Необережна злочинність є складовою частиною загальної злочинності і містить сукупність передбачених чинним кримінальним законодавством злочинів, вчинених у результаті злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості. Ці злочини посягають на різні суспільні відносини і вчиняються у багатьох сферах діяльності людини: на виробництві при роботі з машинами, механізмами та іншим устаткуванням підвищеної небезпеки; при експлуатації різноманітних транспортних засобів; у господарській діяльності під час виконання будівельних, вибухових та інших небезпечних робіт; при поводженні з небезпечними для здоров´я людини матеріалами і речовинами; при використанні і освоєнні природного середовища; у медичній і ветеринарній практи­ці; у різних сферах управлінської діяльності посадових осіб; у домашньому господарстві громадян при користуванні технікою побутового характеру тощо. У зв´язку з цим і їх кримінологічну класифікацію для більш ефективного попередження доцільно проводити за сферами діяльності, в яких вони були вчинені. На цій підставі необережні злочини традиційно поділяються на чотири основні групи:

1.                  Необережні злочини, вчинені у сфері дії або використання технічних засобів, машин, механізмів та інших джерел підвищеної небезпеки. До цієї групи слід відносити ті злочини, при яких необережні дії особи приводять до виходу техніки з-під контролю цієї особи. Це злочини проти безпеки руху та експлуатації різних видів транспорту: залізничного, водного, повітряного, автомобільного (статті 276, 286, 287 КК України); проти безпеки виробництва: порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК України), порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (статті 272, 273 КК України) та деякі ін.

2.                  Необережні злочини, вчинені у сфері професійної діяльності. Це злочини, внаслідок яких шкода заподіюється у результаті неналежного виконання або невиконання особою своїх професійних обов´язків, установлених спеціальними правилами. Наприклад, неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов´язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131 КК України), порушення обов´язків щодо охорони майна (ст. 197 КК України), порушення різних правил охорони довкілля та робіт у природній сфері (глава VIII КК України), порушення правил поводження з різними небезпечними матеріалами та речовинами (статті 267, 320, 326 КК України), розголошення державної таємниці або втрата документів, що містять державну таємницю (статті 328, 329 КК України), та ін.

3.                  Необережні злочини, вчинені під час виконання посадових або управлінських функцій. Це такі злочини, як службова недбалість (ст. 367 КК України), певна частина військових злочинів (наприклад, недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК України) та деякі злочини проти довкілля.

4.                  Необережні злочини, вчинені у сфері побуту: вбивство через необережність (ст. 119 КК України), тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК України), зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби або венеричною хворобою (статті 130, 133 КК України), необережне знищення або пошко­дження майна (ст. 196 КК України), недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК України), порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК України) та деякі інші.

Таким чином, коло злочинів, що вчиняються з необережності, досить велике і визначити рівень необережної злочинності також досить складно. Не сприяє цьому і офіційна статистика, яка не розмежовує злочини за формою вини. Слід враховувати також і те, що деякі склади злочинів передбачають вчинення злочину як навмисно, так і з необережності (наприклад, передбачені статтями 267, 270, 320, 419 КК України та ін.), і тому навіть кваліфікація злочину не завжди може вказати на форму вини. Крім цього, багато необережних злочинів (порушення вимог законодавства про охорону праці, службова недбалість, окремі злочини проти довкілля та ін.) характеризуються високим коефіцієнтом латентності.

Результати ж вибіркових кримінологічних досліджень свідчать про те, що рівень навіть офіційно зареєстрованої необережної злочинності постійно збільшується. Якщо у 60-х pp. XX ст. питома вага необережних злочинів у СРСР, у тому числі і в Україні, складала майже 5 %, то в 1980-х pp. вона вже досягла 12-15 %. Окремі кримінологи зазначають, що у сучасній Україні питома вага необережних злочинів у структурі зареєстрованої злочинності становить вже 16-17 %. Можна прогнозувати, що цей показник у зв´язку з постійним прогресом науки і техніки і надалі збільшуватиметься.

Кримінологічні дослідження показують, що у структурі необережної злочинності переважають злочини проти безпеки дорожнього руху й експлуатації автомобілів та інших механічних транспортних засобів, які становлять майже 75 % всіх злочинів, учинених з необережності. Близько 10-15 % припадає на службову недбалість, 3-5 % - на порушення законодавства про охорону праці, 3-4 % - на вбивство через необережність. Решта - це порушення спеціальних норм і правил, які призводять до аварій, катастроф, пожеж та інших техногенних катаклізмів, що виникають у процесі безвідповідального ставлення посадовими та іншими особами до виконання своїх професійних чи службових обов´язків. При цьому слід враховувати, що з розвитком виробничої і технічної інфраструктури, подальшою механізацією і автоматизацією виробництва, впровадженням нових сучасних технологій та, як правило, розширенням у КК України переліку складів злочинів, що передбачають необережну форму вини, структура необережної злочинності у подальшому буде змінюватися.

