Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України).

Замовленим є умисне вбивство, яке вчиняється особою за винагороду в інтересах третьої особи.

Убивства на замовлення складають відносно незначну частку у структурі реєстрованих умисних убивств - у середньому 2-3%. Однак, як уже зазначалося, вони привертають до себе підвищений громадський інтерес, оскільки, незважаючи на всі зусилля правоохоронних органів, здебільшого залишаються нерозкритими.

Цей факт має своє пояснення. Вбивства на замовлення -найбільш складна для розкриття група насильницьких злочинів, їх здебільшого вчиняють висококваліфіковані "спеціалісти" - кілери, які діють в умовах глибокої конспірації. Часто замовник (організатор) і виконавець між собою не знайомі, вони відокремлені цілим ланцюгом посередників, на "вирахування" яких потрібні тривалий час і значні сили.

Окрім того, вбивства на замовлення, зазвичай, вчиняються в умовах неочевидності. Тому бути абсолютно впевненим у тому, що такий злочин вчинений найманими особами, можна тільки після його розкриття і встановлення замовника.

І все ж цілеспрямована організація роботи щодо розкриття замовлених злочинів передбачає їх діагностику і на ранніх етапах провадження у справі.

Теорія криміналістики дозволяє сформулювати криміналістичні ознаки, які відрізняють убивства на замовлення від інших умисних убивств уже за наявності первинної інформації про подію злочину, а саме:

1. Зухвалість злочину.

2. Використання автоматичної чи напівавтоматичної зброї, 
вибухових пристроїв.

3.  Залишення знарядь злочину на місці його вчинення.

4.    Невжиття заходів, спрямованих на приховання трупа.

5. Велика кількість ушкоджень життєво важливих органів 
жертви (у багатьох випадках має місце "контрольний" постріл).

6. Відкритий характер багатьох злочинів.

7. Відсутність ознак інших складів злочинів за наявності у 
жертви грошей, цінностей, документів.

8. Соціальний стан жертви тощо.

Основними елементами криміналістичної характеристики вбивств на замовлення виступають узагальнені типові відомості про:

•   мотив учинення вбивства на замовлення;

•   спосіб готування, вчинення, приховування злочину;

•  місце, час, знаряддя вчинення замовного вбивства та інші матеріальні його наслідки;

•   особу жертви;

•   особу злочинця;

•   оплату за виконане замовлення.

Мотивом учинення вбивства на замовлення може бути бажання:

1. усунути конкурентів щодо комерційної діяльності, зокрема нелегальної, що забезпечує високі "тіньові" доходи;
2. ліквідувати осіб, яким відома інформація про кримінальну підприємницьку діяльність ділків "тіньової" економіки і тому небезпечних для них;
3. звести рахунки у ході "розбірок" між протиборчими угрупованнями, що провадять протизаконну підприємницьку діяльність (торгівля стратегічною сировиною, коштовним камінням і металами, ювелірними виробами, викраденими витворами мистецтва, наркотиками тощо);

4)    знищити кредитора, з тим щоб не повертати борг;

5)   знищити політичного противника (конкурента);

1. ліквідувати представників ЗМІ, публікації чи програми яких мають викривальний характер і є небезпечними для корумпованих чиновників, учасників кримінальних угруповань і "тіньової" економічної діяльності;
2. усунути державних і громадських діячів, працівників правоохоронних органів, діяльність яких спрямовано на виявлення й викриття мафіозних структур і угруповань;
3. усунути спадкоємців значних матеріальних засобів і цінностей;

9)   помста, ревнощі, особисті рахунки;

10)  ліквідувати власників чи розпорядників житла для вчи- 
нення різноманітних оборудок із вивільненою нерухомістю тощо.

Спосіб готування, вчинення і приховуватія злочину. Способи вбивств на замовлення традиційно складаються з трьох етапів: підготовчого, власне вчинення і приховування.

Етан підготування охоплює такі дії:

•   підшукання виконавця вбивства (виконавців);

•   розроблення плану (сценарію) злочинної акції;

•   вибір місця, часу і способу вчинення злочину;

•  організація спостереження за майбутньою жертвою (хронометрується "життєвий графік" жертви, перевіряється, де і з ким проживає, що робить, з ким зустрічається, розпорядок дня, наявність охорони тощо);

•забезпечення виконавців зброєю, транспортом, засобами зв'язку;

•  визначення шляхів залишення місця вбивства, способів приховування слідів убивства;

• забезпечення алібі учасникам злочинної групи тощо.

Спосіб учинення. Способів позбавлення життя людини багато, але вбивствам на замовлення притаманний, як уже наголошувалося, відкритий, зухвалий напад на жертву.

Спосіб учинення вбивства може бути небезпечним для життя інших людей: відкрита перестрілка в багатолюдних місцях, використання вибухівки, гранат, вогнепальної зброї, гранатометів. Може застосовуватись і снайперський постріл у життєво важливі органи.

Під час використання стрілецької зброї вбивці, залежно від обстановки, відкривають вогонь із різних віддалей від наміченої жертви - від пострілу впритул до дистанції у 80 м. Тільки тоді, коли використовують снайперські гвинтівки, ця відстань може сягати 100-120 м.

За техніко-технологічним критерієм способи вбивства на замовлення поділяються на такі підгрупи.

>   Способи вбивства із застосуванням вогнепальної зброї. Злочинці здебільшого використовують автоматичну і напівавтоматичну стрілецьку зброю, рідше - гвинтівки зі снайперським прицілом.

