Під більш тяжким слід розуміти обвинувачення в більш тяжкому злочині (тобто за який може бути призначено більш суворе покарання, ніж за той, який було вказано слідчим в обвинувальному висновку), в нових фактах злочинної діяльності, які раніше не інкримінувались, в закінченому злочині замість приготування чи замаху, в безпосередній участі у вчинені злочину замість переховування, тощо.  В усіх цих випадках справа направляється слідчому для додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення. Прокурор вносить зміни до обвинувального висновку своєю вмотивованою постановою, копія якої разом з копією обвинувального висновку вручається обвинуваченому після віддання його до суду, а також слідчому, що склав обвинувальний висновок, щоб звернути його увагу на допущені помилки.

Стаття 232. Направлення прокурором справи до суду. Прокурор або  його   заступник,   затвердивши   обвинувальний висновок,  складений  слідчим,  або  склавши  новий  обвинувальний висновок,  направляє  справу  до  суду,  якому  вона  підсудна,  і повідомляє  суд  про  те,  чи  вважає він за потрібне підтримувати державне обвинувачення. Одночасно з   цим  прокурор  або  його  заступник  повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлена справа. У   виняткових  випадках  в  разі  особливої  складності  або важливості справи, що підсудна районному (міському),  міжрайонному

(окружному), військовому суду гарнізону, прокурор Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд відповідно Верховному суду Республіки Крим, обласному,  Київському

чи Севастопольському  міським  судам,  військовому  суду  регіону, Військово-морських  Сил.  На цих же підставах Генеральний прокурор України  і  його   заступник  можуть  направити  справу,  підсудну нижчестоящому  суду,  на розгляд Верховного Суду України. Генеральний прокурор   України,  прокурори  Республіки  Крим, областей,  міста  Києва  і  прирівняні  до   них   прокурори,   їх заступники,  районні,  міські та прирівняні до них прокурори мають право відкликати із суду кримінальну справу, по якій обвинувачений не  відданий  до  суду.

Надсилаючи справу до суду, прокурор керується правилами про підсудність, які передбачені ст33, 34-37, 39, 40 КПК, а також ч3 ст232 КПК, котра як виняток із загальних правил про предметну підсудність дозволяє направити справу, підсудну нижчестоящому суду, на розгляд вищестоящому суду, враховуючи її особливу складність або важливість. Згідно ст36 ЗУ про прокуратуру прокурор бере участь у судовому розгляді кримінальних справ залежно від характеру і ступеня небезпечності діяння. Повідомлення обвинуваченого про те, до якого суду направлена справа, забезпечує йому можливість вчасно заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в суді (ст255 КПК),а також з інших питань. Якщо в клопотанні або скарзі, які надійшли до прокурора повідомляється про порушення закону з боку слідчого, прокурор повинен перевірити ці повідомлення і вжити всіх можливих наданий час заходів до усунення порушень закону, відкликавши в разі необхідності із суду кримінальну справу, якщо рішення про віддання обвинуваченого до суду ще не було прийнято.

Стаття 232-1. Дії прокурора по справах про застосування  до неповнолітніх  примусових   заходів  виховного характеру. Одержавши  від  слідчого  закриту  кримінальну  справу,    що надійшла  в  порядку,  передбаченому  статтями  7-3  або  9  цього Кодексу, прокурор  перевіряє  повноту  проведеного  розслідування, законність постанови і приймає одне з таких рішень: 1) дає письмову  згоду  з  постановою  слідчого  і  направляє справу до  суду  для  застосування  примусових  заходів  виховного характеру; 2) скасовує постанову  слідчого  і  повертає  йому  справу  з письмовими вказівками; 3) змінює постанову слідчого або виносить нову постанову.

Стаття 233. Строк розгляду прокурором справ, що надійшли від органів дізнання або слідчого.      Одержавши справу  від органу дізнання або слідчого,  прокурор зобов'язаний протягом не більше п'яти  днів  розглянути  справу  і дати їй належне спрямування.

Передбачений цією статтею строк обчислюється з моменту надходження справи до прокурора і закінчується направленням її слідчому (ч1 ст109 КПК), до суду або прийняттям іншого рішення (ст229 КПК). Він не включається до строку попереднього слідства (ч1 ст120 КПК). У передбачений ст233 КПК строк прокурор повинен вирішити питання про законність і обґрунтованість постанови слідчого про закриття справи зі звільненням особи від кримінальної відповідальності в порядку статей 7-10 КПК.