КПК. Стаття 79.  Зберігання речових доказів. Речові докази  повинні  бути  уважно оглянуті,  по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи  постановою   особи,  яка  провадить  дізнання,  слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі, за  винятком  громіздких  предметів,  які  зберігаються  в органах дізнання,  попереднього слідства і  в  суді  або  передаються  для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації. При передачі   справи   від   одного   органу   дізнання   чи попереднього слідства до іншого, направленні справи прокуророві чи до суду,  а так само при передачі справи з одного суду  до  іншого речові докази передаються разом із справою. В окремих випадках речові докази  можуть  бути  до  вирішення справи в суді повернуті їх володільцям,  якщо це можливо без шкоди для успішного провадження в справі.

Стаття 80. Строки зберігання речових доказів. Речові докази зберігаються до набрання вироком законної  сили або  до  закінчення  строку  оскарження  постанови  чи  ухвали про закриття справи.     Документи -  речові  докази  повинні зберігатися весь час при справі,  а  заінтересованим  особам,  підприємствам,  установам  і організаціям за їх клопотанням видаються копії цих документів. У тих випадках,  коли виникає спір  про  право  власності  на предмети,  які є речовими доказами,  вони зберігаються поки набере законної сили рішення суду,  винесене по даному  спору  в  порядку

цивільного судочинства. Речові докази,  які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути   повернуті   володільцеві,   негайно   здаються  відповідним державним або  кооперативним  організаціям  для  реалізації.  Коли потім  виникне  необхідність  у  поверненні  речових  доказів,  то

організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують  їх  вартість  по  державних цінах,  що існують в момент повернення.

Стаття 81. Вирішення питання про речові докази. Питання про речові докази  вирішується  вироком,  ухвалою  чи постановою   суду   або   постановою  органу  дізнання,  слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому: 1) знаряддя     злочину,    що    належать    обвинуваченому, конфіскуються; 2) речі,  вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються;      3) речі,  які  не  мають  ніякої  цінності  і  не можуть бути використані,  знищуються,  а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм; 4) гроші,  цінності та інші речі,  нажиті  злочинним  шляхом, передаються в доход держави; 5) гроші,  цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій,   повертаються   їх   законним  володільцям,  а  якщо  їх  не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у  власність держави. Спір про  належність   речей,   що  підлягають   поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.