В Україні сформовано певні правові та організаційні засади управління інформаційними ресурсами, закріплені перш за все в Конституції (ст. 34) та законодавчих актах України. Закон України "Про інформацію" розвиває конституційні засади права на інформацію, закладає основи інформаційної діяльності та закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації, забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації (ст. 2).

Відповідно до Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки, затверджених Законом України від 9 січня 2007 р.[332], одним із пріоритетних напрямків розвитку інформаційного суспільства є розвиток загальнодоступної інформаційної інфраструктури держави, яка має формуватися, зокрема, шляхом розвитку національної, галузевих та регіональних інформаційних систем, мереж та електронних ресурсів, інформаційно-аналітичних систем органів державної влади та органів місцевого самоврядування; створення в електронній формі архівних, бібліотечних, музейних фондів та інших фондів закладів культури, формування відповідних інформаційно-бібліотечних та інформаційноь-пошукових систем з історії, культури, народної творчості, сучасного мистецтва України тощо.

В Україні діє розвинена законодавча база здійснення державного управління інформаційними ресурсами: прийнято близько 600 законів та постанов Верховної Ради України, які прямо чи опосередковано регулюють інформаційні відносини у різних галузях суспільного життя. Окремі питання інформаційних відносин врегульовано також в указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, численних нормативних актах міністерств та інших центральних органів виконавої влади тощо. Тому правомірним є визнання за необхідне кодифікації інформаційного законодавства шляхом прийняття Інформаційного кодексу України (п. 2 розділу ІІІ Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки).

Правові й організаційні засади управління інформацією закріплено також у низці законодавчих актів про окремі галузі, види, форми та засоби інформації, міжнародних договорах та угодах, ратифікованих Україною, а також у принципах і нормах міжнародного права. Серед них найважливішими є закони України "Про Національну програму інформатизації"[333], "Про Національну систему конфіденційного зв'язку"[334], "Про захист інформації в автоматизованих системах"[335], "Про державну таємницю"[336], "Про інформаційні агентства"[337], "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"[338], "Про телебачення і радіомовлення"[339], "Про науково-технічну інформацію"[340], "Про державну статистику"[341],"Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації"[342] та ін.

Укази Президента України створюють правове підґрунтя для становлення і розвитку інформаційних ресурсів у нашій державі. Йдеться перш за все про Указ Президента України від 31 липня 2000 р. "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні"[343], відповідно до якого забезпечення широкого доступу до цієї мережі громадян і юридичних осіб, належне представлення в ній національних інформаційних ресурсів є одним із пріоритетних напрямків державної політики у сфері інформатизації, задоволення конституційних прав громадян на інформацію, побудови відкритого демократичного суспільства. Указом визначено основні завдання розвитку цієї інформаційної мережі і шляхи їх вирішення.

На підставі Указу Президента України від 24 вересня 2001 р. "Про деякі заходи щодо захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних"[344] Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підключення до глобальних мереж передачі даних[345] і запровадив облік підприємств (операторів), які надають послуги з доступу до таких мереж передачі даних органам виконавчої влади, іншим підприємствам, установам та організаціям, які одержують, обробляють, поширюють і зберігають інформацію, що є об'єктом державної власності, та охороняється законом.

У підзаконних актах Кабінету Міністрів України розкривається механізм реалізації положень інформаційних законів. Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 р. затверджено Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів[346]. Відповідно до ст. 56 Закону України "Про тваринний світ" постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1994 р. затверджено Положення про порядок ведення державного кадастру тваринного світу[347] та ін.

Нормотворча діяльність Кабінету Міністрів України також спрямована на забезпечення правового підґрунтя для розвитку державних інформаційних ресурсів. Так, на виконання Указів Президента України від 31 липня 2000 р. "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" та від 17 травня 2001 р. "Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади"[348] Кабінет Міністрів України затвердив Порядок оприлюднення в мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади[349] і зобов'язав міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів АРК, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації забезпечити розміщення і постійне оновлення інформації на власних веб-сайтах.

На виконання Указу Президента України від 1 серпня 2002 р. "Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади"[350] Кабінет Міністрів України затвердив заходи щодо створення інформаційної системи "Електронний Уряд"[351], яка має забезпечити взаємодію органів виконавчої влади між собою, з громадянами та юридичними особами на основі сучасних інформаційних технологій. Центральною частиною цієї системи є єдиний веб-портал органів виконавчої влади, призначений для інтеграції веб-сайтів, електронних інформаційних систем та ресурсів органів виконавчої влади і надання інформаційних та інших послуг з використанням мережі Інтернет.

Особливості організації обігу окремих видів інформаційних ресурсів у певних галузях та сферах державного управління закріплено у числених відомчих нормативних актах Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету телебачення і радіомовлення, інших центральних органів виконавчої влади. Так, наказом Мінтрансзв'язку від 19 квітня 2007 р. затверджено Положення про Науково-технічну раду Національної програми інформатизації та склад цієї ради[352]; наказом начальника Держдепартаменту морського і річкового транспорту Мінтрансзв'язку від 16 травня 2005 р. - Інструкцію про порядок інформаційного забезпечення Укрморрічфлоту щодо випадків порушення стану морської безпеки[353] та ін.

З метою вдосконалення інформаційного забезпечення державних органів, підприємств, установ та організацій, громадських організацій та громадян у сфері стандартизації, метрології і сертифікації наказом Держкомітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 13 липня 1995 р. затверджено Положення про Національний інформаційний центр із стандартизації та сертифікації Міжнародної інформаційної мережі ISONET[354]; наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 липня 2002 р. № 265 - Положення про веб-сайт МОЗ України[355] та ін.