Виносячи вирок особі, винній у вчиненні злочину, суд призначає покарання виходячи з того, що воно є не тільки карою за вчинений злочин, а й має на меті виправлення засудженого. При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність. Таким чином, перелік обставин показує, що конкретна міра покарання визначається виходячи із можливості досягнення виправлення засудженого, який відбув встановлений судом строк покарання

У той самий час певна частина засуджених досягає виправлення раніше визначених судом строків, у деяких змінюються життєві обставини (хвороба), в ряді випадків держава визнає за можливе "пробачити" засудженого. У цих випадках звільнення здійснюється тільки на підставі особливих судових чи державних вказівок (ухвала суду, Закон про амністію, Указ про помилування і т. ін.).

Відповідно до ст. 108 ВТК засуджені до позбавлення волі звільняються від відбування покарання за таких підстав:

— після відбуття строку покарання, визначеного вироком суду;

— в силу акта амністії;

— у зв'язку з помилуванням;

— у зв'язку з винесенням судом ухвали або постанови про звільнення від відбування покарання через тяжку хворобу, умовно-до-строково і за іншими підставами, встановленими законом.

Від підстав звільнення потрібно відрізняти їх правові форми, тобто відповідні документи, в яких у встановленому законом порядку закріплені підстави звільнення і які є юридичною підставою для здійснення адміністрацією установи виконання покарань дій щодо звільнення засуджених. Такими документами-підставами для звільнення можуть бути:

1. Закон України про амністію;    

2. Указ Президента про помилування;    

3. Постанова суду про звільнення через хворобу;

4. Постанова суду про умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням;

5. Ухвала суду про звільнення від покарання за діяння, карність якого законом усунена.

Звільнення після відбуття строку покарання, визначеного вироком суду. Згідно із ст. 111 ВТК, звільнення засуджених після відбуття строку покарання здійснюється в першій половині останнього дня строку. Якщо строк покарання закінчується у вихідний чи святковий день, засуджений звільняється напередодні вихідного чи святкового дня. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа, — в останній день цього місяця.

Своєчасність звільнення засуджених залежить від правильного ведення обліків і матеріалів особових справ на засуджених. Щорічно спеціальні відділи установ виконання покарання наприкінці поточного року складають контрольно-строкові картотеки на майбутній рік і списки осіб, які підлягають звільненню кожного кварталу. При складанні списків варто звертати увагу на те,

1) чи застосовані до засудженого додаткові покарання (позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю);

2) чи призначалося засудженому примусове лікування від алкоголізму або наркоманії і чи є відповідні документи в особовій справі з цього приводу;

3) чи правильно розрахований строк звільнення.

Із засудженим, який звільняється, проводиться повний розрахунок, йому видаються гроші, що зберігалися на його особовому рахунку, повертаються особисті документи, його цінності та речі. Звільненому видаються відповідні документи про освіту і виробничу кваліфікацію, а також довідка встановленого зразка, де зазначаються підстави його звільнення. На прохання звільнюваного йому видається характеристика.

Звільнення в силу акта амністії. Амністія — це повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певних категорій осіб, винних у вчиненні злочинів. Вона оголошується законом про амністію.

Види амністування:

— повне звільнення вказаних в законі осіб від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання (повна амністія);

— часткове звільнення вказаних у законі осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія).

Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості щодо осіб, які звільняються від відбування покарання. Амністія не поширюється на осіб:

а) яким довічне позбавлення волі замінено на позбавлення волі в порядку помилування;

б) які мають дві і більше судимостей за вчинення тяжких злочинів;

в) засуджених за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин;

г) засуджених за вчинення тяжкого злочину (крім засуджених за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин) і відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

Закон про амністію може визначити й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється.

Особи, на яких поширюється амністія, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом. Амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням

суду.

Особи, відносно яких, згідно із законом про амністію, застосовується скорочення строку покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікування закону про амністію. Адміністрація установи виконання покарань після опублікування закону про амністію складає список осіб, які підпадають під дію закону. Цей список затверджується начальником установи. Розробляється графік подачі відповідних документів на розгляд комісії установи і встановлюється черговість розгляду з тим, щоб забезпечити заміну засудженим на виробництві.

