У процесі відбування покарання у виді обмеження волі до засуджених застосовуються заходи як заохочення, так і стягнення.

Заходи заохочення є важливою умовою закріплення позитивних змін в особистості засуджених. Стаття 67 КВК України встановлює 142
 

 
шість видів заохочень, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі: 1) подяка; 2) нагородження похвальною грамотою;

1.  грошова премія; 4) нагородження подарунком; 5) дострокове зняття раніше накладеного стягнення; 6) дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні (не більше одного разу на місяць).

При цьому враховуються дві підстави застосування таких заходів: 1) сумлінна поведінка; 2) сумлінне ставлення до праці. Під сумлінною поведінкою розуміється виконання покладених на засудженого обов'язків, дотримання правил громадського порядку, правил проживання, норм законодавства та вимог адміністрації виправного центру; сумлінним ставленням до праці є виконання поставлених завдань якісно й у встановлений строк, відсутність порушень трудової дисципліни, належне виконання трудових обов'язків тощо. Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою й ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно- дострокового звільнення від відбування покарання.

При заохоченні адміністрацією виправного центру до засудженого застосовується один захід заохочення. Проте власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом до засуджених, які у них працюють, можуть додатково застосовуватися заходи заохочення, що передбачені законодавством про працю.

Заходами стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі, є: 1) попередження; 2) догана; 3) сувора догана;

1.  заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців;
2.  заборона виходу за межі виправного центру у вільний від роботи час на строк до трьох місяців; 6) поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб. При цьому засудженим, яким заборонений вихід за межі гуртожитку у вільний від роботи час, протягом строку дії заборони вихід із гуртожитку може бути дозволений у виняткових випадках і на встановлений час для одержання медичної допомоги; придбання продуктів харчування й предметів першої потреби; відвідання лазні, пральні або перукарні; одержання поштових відправлень; відвідання установ і організацій, навчальних закладів. Стаття 69 КВК України встановлює також дві підстави застосування заходів стягнення: 1) порушення трудової дисципліни; 2) порушення встановленого порядку відбування покарання.

 
При призначенні заходів стягнення враховуються мотиви й обставини вчинення порушення, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого по суті проступку, оскільки накладені стягнення мають відповідати тяжкості й характеру проступку засудженого. Стягнення може бути накладене тільки на особу, яка вчинила проступок, не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилася перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців із дня вчинення проступку. Накладене стягнення звертається до виконання, як правило, негайно, але не пізніше одного місяця з дня його накладення.

Якщо протягом шести місяців із дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення. Накладене в цей період нове стягнення на засудженого перериває перебіг зазначеного строку і його обчислення продовжується знову з дня відбуття останнього стягнення.

Стосовно особи, яка самовільно залишила місце обмеження волі або злісно ухиляється від робіт, або систематично порушує громадський порядок чи встановлені правила проживання, адміністрація виправного центру надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 390 КК України.

Правом застосування заходів заохочення й стягнення до осіб, засуджених до обмеження волі, користуються у повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру й начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру.

Заступник начальника виправного центру має право застосовувати заходи заохочення у виді: 1) оголошення подяки, 2) дострокового зняття раніше накладеного ним стягнення і 3) дозволу на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі і вихідні дні, а також заходи стягнення у виді: 1) попередження, 2) догани і 3)суворої догани.

Начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру має право застосовувати заходи заохочення у виді: 1) оголошення подяки і 2) дострокового зняття раніше накладеного ним стягнення, а також заходи стягнення у виді; 1) попередження, 2) догани і 3)суворої догани.

Заходи заохочення і стягнення накладаються письмово й усно та відображаються в особовій справі засудженого.

144

Питання та завдання для самоконтролю

1.  Що являє собою виправний центр?
2.  Яким чином направляються засуджені до обмеження волі до виправних центрів?
3.  Поясніть правовий статус осіб, засуджених до обмеження волі.
4.  Чи мають засуджені до обмеження волі право на короткочасні виїзди за межі виправного центру?
5.  В якому обсязі на засуджених до обмеження волі поширюється законодавство про працю?
6.  Які заходи заохочення і стягнення застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі?
7.  Який порядок застосування заходів заохочення і стягнення до осіб, засуджених до обмеження волі, і які посадові особи мають право їх застосовувати?