Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 405. Право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом

1. Члени сім´ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

2. Член сім´ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім´ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Сервітутне правовідношення виникає в силу закону згідно ч. І ст.402 ЦК за наявності факту проживання особи разом з власником обтяжного сервітутом житла та спільне з ним користування цим житлом. У ЦК право членів сім´ї власника житла на користування ним визнається сервітутним правом. Це право є особистим сервітутом, оскільки виникає в інтересі певної особи — члена сім´ї власника житла. Таким чином, суб´єктами даного сервітутного правовідношення є, з однієї сторони, власник житла, а з іншої — член його сім´ї. Згідно положень ЖК до членів сім´ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла у подружжя не виникло право спільної власності), їх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (ч.2 ст.64, ч.З ст.156 ЖК). Об´єктом цього сервітуту є право обмеженого користування частиною житлового приміщення, визначеною власником житла. Житлом відповідно до ст.379 ЦК визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Враховуючи зміст абзацу 2 ч. І коментованої статті, та частина, яку вправі займати член сім´ї власника житла, визначається останнім при його вселенні у якості члена своєї сім´ї. Оскільки зміст сервітуту визначається при його встановленні, не допускається зміна його умов за волею власника вже в процесі реалізації сервітутного права після його встановлення.

Частиною другою цієї статті встановлений скорочений (порівняно з пп.5) ч. І статті 406 ЦК) строк невикористання сервітуту, зі спливом якого за умови відсутності поважних причин своєї відсутності сервітуарій втрачає своє сервітутне право на житло. Наприклад, поважними причинами відсутності члена сім´ї власника за аналогією зі ст.71 ЖК можуть бути визнані призов на строкову військову, тимчасовий виїзд з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв´язку з навчанням тощо. Домовленістю власника житла та члена його сім´ї, який розглядається в даній ситуації в якості сервітуарія, може бути встановлено

інше правило стосовно умов втрати права на користування житлом, тому на відміну від раніше чинного законодавства строк в один рік носить диспозитивний характер. При цьому перехід права власності на житловий будинок чи квартиру до іншої особи не може бути підставою для припинення права користування житловим приміщенням членів сім´ї власників житлових будинків і квартир, які не є учасниками спільної власності. Перехід права власності на житловий будинок чи квартиру до іншої особи не може бути підставою для припинення права користування житловим приміщенням членами сім´ї, попереднього власника, яке у них існувало. Право користування приміщенням може припинитися лише у випадках, передбачених у ст.406 ЦК.