Єдність у визначенні походження понятгя "адвокат" відсутня. Етимологічне значення терміну ,адвокат, (покликаний, запрошений) походить від латинського коріння "адвокатує двоцере" - звати на допомогу. Advokatus (advokare) - процесуальний помічник сторони, що підтримує її своїм особистим авторитетом і юридичними порадами. Оксфордський словник дає гри основні варіанти перекладу слова "advocate": 1) захисник (defender); 2) прихильник (supporter): 3) адвокат (lawyer).

Вперше звернулися до цієї проблеми російські вчені і назвали науку про адвокатуру адвакатологією. Таким чином, сьогодні, враховуючи правовий зміст і соціальні форми ,і икжатури, можна говорити про виділення нової галузі знань, якою є адвокатура. Деякі автори підносять науку про адвокатуру до спеціальних галузей юридичної науки. До предмету даної науки входять уявлення і ідеї про адвокатуру, питання організації адвокатської діяльності, які повинні досліджуватися і осмислюватися на теоретичному рівні, що дає МОЖЛИВІСТЬ прої позувати подальший розвиток цієї правової інституції. Оскільки без теоретичних знань, які направлені на вирішення питань щодо необхідності реформування адвокатури, подальший розпиток адвокатури неможливий.

Відомо, що самостійна наука характеризується особливим предметом пізнання і системою викладу знань. Предметом науки про адвокатуру є те. що вона вивчає. Ця наука досліджує правові, соціальні явища, що закладені в адвокатурі, закономіності їх виникнення (історчипі аспекти) і перспективи розвитку і реформування адвокатури, тобто саму адвокатуру як соціально-правовий феномен, який узаконений державою. Предметом ж вивчення дисципліни є вивчення побудови та діяльності адвокатури.

І Іаука про адвокатуру вивчає інститут адвокатури не тільки в становленні і динаміці, але і питання про суб'єктів, її здійснюючих, вимоги до них, принципи і умови її ведення. До предмету і методу науки про адвокатуру відноситься вивчення правових норм, регулюючих організацію і діяльність адвокатури, тобто законодавство про адвокатуру і адвокатську діяльність.

Систему зазначеної навчальної дисципліни, в основному, пропонують за структурною побудовою на Загальну і Особливу частини. При цьому Загальна частина курсу "Адвокатура України" включає наукові знання про адвокатуру, історію виникнення і розвитку адвокатури, організацію адвокатури в Україні і адвокатську етику. Особлива ж частина присвячена процесуальній діяльності адвоката в Конституційному Суді України, в кримінальному процесі, в цивільному процесі, в господарському судочинстві, в нотаріальному процесі, у виконавчому виробництві, в Європейському Суді з прав людини. Інші автори відносять до Особливої частини регульовані правом і нормами професійної мор&ті способи, прийоми і методи надання адвокатами різних видів юридичної допомоги. Навчальним курсом передбачено вивчення поняття "адвокат", його правовий статус та типологія професійної діяльності. Вивчаються також порядок формування та функції адвокатури, її взаємодію з іншими правоохоронними органами та перспективи подальшого удосконалення.

Отже, хоча полеміка щодо науковості вчення про адвокатуру продовжується, ми пропонуємо обкреслити адвокатологію як самостійну науку в системі юридичних наук України.

ё

1. Наука про адвокатуру - це суспільна (юридична) галузь знань про закономірності виникнення, становлення, функціонування і подальшого розвитку адвокатури з метою виконання вищої соціальної мети держави, направленої на сприяння захисту прав, свобод і законних інтересів громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, а також юридичних осіб.
2. Інтеграція в адвокатології даних різних наук приводить до їх взаємного збагачення і вимагає поглибленого вивчення кожної науки.

ш

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: 1) походження і зміст терміну ,адвокат ,; 2) предмет і метод науки про адвокатуру та навчальної дисципліни: 3) розкрийте різницю між адвокатологісю як наукою і навчальною дисципліною ,Адвокатура України,; 4) покажіть взаемозв 'язок науки про адвокатуру та навчальної дисципліни з іншими юридичними науками та навчальними дисциплінами.