Ефективність карально-виховного впливу значною мірою залежить від матеріально-побутового і медико-санітарного забезпечення осіб, засуджених до позбавлення волі.

Загальновідомо, що сутністю покарання є кара, яка безпосередньо наявна у порядку і умовах виконання покарання. Щодо осіб, позбавлених волі, кара проявляється передусім у комплексі правооб-межень, що входять до режиму відбування покарання. Комплекс правообмежень включає в себе і обмеження засуджених у сфері матеріально-побутового забезпечення та медичного обслуговування. Звичайно, виконання покарання не має на меті заподіяння фізичних страждань і погіршення здоров'я засудженого. Про це свідчать і вимоги міжнародних норм. Так, у ст. 62 Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими наголошується, що "медичні служби і заклади повинні виявляти всі фізичні і психічні захворювання — недоліки, які можуть перешкоджати перевихованню ув'язнених, і піклуватися про їх лікування. З цією метою заклади повинні мати можливість забезпечити необхідне медичне, хірургічне і психіатричне обслуговування... Всі заклади повинні мати у своєму розпорядженні принаймні одного кваліфікованого медичного працівника, який володіє певними знаннями в галузі психіатрії. Медичне обслуговування слід організовувати у тісному зв'язку з місцевими або державними органами охорони здоров'я. Воно повинно охоплювати психіатричні, діагностичні служби, і там, де це потрібно, лікування психічно ненормальних ув'язнених".

Правове регулювання матеріально-побутового і медичного обслуговування засуджених повинно враховувати вимоги принципу соціальної справедливості, оскільки за своєю функціональною роллю цей принцип мусить безпосередньо впливати на формування вказаних норм, забезпечуючи при цьому ясність і точність правових формулювань, що відповідають міжнародним стандартам. Україна, яка є членом Ради Європи, зобов'язалася привести діюче законодавство, що регулює питання боротьби зі злочинністю, зокрема на стадії виконання покарання у вигляді позбавлення волі, у відповідність з міжнародними актами про захист прав людини, де закріплено, що "всі приміщення, якими користуються ув'язнені, повинні відповідати всім санітарним вимогам. Адміністрація повинна у звичайних умовах забезпечити кожному ув'язненому харчування, достатньо якісне для підтримки його здоров'я і сил" (ст. 20 Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими).

Зазначимо, що норми діючого виправно-трудового законодавства не досить повно і чітко регламентують питання створення у виправно-трудових установах нормальних, що відповідають завданням виправлення, комунально-побутових умов, а також забезпечення засуджених речовим майном, харчуванням і медичним обслуговуванням.

При цьому принцип соціальної справедливості при реалізації норм матеріально-побутового і медичного забезпечення засуджених нерідко недооцінюється. Засуджені дуже гостро реагують на всі випадки порушення їх прав у цій сфері, і часто реакція їх на недоліки матеріально-побутового характеру буває настільки сильною, що призводить іноді до виникнення ексцесів, у тому числі й масових безпорядків.

Безумовно, належний побут у виправно-трудових установах позитивно впливає на виправлення засуджених, виробляє в них корисні навички і звички, привчає до порядку, дисципліни, закладає основу для формування здорового морально-психологічного клімату в колективі.

Матеріально-побутове забезпечення засуджених реалізується в процесі застосування норм, які регулюють порядок і умови відбування позбавлення волі. Іншими словами, матеріально-побутове забезпечення входить до змісту режиму відбування покарання і виконує виховну, соціально-економічну функції. Виховна функція полягає у тому, що правильно організований побут створює умови для стимулювання виховного процесу у виправно-трудових установах, безпосередньо впливає на моральне і естетичне виховання засуджених. Соціально-економічна функція дає змогу пересвідчитись у тому, що належним чином організоване житлове та комунально-побутове забезпечення засуджених стимулює їх активність, сприяє підвищенню продуктивності праці, значному поліпшенню якості продукції, що виготовляється.

Правове регулювання матеріально-побутового забезпечення осіб, позбавлених волі, здійснюється згідно з Виправно-трудовим кодексом України, нормативними актами Кабінету Міністрів України, Державного департаменту з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ та інших державних структур. Передусім матеріально-побутове забезпечення реалізується в таких напрямках: розміщення засуджених і їх житлові умови; комунально-побутове обслуговування; організація харчування; організація торгівлі; організація речового забезпечення.

Жатлові умови і розміщення засуджених. Згідно зі ст. 74 ВТК, Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ у жилих зонах установи повинні бути: гуртожиток, амбулаторія із стаціонаром, клуб, бібліотека, їдальня, магазин, лазня з пральнею і дезінфекційною камерою, перукарня, кладова для зберігання обмінного фонду постільної білизни і спецодягу, сушка для одягу і взуття. За межі установи мають бути винесені склади з продовольчими товарами і речовим майном, особистими довгострокового зберігання речами засуджених, овочесховище та інші об'єкти.

У колонії передбачені гаряче і холодне водозабезпечення, відвід з території стічних вод. У приміщенні контрольно-пропускного пункту розташовані кімнати для проведення короткострокових і довгострокових побачень, отримання посилок, передач і видання їх засудженим.

У жилій зоні споруджується спортивний майданчик з необхідним комплексом спортивних знарядь, а також, по можливості, літній майданчик для перегляду кінофільмів і спеціальний плац для розведення засуджених на роботу.

