає потреба в узагальненні подібної практики, формулюванні на її основі норм у актах узагальнення судової практики. Наявність норм -одна із ознак нормативних актів.

Мають акти-узагальнення судової практики і таку ознаку нормативно-правових актів, як обов´язковість (незважаючи на те, що в чинній редакції ЗУ "Про судоустрій України" цього не передбачено). Фактична (формально не закріплена) обов´язковість постанов Пленуму Верховного Суду України, зокрема, випливає із очевидної можливості Верховного Суду скасувати або змінити рішення суду нижчого рівня, що не враховує положення постанови або суперечить їй. Держава і суспільство зацікавлені в одноманітному вирішенні спорів, забезпечення якого - це, безумовно, функція вищих спеціалізованих судів та, особливо, Верховного Суду України. Таким чином, акти-узагальнення судової практики, на наш погляд, повинні містити обов´язкові правові норми з питань, не врегульованих законодавчо - це потрібно для стабільного функціонування правової системи.

Можна вважати, що роз´яснення вищих спеціалізованих судів, акти-узагальнення судової практики Верховного Суду України набувають всіх ознак нормативно-правових актів навіть за існуючого правового поля, і на наш погляд, доцільно було б визнати об´єктивність цього процесу законодавчо, шляхом внесення відповідних змін до ЗУ "Про судоустрій України", одночасно обмеживши сферу нормативної правотворчості вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України виключно випадками, коли правовідносини не врегульовані законодавством України, і спір має вирішуватися за аналогією права та аналогією закону.

Цікаво, що, наприклад, у ч. 4 ст. 10 Закону Республіки Білорусь від 10.01.2000 №361-3 "Про нормативно-правові акти Республіки Білорусь"61 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь, Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь прямо віднесені до нормативно-правових актів.

Проблемні питання правової природи та юридичної сили актів органів судової влади не вичерпується аналізом ролі актів - узагальнень судової практики. На думку багатьох дослідників62, можна з повною впевненістю віднести до джерел права акти правосуддя щодо вирішення конкретних спорів, якщо йдеться про визнання нормативних актів недійсними (незаконними, неконституційними) у формі скасування акту судом (з моменту набрання рішенням чинності) та його анулювання (визнання нечинним з моменту ухвалення акту, що дозволяє відновити порушені права)63.

З одного боку, в описаних випадках описане рішення суду начебто лише усуває спірність у правовідносинах, оскільки незаконний (неконституційний) акт об´єктивно не може пород­жувати правових наслідків, не має юридичної сили. З іншого боку, у випадку скасування правотворчими органами своїх же актів, що не відповідають актам вищої юридичної сили, ні в кого не викликає сумнівів нормативно-правовий характер акту про скасування. Вихо­дячи із останнього аргументу, ми схиляємося до точки зору тих дослідників, які визнають нормативно-правовий характер судових рішень по конкретним справам, якими визнаються незаконними нормативно-правові акти або їх окремі положення.

Також на окрему увагу заслуговує юридична природа рішень Конституційного Суду України про визнання неконституційними положень законів. Наприклад, великого резонансу набуло рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.200564, відповідно до якого положення п. 6 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ втратили чинність як такі, що не відповідають Конституції України, "в частині зобов ´язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою ...".

Погоджуємося із висловленою у спеціальній літературі думкою, що рішення Конституційного Суду України щодо конституційності законів та інших правових актів ВРУ, Президента України, КМУ та правових актів ВР АРК не лише мають нормативний характер65, є джерелом права, а і мають специфічну юридичну силу, вищу від сили законів66. У свою чергу, рішення Конституційного Суду про тлумачення законів мають таку ж юридичну силу, як і закони67.

