Хоча холодна зброя використовується під час вчинення вбивств па замовлення порівняно не часто, найманці інколи дають перевагу саме їй. Ножі, кинджали, кортики, примітивні "заточки" використовуються кілерами підчас посадки в потяг, автобуси, трамваї, у підземних переходах, у ході "випадкових" зустрічей, за відсутності охоронців і за інших сприятливих ситуацій.

Коли використовуються як знаряддя вбивства транспортні засоби, частіше за все кілерами практикується наїзд на пішоходів або зіткнення легкового автомобіля жертви з набагато важчим транспортним засобом убивці (вантажний автомобіль, всюдихід тощо). Коли ж є вільний доступ до автомобіля наміченої жертви, то злочинці псують його (впливають на гальмівні пристрої, механізм керування), з тим щоб під час руху машини сталася ДТП із тяжкими наслідками. У ході реалізації цього способу вбивства його виконавці враховують особливості можливих маршрутів жертви, професіоналізм і реакцію водія на аварійну ситуацію і відповідно вносять корективи для досягнення запланованого результату.

Хоча різноманітні отруйні речовини, спеціальні хімічні препарати, сильнодіючі наркотики та інші схожі засоби використовуються для вчинення вбивств на замовлення не часто, їх застосування свідчить про суттєвий професіоналізм кілерів. За таких випадків вони мають надійні підходи до своїх жертв або ж погрібні контакти (стосунки) з їхнім оточенням, володіють інформацією про стан здоров'я намічених жертв і навіть певними знаннями відповідних розділів медицини. Як приклад можна навести вбивство відомого московського банкіра І. Ківіліді та його особистого секретаря 3. Ісмаїлової, яких було отруєно в серпні 1995 р. за допомоги порошку фосфорорганічних речовин, розсипаного у службовому кабінеті жертви.

Цей спосіб убивства специфічний тим, що слугує одночасно і способом приховування кримінального характеру настання смерті, оскільки патологоанатомічний аналіз зазвичай називає тільки безпосередню причину смерті - загострення певного соматичного захворювання (напад астми, гостра сердечна недостатність або ж, як у згаданому вище випадку, "швидкий розвиток набряку головного мозку").

Звичайно, є й інші способи вбивства на замовлення, такі як утоплення жертв, утоптування в асфальт, розчинення в кислоті (це способи, що їх полюбляють мафіозні структури), побутові ушкодження електрострумом і т. ін.

Спосіб приховування вбивства на замовлення чи його слідів. У більшості випадків злочинець залишає труп на місці вчинення злочину. Майже не буває випадків приховання трупів керівників великих підприємств, фінансово-кредитних установ, "авторитетів" злочинного світу.

Найбільш поширений спосіб приховування зв'язку між зброєю кілера і ним самим - залишення цієї зброї на місці вчинення вбивства або ж його викидання під час втечі. Це передбачається планом учинення вбивства на замовлення і виступає, як уже зазначалось, однією з виразних його ознак. Для ускладнення або унеможливлення встановлення зброї кілери її "шусту ють", тобто знищують ідентифікаційні ознаки (заводські номери та інше маркування).

Останнім часом є багато випадків використання кілерами зброї, спеціально пристосованої для вчинення вбивства на замовлення. Вона взагалі без жодного маркування, малогабаритна, обладнана найсучаснішими глушниками і прицілами, під час стрільби використовуються кулі зі зміщеним центром.

У ході вчинення замовних убивств злочинці частіше за все використовують викрадений транспорт, рідше - автомобілі, придбані за підробленими або чужими (викраденими, загубленими) документами. Інколи виконавці користуються і своїм транспортом, встановлюючи на ньому викрадені чи підроблені номерні знаки. Доволі часто після виконання замовлення вбивці, залишивши місце події, підпалюють автомобіль, знищуючи ще сліди і свого перебування у ньому. Звичними є випадки знищення кілерами свого одягу, головних уборів і взуття, щоби також ускладнити їх можливе майбутнє впізнавання у ньому, а також щоб попередити виявлення слідів пострілу та металізації.

