Управління є особливою соціальною функцією та необхідною умовою розвитку суспільства як самодостатньої системи і здійснюється у відповідних державних чи недержавних формах шляхом організаційної діяльності спеціально створюваних для цього органів.

Управління - це діяльність людей - суб'єктів управління, яка може бути охарактеризована як цілеспрямована сукупність дій, що забезпечують погодження і координацію спільної праці з метою досягнення суспільно значущих цілей та вирішення поставлених завдань.

Різноманітність об'єктів управління дає можливість виділити основні його види: соціальне, технічне та біологічне.

Соціальне управління - діяльність людей, їх громадських і державних об'єднань, управління людини людиною, в цілому суспільством.

Технічне управління пов'язане зі створенням людьми, їх об'єднаннями машин і механізмів, а також "управлінням ними" з метою полегшення умов праці.
 

 
Біологічне управління спрямоване на використання об'єктивних законів природи, що відкриваються біологічними науками для створення нових сортів рослин і порід тварин.

Слід зазначити, що технічне і біологічне управління здійснюються в рамках соціального, оскільки всі види управління пов'язані з об'єднанням зусиль людей для досягнення відповідних цілей, але мають різну спрямованість (об'єкт).

Основними елементами управління є суб'єкт та об'єкт (який діє на засадах самоорганізації), що взаємодіють на різних щаблях ієрархії через управляючий (керуючий) вплив суб'єкта на об'єкт.

Разом з тим доцільно підкреслити, що в межах соціального управління за певних обставин суб'єкт управлінської діяльності може стати об'єктом управління з боку іншого учасника (суб'єкта) управлінських відносин, а об'єкт управління - виконувати функції суб'єкта відносно іншого учасника (об'єкта) управлінських відносин. Так, голова обласної державної адміністрації є суб'єктом управління відносно голови районної державної адміністрації і об'єктом управління відносно Президента України як глави держави.

Для правильного розуміння управління як соціального явища слід виходити із змісту управлінської діяльності як функції організованих систем, створених для забезпечення взаємодії складаючих їх елементів, що підтримують необхідний режим роботи з метою досягнення поставлених цілей і завдань внутрішнього та міжсистемного характеру.

Соціальному управлінню притаманні всі названі елементи. Проте слід ураховувати особливості соціальної сфери, де управлінські зв'язки реалізуються через відносини людей, що виявляються в організації суспільного життя. В найбільш загальному плані соціальне управління, управління суспільством в цілому можна розуміти як механізм організації громадських зв 'язків, що здійснюються всіма державними інституціями, незалежно від конкретного призначення, органами місцевого самоврядування, а також об'єднаннями громадян. Виходячи із цього соціальне управління:

•  виявляється через спільну діяльність людей, організовує їх для такої діяльності у відповідні колективи та організаційно оформлює;
•  своїм головним призначенням має впорядкування та врегулювання спільної діяльності шляхом забезпечення погоджених індивідуальних дій учасників такої діяльності через вплив на їх поведінку (волю);
•  виступає в ролі регулятора управлінських взаємовідносин, що виникають між суб'єктом та об'єктом у процесі практичної реалізації функцій соціального управління;
•  є владним, оскільки базується на підпорядкуванні волі учасників управлінських відносин - суб'єкт формує та реалізує волю, а об'єкт їй підкоряється;
•  має особливий механізм реалізації через організаційно оформлені групи людей, якими виступають органи виконавчої влади (державного управління), органи місцевого самоврядування та об'єднання громадян або уповноважені особи цих організацій.

Соціальне управління має специфічне призначення, особливі форми здійснення та організації суспільних зв'язків. У широкому розумінні, як уже зазначалося, управлінські завдання та функції реалізують всі державні органи, незалежно від їх призначення, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян. У зв'язку з цим соціальне управління прийнято поділяти на громадське, що здійснюється об'єднаннями громадян, іншими недержавними організаціями, муніципальне (регіональне), яке здійснюється органами місцевого самоврядування, та державне, під яким розуміється специфічний вид державної діяльності - виконавча та розпорядча діяльність, функціонування якої пов'язане з самостійною гілкою державної влади - виконавчою та формуванням особливої правової галузі - адміністративного права.

Слід також зауважити, що управлінські зв'язки простежуються і в діяльності законодавчого органу - Верховної Ради України, судовій та прокурорській системах, але вони є внутрішніми, організаційно- правовими, пов'язаними з управлінням своєю системою.

У системі соціального управління особливе місце посідає місцеве самоврядування (його ще називають муніципальним управлінням), яке є правом територіальної громади - жителів села (декількох сіл), селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи), сільських, селищних міських голів.

Функції регіонального управління покладаються на обласні, районні, міські - міст Києва та Севастополя державні адміністрації (районні адміністрації цих міст), а також обласні, районні ради, Київську та
 

 
Севастопольську міські ради, районні ради в цих містах та їх виконавчі органи.

Об'єднання громадян та інші недержавні організації здійснюють управління на основі своїх статутів, положень у межах Конституції та законів України.