1. Виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

2.  Виконавець зобов´язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором.

Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, встановлених законом.

Стаття, що коментується, встановлює відповідальність за принципом вини виконавця за порушення договірних зобов´язань, виходячи з загальних підстав цивільно-правової відповідальності (див. гл. 51 ЦК). Ця норма має обов´язковий характер і виключає можливість застосування до відносин, що виникають стосовно договорів про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, умов про підвищену відповідальність - незалежно від провини, що допускається ЦК за домовленістю сторін (ч. 1 ст.614 ЦК).

Частина 2 статті, що коментується, містить диспозитивну норму, у силу якої збитки, заподіяні замовнику внаслідок неякісного виконання робіт, обмежуються гранями реального збитку. Це правило не поширюється на наслідки, пов´язані з порушеннями інших договірних зобов´язань (наприклад, про забезпечення конфіденційності). Якщо сторони не передбачать умови відповідальності виконавця за іншими підставами, то при визначенні розміру збитку будуть застосовуватися загальні правила ЦК про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду (див. ст. 22 ЦК і коментар до неї).