Кожному засудженому надається індивідуальне спальне місце, забезпечення жилою площею здійснюється з розрахунку не менш як 2 м2 на одного засудженого у виправно-трудових колоніях, а в тюрмах і виховно-трудових колоніях — 2,5 м2. Засуджений отримує постільні речі (дві простині, наволочку, ковдру і матрац).

У приміщеннях гуртожитку крім спальних місць обладнуються (з розрахунку на кожне соціально-психологічне відділення) кабінети начальників відділень (вихователів), кімнати для виховної роботи, сушіння одягу і взуття, роздягальні, туалетні кімнати, кімнати побуту, а в жіночих колоніях — кімнати особистої гігієни жінок.

Засуджені, які утримуються в приміщеннях камерного типу виправно-трудових колоній загального, посиленого, суворого і особливого режимів, а також у штрафних ізоляторах забезпечуються жилою площею в розмірі не менше 2 м2, а в дисциплінарних ізоляторах виховно-трудової колонії — 2,5 м2. Площа одиночних камер у колоніях особливого режиму не менше 3 м2. У кожній камері обладнується санітарний вузол.

Комунально-побутове обслуговування. Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ, у місцях позбавлення волі здійснюється комплекс заходів з комунально-побутового обслуговування засуджених, який включає:

1. Регулярну помивку засуджених у лазні (1 раз за 7 днів з одночасною зміною натільної і постільної білизни).

2. Перукарське обслуговування.

3. Прання, прасування і ремонт натільної білизни і постільних приналежностей, одягу, взуття.

4. Зберігання особистих речей засуджених на складі.

5. Забезпечення установ водопостачанням, водовідведенням, енер-го- та теплозабезпеченням.

6. Просушування одягу і взуття у спеціальних приміщеннях-суш-

ках.

Організація харчування. Харчування осіб, позбавлених волі, здійснюється за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 336 від 16 червня 1992 року "Про затвердження норм добового забезпечення продуктами харчування засуджених до позбавлення волі, а також осіб, які перебувають у слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях". Виходячи з цих норм усім особам, які перебувають у місцях позбавлення волі, надається щодня триразове гаряче харчування. Згідно зі ст. 75 ВТК, норми харчування диференціюються залежно від кліматичних умов, місця розташування виправно-трудової установи, характеру виконуваної засудженими роботи. Вагітним жінкам, матерям-годувальницям, неповнолітнім, а також хворим встановлюються підвищені норми харчування. Цим особам за висновком лікарської комісії може бути дозволено одержання додаткових продуктових посилок і передач. Засудженим, звільненим від роботи через хворобу, вагітним жінкам і матерям-годувальницям на період звільнення їх від роботи, неповнолітнім, а також інвалідам першої і другої груп харчування надається безплатно.

Сьогодні у виправно-трудових установах України застосовуються такі норми добового розподілу харчування: норма № 1 — для харчування засуджених у виправно-трудових установах; норма № 2 — забезпечення харчування засуджених у виправно-трудових установах, зайнятих тяжкою і шкідливою працею; норма № 3 — для осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах, приймальниках-розпо-Дільниках, ізоляторах тимчасового тримання; норма № 4 — для засуджених, які утримуються в тюрмах.

Засуджені в тюрмах, які залучаються до роботи, харчуються згідно з нормою №1; норма № 5 — для неповнолітніх у виховно-трудовій колонії; норма № 6 — для осіб, які утримуються в лікувально-виховних установах; норма № 7 — для осіб, які утримуються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-профілактичних установах, ізоляторах тимчасового тримання і потерпілі в результаті Чорнобильської катастрофи (чорнобильці), або утримуються в установах виконання покарань, розміщених на території, що належить до зони радіоактивного контролю; норма № 8 — забезпечуються хворі, які утримуються на стаціонарному лікуванні; норма № 9 — для вагітних жінок і які мають немовлят, які утримуються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах; норма № 10 — харчуються діти, які утримуються з матерями у виправно-трудових установах і слідчих ізоляторах; норма № 11 — забезпечуються продуктами харчування засуджені, які перебувають в дорозі (етап, транзит).

Деякі особливості забезпечення харчування. Засуджені, які мають зріст 190 см і вище, забезпечуються додатково половиною пайка згідно з нормою № 1. На дієтичне харчування ставляться не більше 3% загальної кількості засуджених.

Загальна норма для осіб, які утримуються у виправно-трудових колоніях, передбачає харчування сумарної калорійності не менше 2500 калорій. Цією нормою користується більша частина вказаної категорії засуджених.

Засуджені, які працюють на виробництві з тяжкими або шкідливими умовами праці, якщо вони виконують норму виробітку, отримують підвищене харчування сумарної калорійності не менше 3500 калорій.

На роботах з шкідливими умовами праці, де передбачено профілактичне харчування, видають безкоштовно в дні роботи додатково 0,5 л молока або інші продукти.

Засуджені, які відбувають покарання у в'язницях, харчуються за нормою, сумарна калорійність якої становить 2300—2400 калорій.

Вагітним жінкам, і тим, які мають немовлят, неповнолітнім, а також хворим встановлюються підвищені норми харчування.

При перевезенні засуджених поїздом до місця проживання після звільнення з виправно-трудової установи видається сухий пайок, який може бути замінений грошовою компенсацією вартості пайка.

Вартість харчування, за винятком вартості спецхарчування, відшкодовується засудженими з нарахованого їм заробітку.

Якість готового харчування контролюється шляхом зняття проби медичним працівником, а контроль за підтриманням у добовому  раціоні необхідної кількості білків, жирів, вуглеводів, сумарної калорійності — шляхом лабораторного аналізу.