1.  Зобов´язання припиняється за домовленістю сторін.

2. Зобов´язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов´язання новим зобов´язанням між тими ж сторонами (новація).

3.  Новація не допускається щодо зобов´язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров´я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

4. Новація припиняє додаткові зобов´язання, пов´язані з первісним зобов´язанням, якщо інше не встановлено договором.

Стаття, що коментується, визначає, що домовленість сторін також може служити підставою припинення зобов´язання. Теорія і практика розрізнюють три види підстав такого типу. Це новація, звільнення від боргу і відступне.

Новація — це угода сторін про те, що первісне зобов´язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов´язальне правовідношення. Як правило, воно відрізняється від попереднього своїм змістом (характером прав і обов´язків, їх об´ємом, порядком виконання тощо). Так, наприклад, ст. 1053 ЦК передбачає можливість за домовленістю сторін трансформування боргу, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, в позикове зобов´язанням. Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобов´язання, що раніше діяло і заміну його новим зобов´язанням. Оскільки нове зобов´язання скасовує старе, то новація припиняє всі додаткові зобов´язання, що забезпечують виконання колишнього зобов´язання, якщо сторони не обумовили, що ті продовжують свою дію. Однак якщо має місце не новація, а проста зміна якоїсь умови договору (наприклад, подовження терміну його дії), то додаткові зобов´язання свою дію зберігають. Основна особливість новації, що дозволяє відрізнити її від відступлення права вимоги і переведення боргу, полягає в тому, що при ній відбувається заміна зобов´язання: місце зобов´язання, що припинив своє існування, займає нове. Неодмінна вимога до новації — збереження суб´єктного складу зобов´язання (у первісному і знову виниклому зобов´язанні виступають той же кредитор і той же боржник). Для здійснення новації необхідно, щоб і первісне, і нове зобов´язання були дійсними. Якщо в силу яких-небудь зазначених у законі основ первісне зобов´язання повинне вважатися недійсним, то таким же буде і нове. Якщо недійсним є тільки нове зобов´язання, новація визнається такою, що не здійснилася, і відповідна сторона залишається зв´язаною первісним зобов´язанням. Новація може торкнутися різних елементів зобов´язання, включаючи саму його модель. На стороні, що посилається на новацію, лежить обов´язок у випадку суперечки довести угоду з цього приводу з іншою стороною зобов´язання. Стаття, що коментується, передбачає заборону новації, внаслідок чого правочин про новацію в зазначених випадках повинне бути визнано недійсним. Це пов´язано з особливими обставинами, які характеризують вимогу кредитора в такому зобов´язанні.