Відповідно до кримінального законодавства дана особа підлягає звільненню від призначеного судом покарання, а призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нововиданого закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.

Порядок виконання даного закону провадиться судом за місцем знаходження установи за заявою засудженого або за поданням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання (ст. 405і КПК України). При цьому рішення суду має бути своєчасним, а на випадок затримок, коли даний закон набрав законної сили, за продовження незаконного виконання покарання передбачається відшкодування шкоди за ст. 53і КПК України.

Цей різновид звільнення від подальшого відбування покарання не означає реабілітації особи, яка була засуджена правомірно за діяння, що було караним на момент його вчинення Особа, яка звільнена від відбування покарання за діяння, караність якого усунена, вважається такою, що не має судимості. Так, ч. 1 ст. 1 Постанови Верховної Ради України від 11 березня 1992 року "Про звільнення від покарання осіб, засуджених за ухилення від чергового призову на дійсну військову службу за релігійними переконаннями" гласить: "Враховуючи, що відповідно до Закону України "Про альтернативну (невоєнну) службу" громадяни України можуть проходити альтернативну службу замість військової, коли релігійні переконання заважають їм проходити військову службу, звільнити від відбування покарання осіб, засуджених судами України до прийняття цього Закону за ухилення від чергового призову на дійсну військову службу за релігійними переконаннями зі зняттям судимості".