1. Питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирішується Міністерством юстиції України.

2. Якщо засуджений г громадянином іноземної держави - учасниці міжнародного договору про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання в державі, громадянином якої він є, орган, на який покладено обов'язок приведення вироку до виконання, роз'яснює засудженому його право звернутися до Міністерства юстиції України або до уповноваженого (центрального) органу держави, громадянином якої він є, з клопотанням про передачу його для відбування покарання в цій державі на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Положення цієї частини не перешкоджають засудженим громадянам інших держав звертатися з проханням про передачу в державу свого громадянства для подальшого відбування покарання.

3. Міністерство юстиції України після вивчення та перевірки матеріалів у разі їх належного оформлення та за наявності підстав, передбачених цим Кодексом або міжнародним договором, приймає рішення щодо передачі особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання у державі, громадянином якої вона є, про що надсилає інформацію відповідному органу іноземної держави та особі, за ініціативою якої розглядалося питання передачі засудженої особи.

4. Після отримання від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави інформації про згоду на прийняття засудженого для відбування покарання Міністерство юстиції України надсилає Міністерству внутрішніх справ України доручення про узгодження місця, часу і порядку передачі та організацію передачі цієї особи з установи системи виконання покарань України в іноземну державу.

5. Передача засудженого громадянина іноземної держави для подальшого відбування покарання відповідно до цієї статті не позбавляє його

-- 1179

права порушувати питання про його умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким у строки, передбачені Кримінальним кодексом України, а також про помилування у порядку, передбаченому законодавством України. Будь-які документи чи інформація, необхідні для розгляду цього питання в Україні, можуть бути запитані від компетентних органів держави виконання вироку через Міністерство юстиції України.

6. Міністерство юстиції України повідомляє суд, що ухвалив вирок, про рішення про передачу засудженої особи, а також забезпечує інформування суду про результати виконання вироку в іноземній державі.

7. У разі оголошення в Україні амністії суд, який отримав інформацію про рішення про передачу засудженої особи відповідно до цієї статті, розглядає питання про застосування амністії до такої засудженої особи. У разі потреби суд може звернутися до Міністерства юстиції України з метою отримання від компетентних органів держави виконання вироку інформації, необхідної для розгляду питання про застосування амністії.

8. Орган, що прийняв рішення відповідно до частин п'ятої та сьомої цієї статті за результатами розгляду питань про умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, помилування чи амністію, надсилає копію відповідного рішення Міністерству юстиції України для відповідного інформування держави виконання вироку.

1. Запити про передачу і відповіді на них надсилаються міністерством юстиції держави, яка звертається із запитом, міністерству юстиції держави, до якої' звернено запит. Відповіді повідомляються по тих само каналах (ч. 2 ст. 5 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 p.). Центральним органом України, компетентним вирішувати та розглядати питання щодо виконання положень цієї Конвенції та двосторонніх договорів, є Міністерство юстиції України, у складі якого діє Департамент міжнародного права та співробітництва.

2. На виконання ч. 2 ст. 2 Конвенції про передачу засуджених осіб, в якій закріплено право засудженої особи висловити державі винесення вироку або державі виконання вироку своє побажання бути переданою згідно з цією Конвенцією, КПК передбачає право засудженого, що є громадянином іноземної держави (як держави-учасниці міжнародного договору про передачу засуджених осіб, так і інших держав) звертатись з клопотанням про передачу його для відбування покарання в цій державі. Забезпечуючи реалізацію цього права, КПК встановлює обов'язок органу, на який покладено приведення вироку до виконання, роз'яснити засудженому його право на таке звернення до Міністерства юстиції України або до уповноваженого (центрального) органу держави, громадянином якої він є.

3. Про підстави та умови прийняття рішення щодо передачі особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбування пока-

1180

рання у державі, громадянином якої вона є, йдеться у коментарі до ч. 1 ст. 605, ст 606 КПК. Зважаючи на те, що однією з умов передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання є взаємна згода держави ухвалення вироку та держави виконання вироку (п. 7 ч. 1 ст. 606 КПК), будь-які рішення та дії щодо передачі засудженої особи Міністерство юстиції України здійснює після отримання від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави інформації про згоду на прийняття засудженого для відбування покарання.

4. Здійснення етапування засудженої особи по території України та сама передача цієї особи на кордоні України здійснюється органами системи виконання покарань України разом з органами Міністерства внутрішніх справ України в порядку, передбаченому відомчими нормативними актами. Місце, час і порядок передачі засудженого погоджуються безпосередньо між компетентними органами сторін.

5. До засудженого може бути застосовано помилування, амністія або пом'якшення вироку, що здійснюється згідно з законодавством України. З відповідним клопотанням може звернутись засуджений чи його законний представник. Відповідно до міжнародних договорів України з таким клопотанням може звернутись і держава виконання вироку. З метою одержання будь-яких документів чи інформації, необхідної для розгляду цього питання в Україні, через Міністерство юстиції України можуть бути направлені відповідні запити.

Амністія - це повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, КК та Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 1 жовтня 1996 р. Відповідно до ч. 1 ст. З цього Закону рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання. Стосовно засуджених осіб, які передані для відбування покарання в іноземні держави, суд також розглядає питання про застосування амністії. При цьому через Міністерство юстиції України суд може у разі потреби витребувати від компетентних органів держави виконання вироку інформацію, необхідну для розгляду питання про застосування амністії.

6. Про прийняте рішення щодо передачі засудженої особи, а також про результати виконання вироку в іноземній державі Міністерство юстиції України повідомляє суд, що ухвалив вирок. Це положення є продовженням загального правила про те, що органи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання (ч. 4 ст. 535 КПК). Надані Цими органами дані вносяться до даних судової статистики.

7. Гарантією виконання норми про обов'язок держави виконання вироку надати державі винесення вироку інформацію стосовно виконання вироку (ст. 15 Конвенції про передачу засуджених осіб) є закріплений у ч. 8 цієї статті

-1181

обов'язок органу, що прийняв рішення про умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, помилування чи амністію, надіслати копію відповідного рішення Міністерству юстиції України для відповідного інформування держави виконання вироку.

8. Органом, уповноваженим на прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким і застосування амністії, є суд (ч. 1 ст. 74 КК, ч. 1 ст. З Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 1 жовтня 1996 p.), а помилування - Президент України (п. 27 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ч. 1 Положення про порядок здійснення помилування, затвердженого Указом Президента України від 16 вересня 2010 року №902/2010).