При лінійно-штабній структурі у кожній ланці управління створюються штаби, в яких працюють спеціалісти з окремих важливих питань. Штаби готують кваліфіковані рішення, але затверджує їх і передає на нижчі рівні лінійний керівник.

Як і усі соціальні системи органи внутрішніх справ мають певну структуру - єдність елементного складу та їх взаємозв'язків, взаємодій [32].

В органах внутрішніх справ застосовуються усі ці типи організаційних структур. В управлінні невеликими підрозділами (стройовими підрозділами, відділеннями галузевих служб) застосовується лінійний тип організаційної структури.

Функціональний тип організаційної структури використовується при управлінні рівнем більш високого порядку, при керуванні більшою кількістю підлеглих, коли необхідно розподілити обов'язки підлеглих за окремими функціями.

Наприклад, апарат управління районним та міським відділом внутрішніх справ складається таким чином, що загальне керівництво і відповідальність за його роботу здійснює начальник органу, а окремі функції управління делегуються його заступниками (робота з особовим складом, оперативна робота, адміністративна діяльність, попереднє розслідування), разом з тим, усі вони несуть персональну відповідальність перед керівником органу за напрямок діяльності органу, який вони очолюють [57, с.28].

Але пануючим є лінійно-функціональний тип організаційної структури, характерний для управління найбільш складними рівнями, до яких в органах внутрішніх справ належать управління МВС України в містах, областях тощо.

Структурно-функціональна спеціалізація в органах внутрішніх справ може бути пов'язана як із забезпеченням реалізації функцій зовнішнього управління (наприклад, створення нових підрозділів для боротьби з окремими видами злочинів тощо), так і з внутрішньо-організаційними завданнями (наприклад, створення інформаційних, аналітичних, обліково-довідкових підрозділів).

Розвиток самоуправлінських механізмів у керованих об'єктах (в умовах демократії і ринку) примушує шукати нові організаційні основи для структур управління. В останні десятиріччя у багатьох країнах все більша увага приділяється програмно-цільовій основі, відповідно до якої в основу організаційної структури закладається певна мета (або сума цілей) або комплексна програма і ним підкоряються побудова відповідних елементів і їх взаємозв'язки. Це сприяє інтеграції інтелектуальних, природних, виробничих, інформаційних і інших ресурсів для розв'язання актуальних суспільних проблем. Можна вважати, що за програмно-цільовими структурами управління, передусім державного, велике майбутнє.

Свою роль може зіграти так звана матрична основа структур управління, яка поєднує лінійне і програмно-цільове управління. Прийнятий тип структури, пов'язаний, як правило, з територіальним управлінням, що забезпечує комплексний підхід до управлінських процесів на певній території, доповнений програмно-цільовими структурами, що керують розв'язанням окремих проблем, дає можливість гнучкого, адаптаційного підходу до динамічних керованих об'єктів.

У розпорядженні проектувальників організаційної структури управління або окремих її підсистем є немало організаційних основ (типових модулів), які при необхідній "прив'язці" їх до об'єктивних і суб'єктивних умов і чинників здатні підтримувати цю структуру в гармонійному і дійовому стані. Все залежить від бажання і уміння ними скористатися.

Г.В. Щьокін [210, с.339] у своїй монографії пропонує наступні умови (або критерії) раціональної структури управління:

• відповідність ланок управління його функціям;
• можливо менше число ступенів (ланок) у ієрархії управління;
• зосередження на кожній ступені усіх необхідних функцій управління;
• концентрація функціональних ланок у функціональних вузлах;
• чітке виділення участі кожної функціональної ланки у єдиному процесі управління, виключення дублювання функцій;
• найменше число джерел "прийому" і "виходу" команд з кожної ланки управління.

Організаційна структура управління документально фіксується в схемі структури управління, в штатних розкладах, положеннях про структурні підрозділи, а також у посадових інструкціях для виконавців [196, с.83].

Організаційна структура включає в себе сукупність структурних підрозділів, об'єднаних в орган, зв'язки підпорядкованості між ними, а також форми розподілу функцій.

В усіх органах внутрішніх справ, залежно від характеру виконуваних функцій, існує три види структурних підрозділів:

1) галузеві (підрозділи міліції, слідчі апарати), які реалізують основні функції органів внутрішніх справ;

2) функціональні (кадрові, фінансово-економічні, господарчі, медичні), які виконують функції забезпечення;

3) загального керівництва (штаби, чергові частини, інформаційно-аналітичні центри), які виконують функції загального керівництва [48, с.86].

Центральним органом управління в системі органів внутрішніх справ є Міністерство внутрішніх справ України, компетенція якого поширюється на всю територію держави [17]. Функції оперативного управління МВС України реалізує, як правило, відносно безпосередньо підлеглих йому органів, служб, установ і організацій [34, с.41]. Відповідно до завдань, які належить виконувати МВС, його структура складається з керівництва, головних управлінь, управлінь, які об'єднані в блоки за напрямками діяльності, та служб, що функціонують при міністерстві. МВС України очолює усю систему органів внутрішніх справ і здійснює керівництво у сфері внутрішніх справ через головні управління та управління галузевих служб, управління МВС в областях і містах Києві та Севастополі, Автономній Республіці Крим, що складають галузево-територіальну структуру ОВС. Внутрішня структура управлінь МВС в областях та містах в основному відповідає структурі апарату МВС України. Орган внутрішніх справ також складається з цілої низки структурних підрозділів (управлінь, відділів, відділень, груп, стройових підрозділів), що забезпечують необхідний комплекс елементів системи і взаємодіють між собою у певному порядку. Своєрідним елементом системи виступають також окремі працівники органів внутрішніх справ.

Сукупність органів різного рівня і окремих територій, на транспорті, самостійних підрозділів і служб, навчальних закладів, інших установ, організацій, підпорядкованих МВС, та їх особовий склад утворюють єдину систему органів внутрішніх справ України [33].

У свою чергу система органів внутрішніх справ входить до системи органів державного управління. Компетенція органів внутрішніх справ визначається Законами України й характеризується сукупністю покладених на них завдань і функцій управління, а також конкретними повноваженнями того чи іншого органу внутрішніх справ. Таким чином, система органів внутрішніх справ функціонує одночасно як суб'єкт і як об'єкт управління.

Теорія побудови організаційних структур повинна відповідати за структурою, функціями, засобами забезпечення тим завданням, для рішення яких вони призначені. Теорія повинна обґрунтовувати необхідність нових форм організації управління і пропонувати найбільш оптимальні їх структури з урахуванням вітчизняного і закордонного досвіду, а також з урахуванням експериментів.

Для правильної побудови організаційних структур управління необхідно знати принципи управління, які обумовлюють наявність у даних структурах тих чи інших елементів, зв'язків.

В організаційній структурі реалізуються різні вимоги щодо вдосконалення системи управління, що знаходять своє відображення в тих або інших принципах управління.