1. Оскільки договір є спільним юридичним актом двох чи кількох осіб, погодження ними умов договору відбувається принаймні у дві стадії: шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір, яка має назву оферти, і прийняття пропозиції другою стороною, або акцепту. Відповідно, сторона, яка зробила пропозицію, називається оферентом, а сторона, яка прийняла її, - акцептантом.

Загальний порядок укладення цивільно-правових договорів визначений у статтях 638-650 ЦК. Порядок укладення господарських договорів та вирішення виниклих між ними перед- договірних спорів закріплений у статтях 181 - 187 ГК, ст. 10 Арбітражного процесуального кодексу України. Існують певні особливості укладення біржових угод (договорів), проведення торгів на аукціонах, у порядку конкурсу тощо.

Щоб вступити у договірні відносини, один із учасників повинен виявити свою ініціативу, тобто виступити з пропозицією укласти договір (офертою). Але чи всяка ініціатива (пропозиція) може вважатися офертою і породжувати певні юридичні наслідки для особи, яка її зробила? ЦК 1963 р. не містив ознак оферти, тому вони виводились із загальних положень цивільного законодавства шляхом доктринального тлумачення.

Тепер ознаки оферти сформульовані у частинах 1 і 2 ст. 641 чинного ЦК. По-перше, пропозиція укласти договір має бути адресована одній чи кільком конкретним особам. Ця ознака прямо була названа у ст. 690 ЦК України, прийнятого 29 листопада 2001 р., але чомусь в остаточній редакції ЦК від 16 січня 2003 р. з кодексу була виключена. Правда, якщо співставити частини 1 і 2 ст. 641 ЦК, то можна зробити висновок, що оферта має бути звернена до конкретних осіб (однієї чи кількох), а реклама та інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції щодо укладення договорів, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. По-друге, пропозиція укласти договір має містити вказівку на істотні умови майбутнього договору, тобто ті умови, що визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, або в погодженні яких зацікавлений оферент. По-третє, пропозиція має виражати твердий намір оферента вважати себе зв'язаним договором і запропонованими умовами в разі їх прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти договір може бути зроблена усно або в письмовій формі. Коли йдеться про письмову оферту, то вона може мати форму єдиного документа (наприклад проекту договору) або листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв'язку.

Пропозиції, що поміщені у рекламі чи іншим способом адресовані невизначеному колу осіб, або зазвичай не містять істотних умов договору взагалі, або ж дають неповний їх перелік. Такі пропозиції слід розглядати як запрошення до оферти, яка може надійти від іншої особи і бути прийнята особою, що помістила рекламу. Якщо така пропозиція звернена до невизначеного кола осіб, але містить усі істотні умови договору, вона визнається публічною офертою. Так, стосовно договорів роздрібної купів- лі-продажу пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови. Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того, чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець чітко визначив, що відповідний товар не призначений для продажу (ч. 2 ст. 699 ЦК).

Норми, що визначали порядок укладення договорів за ЦК 1963 р., не давали відповіді на запитання про те, чи може особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), відкликати (анулювати) чи змінити її. В частині 3 ст. 641 ЦК зазначено, що оферта може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресантом. Але оферта, яка вже одержана акцептантом, не може бути відкликана протягом строку, встановленого для відповіді (безвідкличність оферти), якщо інше не вказано у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена. Якщо ж оферент запропонував зміни до оферти, яка була раніше зроблена адресату, то така пропозиція, за наявності у ній усіх ознак оферти, може розглядатись як нова оферта, яка може бути прийнята або відхилена акцептантом.

Для того щоб договір вважався укладеним, дії однієї сторони (оферента) недостатньо: друга сторона має висловити згоду на укладення цього договору на умовах, запропонованих в оферті. Тому відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) має бути повною і безумовною. Це означає, що акцептант повністю погоджується з тими умовами договору, які йому запропоновані в оферті, і не має будь-яких застережень щодо зробленої пропозиції.

Акцепт вчиняється або шляхом підписання особою запропонованого проекту договору, або шляхом відправлення листа, телеграми тощо з відповіддю про прийняття пропозиції, або шляхом вчинення конклюдентних дій чи мовчання у випадках, установлених договором або законом.

Іноді замість відповіді про згоду укласти договір особа, яка одержала оферту, у встановлений для акцепту строк вчиняє дії на виконання зазначених в оферті дій (відвантажує товари, надає послуги, виконує роботи, сплачує відповідну суму грошей тощо) і цим самим засвідчує своє бажання укласти договір. Такі дії розцінюються як прийняття пропозиції, якщо інше не вказано в оферті або не встановлено законом. При цьому не обов'язково, щоб названі дії акцептанта повністю вичерпували зміст оферти (наприклад при частковому відвантаженні товарів).