Якщо на початку 90-х років кілери використовували переважно вітчизняну зброю - автомати "АК-47", "АКМ", "АКС-74У", пістолети "ТТ", "ПМ", то вже по декількох роках їхній арсенал став поповнюватися за рахунок ізраїльських пістолетів-куле-метів "УЗЇ", італійських пістолетів "беретта", американських "кольтів", австрійських "глоків", "вальтерів" і "парабелумів" (Німеччина).

У багатьох випадках, як уже зазначалося, злочинці використовують вогнепальну зброю, обладнану оптичними і лазерними прицілами, глушниками, приладами нічного бачення.

У загальній масі вбивств на замовлення питома вага вчинених із вогнепальної зброї складає до 70%.

>   Способи вбивств на замовлення із використанням вибухових пристроїв різноманітної конструкції (від саморобних до армійських моделей). їх злочинці встановлюють у будинках, квартирах, офісах, скидають зверху, мінують автомобілі і ліфти, відсилають посилки-вибухівки тощо.

У застосуванні вибухових пристроїв очевидним є кримінальний прогрес.

Замість тротилу та іншої традиційної вибухівки дедалі частіше використовуються пластикові вибухові речовини, які швидко й непомітно можна прикріпити до ліфтів, дверей приміщень, транспортних засобів, технологічних механізмів тощо.

Часто використовуються радіокеровані вибухові пристрої, а не тільки контактної та теплової дії.

Вибухові пристрої кілсри застосовують десь у 25% від загальної кількості вчинюваних найманих убивств.

• Способи вчинення найманих убивств із використанням холодної зброї становлять у загальній масі близько 5%.
• Ще рідше замовлені вбивства вчиняються за допомогою транспортних засобів у спосіб безпосереднього наїзду або з використанням наперед спланованих технологічних або транспортних аварій - до 2%.
• Одне з останніх місць у статистиці способів замовних убивств посідає застосування отрут, спеціальних хімічних препаратів, сильнодіючих наркотичних чи інших засобів. Приклади їх використання є одиничними.

Щоб локалізувати захисні дії охорони, кілери чимраз частіше працюють групами, відкриваючи вогонь із декількох напрямів. Навіть такий російський суперкілер, як О. Солонік, під час убивства добре охоронюваного "злодія у законі" В. Вінера (Бобона) змушений був діяти зі своїми спільниками, які разом із ним стріляли в потерпілого та його охоронців із чотирьох точок. Майже в половині злочинних епізодів (46,8%) виконавці діяли групою від двох до дев'яти осіб.

У під'їздах будинків убивці зазвичай використовують пістолети з глушником, стріляючи в жертву з близької відстані. Діють вони здебільше поодинці, дочікуючи виходу жертви із квартири або ж її повернення додому. Однак для гарантії результату крім кілера, що чекає жертву в під'їзді будинку, неподалік може перебувати його спільник. Тоді стрільба ведеться з двох напрямків, що значно зменшує шанси потерпілого на порятунок.

Під час нападу па потерпілого, який перебуває в транспортному засобі, вбивці відкривають вогонь не тільки тоді, коли автомобіль зупиняється чи під час посадки або виходу жертви назовні, а й по рухомій цілі із засідки або ж у ході переслідування. Частіше за все кілери використовують 2-3 автомобілі, один із яких перекриває шлях руху в місці, найбільш придатному для вчинення замовленого вбивства.

Убивства потерпілих під час їх виходу з офісів, банків та інших закладів частіше за все здійснюються із засідок виконанням пострілів на ураження з близької відстані з однієї чи кількох точок.

Замовні вбивства, вчинювані у помешканнях і службових приміщеннях із використанням довгоствольної стрілецької зброї, відбуваються нечасто. У таких випадках використовують пістолети з глушником. Щоб не залишати випадкових свідків убивства, кілери зазвичай чинять розправу і над ними. Коли дозволяють обставини, кілери виконують "контрольний" постріл у голову потерпілого.

Використовуючи вибухові пристрої, злочинці зазвичай місцем розправи вибирають автомобілі потерпілих, інколи їхні офіси або помешкання. Доволі часто, припаркувавши в потрібному місці наперед викрадений автомобіль, кілери підривають його, заклавши потужний заряд вибухівки. Щоб компенсувати недостатню вибірковість вибуху, вони збільшують заряд. Це призводить до значного збільшення ударного впливу вибуху і до загибелі не тільки наміченої жертви, а й сторонніх людей.

Характерні способи вчинення замовних убивств із використанням вибухових пристроїв багато в чому залежать від типу запальника і пов'язаної з цією обставиною функції кілера.

Вирізняють три основні тини запалів: 1) ті, що приводяться в дію автоматично і спрацьовують через певний час (використання годинникового механізму, хімічного реагента тощо); 2) ті, що спрацьовують унаслідок передбачених убивцею дій самого потерпілого (натискування на контакт механічного запальника, замикання електрокола, розрив розтяжки, що утримує ударний механізм); 3) ті, що приводяться в рух безпосередньо виконавцем замовного вбивства за допомоги приладів радіоке-рування або інших спеціальних пристроїв дистанційної дії.

Передаиня радіосигналу - найбільш ефективний спосіб, що дозволяє спостерігати за діями жертви і в потрібний момент підірвати поблизу нього замаскований заряд вибухівки.

Дещо менш ефективним, але більш розповсюдженим є спосіб приведення в дію вибухового пристрою через бікфордів шнур або розрядом струму через дріт.

До вибухових пристроїв відносять і боєприпаси - гранати і міни, що також використовуються під час учинення вбивств на замовлення. Кілери скидають гранати і міни зверху, закидають у двері або вікна помешкань, офісів тощо.