Велику увагу організатори приділяють заходам щодо приховування й спотворення інформації про осіб виконавців і замовників убивства. Для цього підбираються оптимальні час, місце, зброя, враховуються інші чинники, що будуть забезпечувати швидкоплинність кримінальної акції, раптовість нападу, відсутність великої кількості очевидців, короткочасність перебування кілерів на місці злочину.

До способів, які ще більш утруднюють розслідування, можна віднести:

а)  залучення виконавців злочину з інших, за можливістю 
віддалених регіонів або ж навіть інших держав;

б)  лжесвідчення;

в)  створення штучного алібі;

г)  виїзд замовників до інших регіонів (або за кордон) ще 
до вчинення злочину, а виконавців - негайно після реалізації 
замовлення. З цією ж метою більшість кілерів йде на знищення водіїв, охоронців, співпрацівників, родичів і випадкових очевидців події.

Отже, можна резюмувати, що спосіб учинення вбивства на замовлення (у широкому розумінні) - одна з найбільш змістовних обставин справи, дослідження якої дозволяє значно опти-мізувати розкриття таких убивств.

Місце вчинетш злочину. Більшість (майже 41% від загальної кількості) вбивств на замовлення вчиняється за місцем проживання жертви. Злочинці для нападу обирають сходові площадки у під'їзді жертви, кабіни ліфтів, територію біля будинку чи під'їзду.

Доволі поширеними місцями таких убивств (близько 22%) слугують під'їзди будівель, де розташовано офіси потерпілих, автомобільні стоянки, магістралі й вулиці, якими рухаються автомобілі жертв, а також території біля входу в банки.

Третю позицію з поширеності вчинення таких убивств займають ресторани, бари, казино, нічні клуби та інші подібні заклади, а також прилеглі до них території (майже 20%).

Четверту позицію займають квартири і дачі потерпілих, їхніх друзів і знайомих, а також службові кабінети жертв злочину або їхніх бізнесових партнерів і колег (9%).

Решту (8%) становлять інші місця: узбіччя дороги, що найчастіше використовується під час застосування вибухових пристроїв; випадкові (заздалегідь не визначені) місця, наприклад, якщо використовується валіза-пастка, наповнена вибухівкою.

Час учинення вбивства на замовлення. Найчастіше вбивства цієї категорії відбуваються у проміжку між 8-10 годинами ранку будніх днів. У цей час потерпілі їдуть на службу, відвідують банки та офіси, своїх партнерів або клієнтів, йдуть у гараж за автомобілями, а інколи вигулюють собак.

Другий за поширеністю період нападу припадає на вечірній час, переважно між 18-20 годинами, коли потерпілі закінчують роботу, виходять зі своїх закладів, фірм, банків, повертаються додому, ставлять свої автомобілі в гаражі або на стоянки, беруть участь у різноманітних зустрічах і заходах. На ранкові й вечірні години припадає близько 60% всіх таких злочинів. На решту часу - близько 40% (за винятком періоду з першої години ночі до семи годин ранку), коли "замовні" вбивства майже не вчиняються.

Типові дані про потерпілих дозволяють вирізнити такі основні групи жертв убивств на замовлення:

1) особи, які обіймають керівні посади в бізнесі (президенти акціонерних товариств, керівники фінансово-кредитних установ, директори великих торговельних, промислових, будівельних фірм і комплексів) - 47%;

1. лідери і члени злочинних угруповань, "злодії в законі", інші "авторитети" злочинного середовища - 34%;
2. працівники правоохоронних і правозастосовних органів (прокуратури, МВС, СБ, судів, податкових служб та ін.) - більше 7%;
3. представники органів державної влади та управління, активні члени політичних партій та громадських рухів - близько 4%;
4. працівники засобів масової інформації (телебачення, радіо, друку) - більше 4%;

6)  інші особи - близько 4%.

