Сфера внутрішніх справ як об'єкт управління в адміністративному праві традиційно розглядається як сукупність суспільних відносин, що складається в процесі: по-перше, охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку; по-друге, зміцнення законності, профілактики і запобігання правопорушенням; по-третє, надання соціальної та правової допомоги громадянам і адміністративних послуг населенню.

Суспільні відносини у сфері внутрішніх справ значною мірою регулюються нормами адміністративного права, зокрема, законами України від 20 грудня 1990 р. "Про міліцію"[244], від 18 лютого 1992 р. "Про оперативно-розшукову діяльність"[245], від 30 червня 1993 р. "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"[246], від 24 січня 1995 р. "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх"[247], від 1 грудня 1994 р. "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі"[248], від 15 листопада 2001 р. "Про попередження насильства в сім'ї"[249] та ін. Відповідно до п. 17 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи національної безпеки та забезпечення громадського порядку. Забезпечення громадського порядку та громадської безпеки належить до сфери завдань публічної влади: Президента України як гаранта державного суверенітету та додержання
 

 
прав людини і громадянина, Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. В широкому розумінні забезпечення громадського порядку, громадської безпеки та спокою громадян є завданням як державних, так і недержавних організацій, наприклад, громадських формувань і окремих громадян згідно із Законом України від 22 червня 2000 р. "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону"[250].

Президент України як глава держави виконує у сфері її внутрішніх справ нормотворчу, представницьку, координаційну, контролюючу, установчу, охоронну та деякі інші функції. Наприклад, видає укази, спрямовані на регулювання суспільних відносин у сфері внутрішніх справ, забезпечення й охорону громадського порядку, посилення боротьби зі злочинністю та ін. Для прикладу наведемо декілька указів Президента України: від 4 жовтня 2006 р. "Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України"[251], від 18 січня 2001 р. "Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку"[252], від 22 січня 2001 р. "Про утворення місцевої міліції"[253], від 10 грудня 2001 р. "Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом"[254], від 6 лютого 2003 р. "Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією"[255] тощо.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, що спрямовує, координує і контролює у сфері внутрішніх справ діяльність не тільки МВС України, а й інших міністерств, центральних та інших органів виконавчої влади з урахуванням криміногенної ситуації, соціально-політичних, економічних та інших умов і обставин, що склалися в державі на той чи інший час, здійснює заходи щодо забезпечення законності, охорони громадського порядку, захисту прав і свобод громадян, боротьби зі злочинністю, поєднуючи, направляючи і координуючи в цій сфері діяльність різних органів виконавчої влади і здійснюючи загальне керівництво у сфері внутрішніх справ. Для прикладу наведемо декілька постанов Кабінету Міністрів України: від 27 лютого 1991 р. "Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку"[256] від 5 липня 1993 р. "Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю"[257], від 14 квітня 1997 р. "Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ"[258], від 10 жовтня 2001 р. "Про правила дорожнього руху"[259], від 20 червня 2000 р. "Про утворення експертної служби Міністерства внутрішніх справ"[260], від 29 березня 2002 р. "Про затвердження Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів"[261], від 14 червня 2002 р. "Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб"[262], від 10 серпня 1993 р. "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності"[263] та ін.

Безпосереднє управління внутрішніми справами в Україні традиційно покладено на МВС України та органи внутрішніх справ, що утворюють його структуру. У зв'язку з цим доречно, на нашу думку, згадати, що за радянські часи ця сфера практично повністю (за винятком окремих випадків, передбачених законом) була об'єктом управління МВС України. Докорінна перебудова держави, що розпочалася з моменту здобуття Україною своєї незалежності і продовжує відбуватися й нині, дещо порушила традиційний погляд на МВС як на раніше практично єдиний і головний суб'єкт управління цією сферою, з'явилися й інші суб'єкти управління. Було прийнято низку законів та інших нормативно-правових актів, що внесли певні зміни і доповнення до кількісно-якісної структури МВС України, та організаційно-правові основи його функціонування[264].

Одним з основних нормативно-правових актів, що безпосередньо встановлює і регулює правове положення та основні напрямки діяльності МВС України, її організаційно-правові основи, основні завдання, права і обов'язки, систему і структуру МВС України, є Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 р.1 Згідно з ним МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, і головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, захисту об'єктів права власності, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, безпеки дорожнього руху, громадянства, імміграційної та паспортної роботи, протидії незаконній міграції. Гранична чисельність працівників МВС України затверджується Кабінетом Міністрів України. Структуру центрального апарату МВС України затверджує Міністр за погодженням з Президентом України. Положення про структурні підрозділи центрального апарату МВС України затверджує Міністр.