1. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв´язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

2.  Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності — від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

3. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

У частині 1 статті, що коментується, міститься правило, яким конкретизується зміст сервітутного права шляхом наведення невичерпного переліку сервітутів, які можуть бути встановлені щодо земельної ділянки та іншого нерухомого майна. Серед таких сервітутів наводяться наступні, а саме: право проходу чужою земельною ділянкою; право проїзду через неї; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв´язку і трубопроводів; забезпечення водопостачання та меліорації. Перелік приватноправових сервітутів може бути доповненим сервітутами, що зазначені у ст.99 ЗК: право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; інші земельні сервітути.

У ч.2 цієї статті закріплено правило про право сервітуарія вимагати встановлення сервітуту не тільки від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, але й, в разі необхідності, від власника (володільця) іншої земельної ділянки. Необхідною умовою для застосування цього правила визнається наступна ситуація, яка полягає в тому, що задоволення потреб особи, яка вимагає встановлення сервітуту, є можливим виключно шляхом встановлення права обмеженого користування певним майном (річчю). Земельні ділянки мають розташовуватися відповідно одна до одної таким чином, що використання корисних властивостей однієї земельної ділянки слугуватиме задоволенню потреб іншої особи, тобто власника (володільця) сусідньої ділянки. Тобто, дано таке тлумачення сусідньої земельної ділянки, що сусідні ділянки, у розумінні законодавця, не значить виключно суміжні ділянки.

Відповідно до положень ч. З цієї статті до складу об´єктів сервітутного права включаються всі види нерухомого майна відповідно до змісту цієї категорії за ЦК. Тобто, у ч. З цієї статті коло об´єктів сервітутного права, визначене у ч. І статті 403, доповнюється іншими видами нерухомого майна, як то будівлі, споруди тощо.