Професійна адвокатура в Україні сформувалася в польсько-литовський період (XIV- XVI ст. ст.). З XV ст. всі захисники називатися палестри (palestra - грец. місце для вправ). Перший Литовський статут 1529 р. вживає слово "advocatus", аіе воно торкається державних урядовців "війтів". Фактично функції адвоката виконував "прокуратор". Перші спроби упорядкувати справу судового захисту і чітко виділити адвокатську діяльність як професію була зроблена нормами Литовського статуту (1648 р. - кінець XVIII в.).

Вперше поняття "адвокат" в значенні захисника прав сторони було спожито в "Правах, по яких судиться маторуський народ" (1743 р.) у період гетьманщини на Україні До цього перший Литовський статут 1529 р. використовує термін "прокуратор", а слова, що зустрічаються, "адвокат" і "адвокатує" торкаються адміністративних службовців. Спочатку організація професійної адвокатури з'являється в міських судах, а потім - в загальних публічних. Отже, організаційне оформлення адвокатури на Україні стаю в XV ст, коли захисником могла бути людина, обізнана писане право, тобто професійний юрист.

За польською Конституцією 1678 р. як патроном (захисником), так і його помічником (депендентом) могли бути виключно шляхтичі і лише Конституція 1764 р. дещо пом'якшила це правило, допустившися в адвокатуру осіб різного соціального положення. Але це не торкалося випадків участі адвокатів в Коронному Трибуналі. Помічник патрона проходив стажування терміном 4 року, якщо він мав намір присвятити себе надалі правозахисник діяльності, а якщо

І І він не будував таких намірів, то стажування обмежувалося 3 роками. Так, в перший рік помічник тільки слухав мові адвокатів, упорядковував документи в канцелярії. А в подальші роки за дорученням патрона він вже робив самостійні виписки з матеріалів справи, готував і редагував позови, заяви, скарги, клопотання. Стажування завершувалося ухваленням присяги, після чого громадянин ставав патроном або меценатом (шаесепаз - покровитель наук і мистецтва). Кількість адвокатів була обмежена законом. Так, в XVIII в. польське законодавство встановило певну кількість адвокатів при кожній судовій інстанції: Коронному Трибуналі - ЗО, в асессорії - 12, в реферандарії - 12, у військовому департаменті - 16 адвокатів.

4

1. Українська адвокатура у період Х-ХІХ ст. ст. не отримала особливостей і специфічних рис.

2. У період X - першої половини XIX ст. ст. в Україні були відсутні нормативно-правові акти, які регламентували діяльність адвокатів.

3.   Замість адвокатів діяло, так зване, судове представництво.

4  3 другої половини XIX в. історія української адвокатури більшою мірою пов'язана з розвитком адвокатури в Росії.

{найдіть розгорнуті відповіді і повторіть: 1) визначте зміст термінів ,видики,, ,послухи,, ,війтів,, ,депендент,, ,меценас,; 2) розкрийте особливості "прокуратора" або "річника" як одного з перших видів професійних захисників в Україні.