Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури МВС України і представляє його найважливіші напрями діяльності, що відіграють провідну роль у загальнодержавній системі забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю й іншими правопорушеннями. Правовий статус міліції визначено Законом України від 20 грудня 1990 р. "Про міліцію" (зі змінами та доповненнями, внесеними на сьогодні більш ніж 24 законами України)[271].

Міліція в Україні - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Основні завдання, що стоять перед міліцією: забез-
 

 
печення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона й забезпечення і громадського порядку; виявлення та розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам; сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків. Міліція виконує такі функції й основні види діяльності: адміністративну; профілактичну; оперативно-розшукову; кримінально-процесуальну; виконавчу; охоронну (на договірних засадах).

Адміністративна діяльність стоїть на першому місці за своїм значенням і обсягами, в її реалізації задіяно більшість працівників органів внутрішніх справ, тому й зупинимося на ній більш докладно порівняно з іншими видами. Адміністративну діяльність можна визначити як специфічну, виконавчо-розпорядчу, підзаконну, державно-владну діяльність з організації та здійснення охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, попередження і припинення злочинів та інших правопорушень. Її здійснюють служби і підрозділи міліції громадської безпеки, а саме: патрульно-постова служба, служба дільничних інспекторів, підрозділів, що організують роботу спеціальних установ (приймальників-розподільників), Державтоінспекція, відділи дозвільної системи та ін.

Профілактична діяльність стоїть на другому місці за своїм значенням і обсягами, в її реалізації також може бути задіяна за необхідністю значна кількість працівників ОВС як планово, так і ситуативно залежно від стану оперативної обстановки в країні, окремому регіоні чи на конкретному кримінологічному об'єкті. Профілактична діяльність у широкому розумінні полягає в здійсненні заходів щодо завчасного виявлення та усунення об'єктивних і суб'єктивних причин та умов, що породжують злочини та інші правопорушення і сприяють їх вчиненню. Її здійснюють усі служби і підрозділи міліції й регулюють закони та відомчі нормативні акти, що регламентують діяльність міліції, у першу чергу, служб і підрозділів кримінальної міліції та міліції громадської безпеки тощо[272].
 

 
Оперативно-розшукову діяльність міліції регулюють норми різних галузей права: адміністративного, кримінального, кримінально- процесуального тощо1. Цю діяльність здійснюють оперативні підрозділи органів внутрішніх справ: кримінальна та спеціальна міліція, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю тощо.

Кримінально-процесуальну діяльність міліції регулює кримінально-процесуальне законодавство. Її здійснюють різні служби і підрозділи кримінальної міліції, міліції громадської безпеки тощо.

Міліція виконує всі види своєї діяльності і поставлені перед нею завдання неупереджено, у точній відповідності із законом. Жодні виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування. Міліція повинна поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При зверненні до громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт. Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого. Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, і зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу.

Міліція: 1) забезпечує затриманим та заарештованим (узятим під варту) особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих (взятих під варту) осіб; 2) негайно, але не пізніш як через дві години після затримання або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимоги - захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання; 3) забезпечує харчування затриманих осіб три рази на добу за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України; 4) у разі необхідності вживає заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (узятим під варту) особам; 5) у разі заявленої затриманими або заарештованими (взятими під варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника працівники міліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника, а про заявлені вимоги про залучення захисника або про відмову у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про арешт (взяття під варту) робиться відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої або заарештованої (взятої під варту) особи.

У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених законом, особа, права якої були порушені, та (або) її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку. При цьому такі особи звільняються від сплати державного мита, а працівники органів міліції в межах, встановлених законом, несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю. Відшкодуванню підлягають у повному обсязі: 1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок незаконних дій або бездіяльності працівників міліції; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не одержав відповідно до цієї частки, інші цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в натурі та в тому ж стані стало неможливим; 3) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; 4) моральна шкода.

Міліція складається з таких основних підрозділів: кримінальна міліція; міліція громадської безпеки; місцева міліція; транспортна міліція; державна автомобільна інспекція; міліція охорони; судова міліція; спеціальна міліція. Права і обов'язки, організація роботи та структура всіх підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України у відповідності до чинного законодавства. У своїй діяльності міліція підпорядковується МВС України, а Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України.
 

 
Кримінальна міліція здійснює боротьбу із загальнокримінальною злочинністю: вбивствами, крадіжками, пограбуваннями, розбійними нападами, проституцією, розповсюдженням СНІДу, правопорушеннями, пов'язаними з іноземцями, тощо. Крім цього кримінальна міліція займається розшуком злочинців та осіб, які зникли безвісти; здійснює заходи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків; зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми; зі злочинністю в паливно-енергетичному комплексі; інших базових галузях економіки; державних бюджетних установах; на споживчому ринку та в аграрному секторі економіки; в процесі приватизації; економічної реформи й оподаткування та ін.[273]

Міліція громадської безпеки. Коло обов'язків та перелік завдань, функцій та напрямків діяльності міліції громадської безпеки досить велике та різноманітне. Її підрозділи забезпечують надійну охорону громадського порядку та громадської безпеки, захист прав і свобод людини і громадянина, ефективну протидію злочинності й попередження та припинення правопорушень у містах та інших населених пунктах; здійснюють провадження в справах про адміністративні правопорушення; реалізують за необхідністю карантинні ветеринарні заходи тощо. Значну роль в охороні громадського порядку міліції громадської безпеки відіграє служба охорони громадського порядку, до якої входять, зокрема, підрозділи патрульно-постової служби та "Беркут". Патрульно-постова служба здійснює нагляд за виконанням окремими громадянами і посадовими особами правил, що регулюють громадський порядок, з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, а також притягнення правопорушників до відповідаль- ності[274]. Міліція громадської безпеки організовує роботу спеціальних установ, а саме: приймальників-розподільників для затриманих за бродяжництво та спеціальних приймальників для осіб, підданих адміністративному арешту. Особливо великого значення сьогодні в діяльності міліції громадської безпеки набуває робота дільничних інспек-
 

 
торів міліції, які забезпечують безпеку громадян і громадський порядок на закріплених за ними дільницях[275].