Як і оферта, акцепт теж може бути відкликаний акцептантом, але за умови, що повідомлення про відкликання акцепту одержане оферентом до моменту або в самий момент одержання ним відповіді про прийняття пропозиції. Під одночасним (од- номоментним) одержанням акцепту і повідомлення про його скасування слід розуміти їх надходження до оферента в одній поштовій доставці. Оскільки при використанні електронного або іншого технічного зв'язку одномоментне відправлення двох різних повідомлень є практично неможливим, скасування акцепту має слідувати відразу за його одержанням оферентом.

Відповідно до ст. 643 ЦК, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку. Незалежно від того, в якій формі було зроблено пропозицію укласти договір (усній чи письмовій), оферент має очікувати одержання акцепту протягом строку, встановленого для відповіді на зроблену ним пропозицію. При цьому слід враховувати й звичайний час (строк) для проходження письмової кореспонденції в обидва кінці, якщо оферта направлена у письмовій формі.

Визначення строку, який дається для відповіді на зроблену пропозицію, має здійснюватись за загальними правилами визначення та обчислення строків і термінів, встановленими у гл. 18 ЦК. Щоправда, правило про закінчення строку в неробочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК) не може застосовуватись до випадків визначення в оферті конкретного терміну (моменту) для відповіді.

Стаття 644 ЦК дає відповідь на питання щодо укладення договору за пропозицією, в якій не вказаний строк для відповіді. Зокрема, якщо у пропозиції щодо укладення договору не зазначено строку (терміну) для відповіді, момент укладення договору залежатиме від того, в якій формі зроблено оферту, - усно чи письмово. При укладенні договору в усній формі, тобто шляхом словесного вираження (при безпосередньому контакті, по телефону, радіозв'язку тощо), на зроблену одним із контрагентів усну пропозицію без зазначення строку для відповіді друга сторона має заявити про прийняття цієї пропозиції негайно. Тільки в цьому разі договір вважатиметься укладеним. В іншому випадку оферент є вільним від зробленої ним пропозиції.

Якщо в оферті, надісланій другій стороні у письмовій формі (проект договору, лист, телетайпограма тощо), не міститься строку для відповіді, оферент вважається зв'язаним зробленою ним пропозицією протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства (наприклад, такий строк може бути встановлений для господарських договорів), а якщо такий строк не встановлений, - протягом нормально необхідного часу для одержання акцепту. Такий час залежить від характеру договору, який укладається, строків проходження кореспонденції між сторонами, організації діловодства в установах та інших чинників. Отже, якщо відповідь про прийняття пропозиції надійшла у строк, визначений актом цивільного законодавства або протягом нормально необхідного для цього часу, договір вважається укладеним.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 645 ЦК, одержання оферентом відповіді про прийняття пропозиції із запізненням звільняє його від зобов'язань, які виникли б у разі укладення договору. Запізнення з відповіддю оцінюється шляхом порівняння моменту фактичного одержання акцепту оферентом з тим строком (терміном), який був зазначений, або з нормально необхідним для цього часом.

Відповідь про прийняття пропозиції може прийти із запізненням з різних причин: внаслідок неоперативності працівників поштової служби, затримки з відповіддю з вини акцептанта тощо. Якщо відповідь про прийняття пропозиції була відправлена своєчасно (з урахуванням встановленого строку або нормально необхідного часу), але була одержана оферентом із запізненням, останній звільняється від зробленої пропозиції за умови, що він негайно повідомить акцептанта про одержання відповіді із запізненням. В іншому разі оферент буде зв'язаним зробленою ним пропозицією і, отже, договір вважатиметься укладеним.

Відповідь про прийняття пропозиції, яка одержана оферентом із запізненням, є новою пропозицією. Вона може бути або відхилена (за умови негайного повідомлення про це другої сторони) або прийнята особою, яка раніше зробила відповідну пропозицію укласти договір. Тому в новому ЦК (ч. 3 ст. 645) поміщене нове правило про те, що за згодою оферента договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір була відправлена та (або) одержана із запізненням. У цьому разі згода оферента має бути виражена у певній формі (письмове підтвердження, вчинення конклюдентних дій тощо). З метою уникнення можливих непорозумінь між сторонами при укладенні договорів доцільно було б закріпити правило про те, що оферент зобов'язаний інформувати акцептанта про одержання відповіді із запізненням і тоді, коли вона відправлена акцептантом несвоєчасно.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) має бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК). Тому якщо у відповіді містяться інші умови або акцептант пропонує укласти інший за характером договір, така відповідь не може розглядатись як акцепт: вона визнається відмовою від акцепту і в той самий час новою пропозицією. Безумовно, така нова пропозиція має відповідати всім вимогам, які ставляться до оферти (частини 1 і 2 ст. 641 ЦК). Сторони в цьому разі міняються місцями: акцептант стає оферентом, а оферент - акцептантом, бо на нову пропозицію потрібна згода колишнього оферента. З приводу можливих розходжень (розбіжностей) щодо умов договору та їх врегулювання між сторонами можуть вестися подальші переговори, передача спору на вирішення суду тощо. Зокрема, при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, спори (розбіжності) при невре- гулюванні їх самими сторонами можуть передаватися на вирішення суду.