Наведені вище приклади актів судової влади, включаючи рішення Конституційного Суду України, не є прецедентами у загальноприйнятому розумінні, і, на наш погляд, мають ознаки класичних нормативно-правових актів. Натомість, вважаємо, що у системі джерел земельного права є місце і для прецеденту як судового рішення по конкретній справі, що стає обов´язковим при вирішенні в подальшому аналогічних справ. Зокрема, в Україні як джерело права застосовуються судові прецеденти - рішення Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 46 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. (ратифікована ЗУ від 17.07.1997), а також ст. ст. 26, 31 Віденської Конвенції "Про право міжнародних договорів" від 23.05.1969 (ратифікована Україною 14.05.1986 у складі СРСР), такі рішення стають невід´ємною частиною Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Відповідно, за своєю юридичною силою вони дорівнюють самій Конвенції. Останнім часом роль практики Європейського суду як джерела права отримала і легальне визнання - див. ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України68, ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"". Роль рішень Європейського суду з прав людини як джерел права - правових прецедентів -визнається вищими судовими установами України™ та у правовій доктрині України71.

Цікавим прикладом застосування при вирішення земельних спорів рішення Європейського суду з прав людини є постанова Вищого господарського суду України від 23.01.2007 (справа №47/83)72. Зокрема, Вищий господарський суд вирішив, що скасування КМ України його попереднього розпорядження не впливає на законність договору оренди земельної ділянки, укладеної на виконання скасованого розпорядження, оскільки на момент укладення договору розпорядження діяло, породжувало відповідні правові наслідки, а "згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 визнання недійсним договору згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон є неприпустимим".

Підсумовуючи аналіз юридичної сили судових актів, можна зазначити, що акти органів судової влади можуть мати юридичну силу, вищу за юридичну силу звичайного закону (рішення Конституційного Суду України про тлумачення Конституції України та визнання неконституційними законів України), силу міжнародного договору (рішення міжнародних судових інстанцій прецедентного характеру із застосування міжнародних договорів), силу закону (рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення законів України), силу інших нормативних актів (рішення судів про визнання недійними, нечинними або незаконними різних нормативно-правових актів). Також слід визнати таке явище, як судова правотворчість, у заповненні прогалин у правовому регулюванні, що втілюється, насампе­ред, у прийнятті актів - узагальнень судової практики вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України.

До частини другої. На даний час норми, присвячені регулюванню земельних відносин,

містяться у таких актах "неземельного" природоресурсного законодавства:

Вид документа

Назва документа

Дата, №

ЗУ

"Про охорону навколишнього природного середовища"

25.06.91

ЗУ

"Про охорону атмосферного повітря" (ст. 24 та ін.)

16.10.92

ЗУ

Лісовий кодекс України

21.01.94

ЗУ

Кодекс України про надра (ст.ст. 18, 19, 23 та ін.)

27.07.94

ЗУ

Водний кодекс України (ст. 4, Глава 18 та ін.)

06.06.95

ЗУ

"Про угоди про розподіл продукції" (ст.ст. 4, 8, 9)

14.09.99

ЗУ

"Про мисливське господарство і полювання" (ст.ст. 21, 22, 23, 24)

22.02.00

ЗУ

"Про тваринний світ" (ст.ст. 17, 39, 54 та ін.)

13.12.01

Міжнародний договір

Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних тварин

02.02.71

пкм

"Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення"

12.12.94 №827

пкм

"Про затвердження Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення"

17.01.95 №33

пкм

"Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення"

23.11.95 №935

пкм

"Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них"

08.05.96 №486

пкм

"Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними"

14.04.97 №347

пкм

"Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними

ділянками лісового фонду"

06.07.98 №1012

пкм

"Про правовий режим зон санітарної охорони водних об´єктів"

18.12.98 №2024

пкм

"Про Комплексну програму розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь на період до 2010 року"

16.11.00 №1704

пкм

"Про Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення"

29.08.02 №1287

пкм

"Про затвердження Комплексної програми захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 року та прогноз до 2020 року"

03.07.06 №901

пкм

"Про затвердження Правил відтворення лісів"

01.03.07 №303

пкм

"Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок"

16.05.07 №733

Щодо правового регулювання земельних відносин у актах поресурсного законодавства див. глави 11 "Землі лісогосподарського призначення" та 12 "Землі водного фонду" ЗКУ та коментар до них.