Людину вбивають, здебільшого, не за зроблене, а за те, що вона могла би зробити, або вона реально заважає здійсненню планів замовника вбивства. Це може стосуватися різних сфер діяльності чи особистих стосунків.

Відоме правило розкриття вбивств - "від потерпілого до злочинця" має тут особливе евристичне (пошукове) значення. Саме тому з'ясування всіх даних про особу загиблого, сторін його діяльності, способу життя, зв'язків, зокрема й найбільш завуальованих, як із найближчим, так і з віддаленим оточенням, дозволить визначити оптимальні напрями розслідування, сконструювати й успішно перевірити перспективні версії.

Зрозуміло, що коло осіб, які могли бажати смерті потерпілому, може бути значним, одначе поверхнева перевірка версій є неприпустимою; кожна з них повинна бути відпрацьована якісно і до кінця.

Складність установлення зв'язків убитих полягає в тому, що багато з них інтегровані у кримінальні структури, активно діють у "тіньовій" економіці, є причетними до інших сфер злочинної та папівзлочигшої діяльності, а тому ретельно маскують свої найрізпоманітиі відносини та інтереси.

Виявлення всіх цих фактів та обставин дозволяє встановити безпосередній мотив убивства на замовлення, побудувати правильні загальну та окремі версії й розкрити злочин, діючи за правилом "від потерпілого - до мотиву вбивства, а потім до замовника та інших учасників злочину".

Типові дані про злочинців. Вбивство на замовлення характеризується складним злочинним переплетінням: замовник - кілер або замовник - посередник (декілька посередників) - кілер.

Замовники. Замовник ("наймач") зазвичай є ініціатором злочинної акції. Саме йому необхідно або вигідно фізичне усунення певної особи. Як замовники виступають комерційні партнери -бізнесмени, корумповані посадові особи, "авторитети" злочинного світу. Серед замовників - багато осіб із вищою освітою, представників інтелектуальної праці, матеріально непогано забезпечених.

За характером цс люди егоїстичні, заздрісні, нетерпимі до непогодження з їхньою думкою, часто ображаються, мстиві, схильні до лідерства, агресивності. Більшості з них властиві сильно виражені вольові якості, готовність на все заради свого успіху.

Зазвичай замовники й потерпілі проживали в одному населеному пункті, часто в одному мікрорайоні, часом в одному й тому ж будинку чи навіть в одному помешканні. У 70% усіх випадків замовниками були особи чоловічої статі.

Інколи замовник, не обмежуючись роллю ініціатора вбивства, виступав безпосереднім автором плану фізичного знищення конкурента. У більшості випадків замовник несе всі фінансові витрати щодо вчинення злочину.

Наймані вбивці (кілери або ліквідатори, "курки"). Наймані вбивці є одним із важливих структурних елементів групової криміналістичної характеристики злочинів, встановлення якого - неабияке складне завдання. Часто вона вирішується тільки після виявлення замовника, організатора і посередника, однак інколи реальним є і зворотній напрям у розкритті, коли першою встановленою ланкою буде вбивця.

Кілер у перекладі з англійської означає "вбивця". У нашій лексиці ця назва з'явилась наприкінці 80-х років XX ст. До недавнього часу професія "мокрушник" - убивця - не користувалася "повагою" у злочинному середовищі. Сьогодні кримінальний світ стає жорстокішим, а професія кілера перетворилася на одну з "престижних" і високооплачуваних.

Умовно кілери можуть бути переділені на два типи: кілери-дилетанти та кілери-професіонали. Дилетанти характеризуються низькою вартістю послуг, їх використання не дає ніяких гарантій і не виключає помилок, дилетант може вбити не ту людину, лише поранити жертву, залишити докази причетності.