1. якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;
2. якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;
3. якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;
4. справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України;
5. в інших випадках, визначених законами України (ст.77 За кону). -    ,

У відповідності зі ст. 109 ЦПК позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання незалежно від її громадянства. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням незалежно від того, у якій країні була заснована дана організація.

Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в Україні. Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживання чи перебування відповідача повинні бути в кожному випадку достовірно встановлені (ч.Ю ст.110 ЦПК).

Як і в законодавстві більшості держав, в Україні допускається договірна підсудність. Сторони можуть письмовою угодою встановити підсудність справи суду України або іноземному суду. Угоди, що встановлюють таку договірну підсудність, називаються пророгаційними і дерогаційними. Пророгаційною є угода, згідно з якою непідсудний за загальними нормами визначення компетенції даного суду спір стає йому підсудним. Дерогаційною називається угода, згідно з якою спір, який підлягає вирішенню даним судом, на підставі загальних правил вилучається зі сфери його юрисдикції та передається іншому суду1. Необхідно враховувати, що угода сторін про підсудність спору не може змінювати виняткову підсудність.

Іноземні особи оплачують позовну заяву судовим збором і несуть інші судові витрати нарівні з громадянами України.