Адвокатура - це інститут цивільного суспільства, що грунтується на принципах незалежності, корпоративності і самоврядування. Громадянське суспільство - безпосередньо не контрольована державою сфера життєдіяльності індивідів У Конституції України фактично не визначений правовий статус адвокатури, але виходячи з підкреслених в Основному Законі задач можна зробити висновок, що остання є одним з інститутів правової системи держави, який виконує задачі, беї яких функціонування цієї системи просто неможливе. При цьому адвокатура не належим, пі до однієї з гілок влади, передбачених ст. 6 Конституції України, і в

16 певному значенні повинна грати роль "дружнього посередника" між державою і іншими суб'єктами права в цивільному суспільстві.

Усвідомлено, що фундаментальна відмінність професії адвоката від інших вільних професій полягає в її публічно-правовому характері. Проте через високу значущість адвокатської діяльності для суспільного життя і правопорядку адвокатура ніколи не була і не може бути повністю вільною від державного контролю. Але такий контроль не повинен робити замах на незалежність адвокатів при виконанні ними своїй правозахисник функції і самоврядування адвокатської корпорації, виливатися в керівництво адвокатурою з боку виконавської влади. За Закону України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 р. адвокатура України є добровільним, професійним об'єднанням кваліфікованих юристів, яке створюється для надання правової допомоги фізичним і юридичним особам. Задачі контролю полягають в тому, щоб забезпечити, по-перше, належний якісний склат адвокатської о корпусу, по-друге, доступність юридичної допомоги для населення. Таким чином, адвокатура це все ж таки не просто об'єднання адвокатів. Більш того, неправильно вважати адвокатуру органом сфери послуг (подібних службам побуту), тому що послуги, що надаються адвокатурою, носять особливий правоохоронний характер. Держава визнає за затриманим, арештованим, обвинуваченим право скористатися допомогою адвоката, забезпечуючи реалізацію цього нрава.

Адвокатура не є комерційною організацією, тому що оплата діяльності адвоката не є прибутком, а є оплатою праці. Адвокатура не може бути віднесена до інститутів держави, оскільки: 1) професійна адвокатська діяльність по наданню юридичної допомоги направлена завжди і винятково на захист особистих, персонально визначених інтересів; 2) пі адвокатура як інститут (організація), пі адвокат як головний суб'єкт юридичної допомоги не наділюють владними повноваженнями.

Поняття адвокатської діяльності в різних державах мас приблизно однакове визначення, за винятком тих випадків, коли до визначення вводяться додаткові ознаки, які уточнюють змістовну характеристику самого поняття. Визначаючи адвокатську діяльність, деякі зарубіжні закони не дають конкретну дефініцію, а закладають це поняття в інших нормах, які визначають задачі адвокатури, види правової допомоги і юридичні послуги в цілому.

Основні риси адвокатської професії: 1) тісний взаємозв'язок професії адвоката і правом: 2) адвокатська професія є одним з видів соціальних послуг; 3) пов'язаність з політикою; 4) особлива відповідальність; 5) точність: 6) творчий, глибоко інтелектуальний характер; 7) наявність специфічної професійної культури; 8) елітність (престижність і високий авторитет серед усіх професій, що зумовлює виділення її носіїв в елітну групу).

Конкретні види юридичної допомоги визначені ст. 5 Закону України "1 Іро адвокатуру": дача консультацій і роз'яснень, усних і письмових довідок з правових питань і законодавства: складання заяв, скарг, клопотань і інших документів правового характеру; посвідчення копій документів по судових справах, які веде адвокат; здійснення представництва фізичних і юридичних осіб в суді і інших органах влади; падання юридичної допомоги підприємствам, установам і організаціям; правове забезпечення підприємництва і зовнішньоекономічної діяльності фізичних і юридичних осіб; участь в кримінальному судочинстві як захисник і представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.

ё

1.   Основною задачею адвокатури є надання юридичної допомоги.

2.           Головні вимоги, що слугують орієнтирами в адвокатської діяльності, а) 
законність діяльності; б) незалежність адвокатської професії; в) моральність у 
діяльності; г) гласність в роботі; д) професіоналізм професії адвоката; є) дотримання 
адвокатської таємниці.

охарактеризуйте особливості професійного мислення адвоката; 4) назвіть принципи професійної адвокатської діяльності; 5) назвіть принципи адвокатури і розкрийте кожний з них.