Офіційна статистика не містить також і повних даних про розмір шкоди, яку завдають злочини, що учиняються з необережності, суспільству і державі, і ціну таких злочинів можна визначити лише приблизно на підставі опублікованих відомостей щодо правопорушень в окремих сферах людської діяльності, які дуже часто вчинюються з необережності. Так, в Україні за останні 30 років тільки на виробництвах було травмовано близько 4 млн. людей, тобто постраждав кожен третій працівник, зайнятий у виробничій сфері. За цей час загинуло майже 100 тис. працівників, з них понад 70 % - люди віком до 40 років, які могли б дати ще чималу користь суспільству. Згідно зі статистичними даними державних органів охорони праці, щодня на підприємствах країни зазнають ушкоджень більше 100 працівників, 30 з них стають інвалідами, 5-6 гинуть. При цьому постійне зменшення остан­нім часом кількості загиблих і таких, що потерпіли на виробництві, пов´язано, у першу чергу, не із зменшенням зайнятих на виробництві, а з погіршенням умов роботи і техніки безпеки: на об´єктах суспільного виробництва експлуатується понад 800 тис. машин і механізмів, які не відповідають вимогам безпеки; близько 9 тис. виробничих споруд аварійні, в яких щодня знаходяться майже 40 тис. працівників; майже 80 % основних виробничих фондів не відповідають нормативним актам з охорони праці і є фізично зношеними. У спеціальній літе­ратурі наголошується, що ризик стати жертвою нещасного випадку або постраждати від професійного захворювання в Україні в 5-6 разів вище, ніж у розвинених країнах світу. Серед областей народного господарства за кількістю смертей на робочому місці лідером є вугільна промисловість, на підприємствах якої за останні 15 років загинуло майже 4 тис. людей і продовжують гинути. Значною кількістю потерпілих останнім часом вирізняються також підприємства металургійної, машинобудівної, хімічної промисловості, сільське господарство, сфери будівництва, транспорту, енергетики.

Слід також зазначити, що за останнє десятиліття на об´єктах, підконтрольних органам державного пожежного нагляду МНС України, відбулося понад 500 тис. пожеж, на яких загинуло понад 20 тис. людей, полум´ям знищено більше 100 тис. будівель і 12 тис. одиниць різної автомобільної техніки. В Україні у середньому щомісяця реєструється близько 3 тис. пожеж, понад 60 % з яких виникають у містах і селищах міського типу.

Щорічно в Україні відбувається також 30-40 тис. дорожньо-транспортних подій, під час яких гине від 5 до 6 тис. осіб різного віку, ще близько 40 тис. дістають травми різного ступеня тяжкості, а матеріальні збитки тільки від пошкодження транспортних засобів, за підрахунками спеціалістів, становлять 8-10 млрд. гривень. Вибіркові дослідження, проведені окремими авторами, показують, що злочинні порушення правил дорожнього руху складають 7 % від загального рівня злочинності в Україні, а питома вага діянь, які містять ознаки складів злочинів проти безпеки руху і експлуатації автотранспорту від усіх дорожньо-транспортних подій, становить майже 45 %.

До ціни злочинів, учинених з необережності, слід додати неліквідовані і донині наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС, збитки від постійних аварій і катастроф на залізничному, водному, повітряному, трубопровідному транспорті, які також спричиняють значні людські жертви, знищення або пошкодження майна, навколишнього середовища, викликають негативний суспільний резонанс. Окремі науковці і практики відзначають: шкода від злочинів, що здійснюються з необережності, у цілому є значно більшою за шкоду, яка заподіюється умисними злочинами. Втім незавжди є можливість визначити сумарну шкоду від того або іншого злочину, вчиненого з необережності, наприклад, від злочинів проти навколишнього середовища, якщо заподіюється невідновна шкода тваринному або рослинному світу, землі, надрам, водним або морським організмам.

Вибіркові кримінологічні дослідження свідчать, що в осіб, які учиняють злочини з необережності, не спостерігається яскраво вираженої антисоціальної спрямованості, що характерно для осіб, які вчиняють умисні злочини. Це можна пояснити специфікою злочинної необережної поведінки, у генезисі якої завжди є породжена неуважністю помилка особи, і механізм цієї поведінки, по суті, починається з останнього ланцюга - з помилки у прийнятті рішення, що призводить до помилкових висновків і вчинення злочину. У більшості випадків, на відміну від навмисних злочинів, механізм необережної поведінки згорнутий, а іноді й імпульсивний.

Помилці при вчиненні злочину з необережності сприяють у більшості випадків негативні морально-психологічні риси особи. Для осіб, що вчиняють злочини з необережності, характерні несформованість почуття обов´язку і відповідальності, які у свою чергу приводять до безтурботного, легковажного, недисциплінованого ставлення до соціальних норм, що регулюють поведінку членів суспільства, невміння або небажання правильно оцінити і спрогнозувати можливі наслідки своєї поведінки.