Для розгляду питання щодо звільнення осіб у силу акта амністії До суду надсилається подання начальника установи виконання покарань, погоджене з відповідною спостережною комісією або службою У справах неповнолітніх, а також довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії. Рішення про застосування амністії приймається щодо кожної особи індивідуально, після співбесіди з нею і на підставі ретельної перевірки матеріалів особової справи, відомостей про поведінку засудженого та його ставлення до праці за час відбування покарання. У разі відсутності необхідних відомостей на засудженого розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання. Присутність прокурора в судовому засіданні під час розгляду справи про застосування амністії обов'язкова. Після отримання рішення суду про застосування амністії засуджений звільняється з установи виконання покарань у порядку, передбаченому ст. 111 ВТК.

Звільнення у зв'язку з помилуванням. Указом Президента України від 12 квітня 2000 р. за № 588/2000 оголошено "Положення про порядок здійснення помилування". В Положенні сказано, що відповідно до п. 27 ст. 106 Конституціє!' України, помилування засуджених здійснює Президент України. Президент крім клопотання про помилування розглядає:

— матеріали стосовно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, які не клопочуть про помилування;

— подання Голови Верховної Ради України або Генерального прокурора України про застосування помилування до осіб, засуджених судами України до довічного позбавлення волі.

Помилування засуджених здійснюється у вигляді:

1) заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк;

2) повного або часткового звільнення від відбуття як основного, так і додаткового покарання;

3) заміна покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням;

4) зняття судимості.

Клопотання про помилування може бути подане тільки після набрання вироком законної сили. Адміністрація місць позбавлення волі або іншого органу, що відає виконанням покарання, приймаючи від засудженого клопотання про помилування, зобов'язана перевірити, чи адресовано воно за приналежністю, і при потребі дає засудженому відповідні роз'яснення. Доручення комісії при Президенті України з питань помилування виконуються не пізніше 15 днів з моменту їх надходження

Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, протягом 7 днів від дня одержання ним копії вироку або касаційної ухвали по справі має право звернутися з клопотанням про помилування. Начальник слідчого ізолятору в день надходження повідомлення про набрання вироком законної сили чи копії касаційної ухвали, але не пізніше наступного робочого дня, зобов'язаний особисто оголосити

258засудженому до довічного позбавлення волі про набрання вироком законної сили і роз'яснити йому право подання клопотання про помилування, строк і порядок подачі клопотання, а також право на одержання юридичної допомоги при написанні клопотання. Про виконання цих дій складається акт, який підписує начальник СІЗО (тюрми) і засуджений.

Подача особи, засудженої до довічного позбавлення волі, клопотання про помилування припиняє виконання вироку до одержання повідомлення про результати розгляду клопотання і розпорядження щодо виконання вироку.

Особи, засуджені до позбавлення волі, подають клопотання про помилування Президенту України через адміністрацію установи виконання покарання. Клопотання про помилування реєструється в журналі. У цьому журналі реєструється також надходження і виконання запитів і доручень комісії при Президенті України з питань помилування. Адміністрація виправно-трудової установи до клопотання про помилування додає:

— анкету на засудженого;

— копії всіх вироків, ухвал, постанов судів;

— повідомлення про набрання вироком законної сили;

— медичну довідку про стан здоров'я засудженого із зазначенням даних про проходження ним примусового лікування від алкоголізму, наркоманії, лікування венеричної хвороби, якщо таке лікування йому призначалося;

— характеристику на засудженого із зазначенням ставлення до праці, дотримання вимог режиму, участі в роботі самодіяльних організацій, а також думка адміністрації і, як правило, спостережної комісії чи служби у справах неповнолітніх, по суті клопотання;

— довідку про розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню за вироком, і суми, стягненої на її погашення;

— інші документи, які можуть мати значення при розгляді клопотання.

Документи, що приєднуються до клопотання про помилування, повинні бути підготовлені, як правило, машинописним способом, копії документів засвідчуються підписом посадової особи і печаткою виправно-трудової установи. Клопотання про помилування з доданими до них документами не пізніше 15 днів з дня подачі надсилаються нетаємною поштою в Комісію при Президентові України з питань помилування; матеріали про помилування посилаються на кожного засудженого окремо супровідним листом, підписаним начальником виправно-трудової установи.

Про направлення клопотання про помилування засуджених ознайомлюють під розписку на копії супровідного листа. Копії вказаних документів додаються до особової справи засудженого.

Виконання Указів Президента України з питань помилування покладаються на такі установи:

— Департамент з питань виконання покарань України стосовно осіб, позбавлених волі, й інших категорій;

— відповідні суди, стосовно осіб, які покарання не відбувають чи засуджені до інших мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі.