1. Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

1. Процесуальний закон визначає дві обставини, які є підставами для перегляду рішення:

а) неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

б) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

2. Неоднакове застосування – це різне застосування судом (судами) однієї норми матеріального права у тотожних справах. Ступінь різниці не має значення. Це може бути як протилежне, так і відмінне застосування, однак за умови, що це призвело до ухвалення різних судових рішень.

Різними за змістом судовими рішення слід вважати рішення, які відображають різне тлумачення та застосування норми матеріального права та призвели до різного правового результату. Наприклад, в одній справі у позові відмовлено, а в іншій, - позов задоволено.

Подібними є правовідносини, в яких збігаються істотні ознаки фабули, характер правовідносин, зміст зобов´язань, а особливості не впливають на застосування норми матеріального права.

Практично, для подання заяви про перегляд рішення потрібно знайти два різних за правовою позицією рішення (ухвали) касаційних судів у різних справах.

3. Встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом може бути підставою для перегляду рішення в цивільній справі. Міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, є Європейський суд з прав людини.

Відповідно до ст. 2, ч. 3 ст. 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» рішення Європейського Суду з прав людини є обов’язковими для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це рішення є правовою підставою для повторного розгляду справи судом з метою забезпечення додержання Україною міжнародних зобов’язань, порушення яких встановлено у такому рішенні.

Перегляд на цій підставі хоч і може мати більш формальний характер, оскільки рішення Європейського суду підлягають безпосередньому виконанню без "імплементації", однак це важливо для відновлення справедливості і авторитету національної судової системи. Національна судова система повинна бути здатною визнавати свої помилки. Ця підстава для перегляду випливає з Рекомендації №К (2000) 2 щодо перегляду справ і відновленню провадження у справі на внутрішньодержавному рівні у зв´язку з рішеннями Європейського суду з прав людини, схвалена Комітетом міністрів Ради Європи 19 січня 2000 р.