Крім загальних умов відбування покарання, що містяться у главі 17 КВК України (статті 107-117) і які поширюються на всі види виправних колоній, КВК України встановлює і певні особливості відбування покарання в різних видах колоній, які встановлені главою 20 КВК України (статті 138-140).

Найбільш сприятливі умови відбування покарання для засуджених установлюються у колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Згідно із ч. 3 ст. 138 КВК України у такого виду колоніях встановлюється режим, передбачений для засуджених, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній (ч. 2 ст. 99 КВК України). Це означає, що засуджені, які відбувають покарання у таких колоніях:

•  тримаються під наглядом, а на території житлової зони - під охороною;
•  у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території колонії;
•  з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією колонії, але в межах населеного пункту, якщо це

251

необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням;

•  можуть носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження;
•  мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць;
•  після відбуття шести місяців покарання в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім'ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство.

У колоніях же мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього й максимального рівнів безпеки особливості відбування покарання проявляються у такому:

1.  витрачанні на місяць різної суми грошей, зароблених у виправній колонії, для придбання продуктів харчування й предметів першої потреби (ст. 108 КВК України);
2.  отриманні права на поліпшення умов тримання (ст. 100 КВК України);
3.  різних умовах ізоляції засуджених у межах однієї виправної колонії (ч. 1 ст. 102 КВК України).

Зокрема, засуджені мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування й предметів першої потреби гроші у сумі:

•  до 100 % мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;
•  до 80 % мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях середнього рівня безпеки;
•  до 70 % мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях максимального рівня безпеки.

Поліпшення умов тримання у виправних колоніях залежить від таких підстав: 1) сумлінної поведінки; 2) сумлінного ставлення до праці; 3) строку відбування покарання; 4) перебування у дільниці ресоціалізації виправної колонії.

Право на поліпшення умов тримання у виправних колоніях передбачає дозвіл на додаткове витрачання грошей на місяць у сумі:

•  50 % мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;

•  40 % мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях середнього рівня безпеки;
•  30 % мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях максимального рівня безпеки.

Причому таке право може бути надане після відбуття:

•  не менше однієї третини строку покарання - у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;
•  не менше половини строку покарання - у виправних колоніях середнього і максимального рівня безпеки.

У виправних колоніях мінімального і середнього рівнів безпеки засуджені тримаються у звичайних житлових приміщеннях з дотриманням вимог роздільного тримання, встановлених ст. 92 КВК України.