Найбільш дискусійним питанням при вступі України до СОТ є заходи «жовтої скриньки». До них належать заходи внутрішньої під­тримки, що справляють викривлюючий вплив на торгівлю і виробниц­тво: дотації на продукцію тваринництва та рослинництва; дотації на племінне тваринництво; дотації на елітне насінництво; дотації на ком­бікорми; компенсація частини витрат на міндобрива та засоби захисту рослин; компенсація частини витрат на енергоресурси; цінова підтрим­ка: компенсація різниці між закупівельною і ринковою ціною на сіль­госппродукцію; надання виробнику товарів і послуг за цінами, нижчи­ми за ринкові; закупівля у виробника товарів (послуг) за цінами, що перевищують ринкові; пільгове кредитування сільгоспвиробників за рахунок бюджету, списання боргів; пільги на транспортування сіль­госппродукції; витрати лізингового фонду та деякі інші.

Щодо заходів «жовтої скриньки» держава повинна взяти зобов´я­зання із скорочення бюджетного фінансування. У ході визначення умов вступу до СОТ розраховується такий показник сукупного виміру під­тримки, як щорічна сума всіх видів державної підтримки, на які поши­рюються зобов´язання із скорочення. Протягом 6-річного перехідного періоду, як правило, скорочується на 20% (норма СОТ для країн з роз­винутою економікою).

Ефективність підтримки виробників програмами, що кваліфіку­ються як програми «жовтої скриньки», є низькою внаслідок вкрай не­рівномірного розподілу субсидій серед сільськогосподарських підпри­ємств, непрозорих механізмів розподілу коштів, перерозподілу суб­сидій на користь суміжних секторів. Крім того, особисті селянські та фермерські господарства, які виробляють понад 60% сільськогосподар­ської продукції і забезпечують зайнятість двох третин працездатних селян, фактично позбавлені державної підтримки, у тому числі з ураху­ванням наслідків світової фінансової кризи.

Тенденція до зростання підтримки сільського господарства захода­ми «зеленої скриньки» є характерною і для розвинутих країн. Зокрема, за даними Секретаріату СОТ, з 1995 р. по 2008 р. витрати на «зелену скриньку» збільшилися у країнах ЄС на 56%, у США — на 26, в Австра­лії — на 53%.

В Україні зростання підтримки села заходами «зеленої скриньки» означає, що поступово відбуватиметься зміщення акцентів бюджетної підтримки сільського господарства з підтримки сільськогосподарських підприємств у бік підтримки розвитку сільської місцевості. Як і в краї­нах Центральної та Східної Європи, ці тенденції посиляться в ході євро­пейської інтеграції України, адже розвиток сільської місцевості в краї­нах ЄС є рівним за пріоритетністю напрямом аграрної політики нарівні з підтримкою сільськогосподарських виробників. Це означає, що дер­жава активно підтримуватиме розвиток інфраструктури у сільській міс­цевості (будівництво шляхів, електромереж, меліоративних споруд), розвиток ринкової інфраструктури для селянських господарств (спри­яння збуту сільськогосподарської продукції, у тому числі збирання, обробка та поширення ринкової інформації), охорону довкілля, депре­сивні території, вкладатиме гроші у людський капітал села.

Як показали події 2006 р. на ринку молока і м´яса, незалежно від набуття членства у СОТ, щоб конкурувати на зовнішніх і внутрішньо­му ринках, Україна має вкладати державні кошти у наукові розробки в галузі стандартизації, реформувати систему оцінки відповідності, сприя­ти виробникам у переході на світові стандарти. Ці заходи, які належать до «зеленої скриньки», стануть найбільш ефективними для підтрим-

37’

ки конкурентоспроможності національних виробників в умовах СОТ. Нейтралізації можливих негативних наслідків для сільського населен­ня від вступу України до СОТ і реалізації можливих позитивних на­слідків сприятимуть підтримка формування та розвитку ринкової і соці­альної інфраструктури, обслуговуючих кооперативів, дорадчих служб. Взагалі, як свідчить аналіз досвіду країн із перехідною економікою, під­став для прогнозування катастрофічних наслідків від членства у СОТ для сільського господарства немає. Правила цієї організації не завжди сприятливі для нових членів, передусім для країн, які ще не подолали кризи та депресії своїх агропродовольчих секторів. Для останніх існує ймовірність збільшення і без того значної різниці у рівнях підтримки внутрішнього ринку між новими і наявними членами СОТ.